3D-друк в Україні. За цим майбутнє

Після отриманого відгуку про курс “Основи 3D-друку” з 5 зірками від Інни Науман, учительки інформатики гімназії №1 міста Новомосковська, вирішили поспілкуватися про навчання та досвід пани Інни у 3D-друкуванні. Ця розмова така життєва, відверта. Розробники курсу розглянули та проаналізували пропозиції учительки щодо різних моментів навчання. Нагадуємо, що до кінця листопада компанія EdPro відкрила доступ до курсу кожному, а для користувачів освітніх рішень EdPro курс завжди надається безоплатно.

‬Пані Інно, розкажіть, як ви дізналися про відкритий курс 3D-друку від EdPro, чому вирішили пройти навчання?Почула під час вашого Вебінару з Оксаною Пасічник, отримала посилання, ну звісно ж зареєструвалася, тому що з 3D-друком трошечки знайома й розпочала навчання.        

Як давно ви цікавитеся 3D-друком?  Почалося це тоді, коли моя старша дитина закінчувала школу. Діти готували різні проєкти з хімії, з інших предметів. Треба було зробити щось таке, чого ще не зробив хтось інший. Я запропонувала намалювати 3D-модельку молекули й представити. Сказала й забула, а дитина знайшла ресурси, самостійно щось там зробила. В цей час один з моїх колишніх учнів зі своїм другом у Дніпрі почали займатися 3D-друком. Я звернулася, щоб зробити замовлення друку молекули. Це 6 років тому було. Відтоді почали запрошувати Ярослава на онлайн уроки. Він розповідав дітям, як вони друкують. Можна сказати, що у нас в школах навчання з 3D-друкування тільки-тільки починалося. Це було в новинку. Звісно, що всі наші проєкти пішли на ура, все більше зацікавлення у дітей. 

Який принтер для виконання практичних завдань використовували — шкільний чи домашній? Тут така історія. У 2021-му році ми виграли громадський проєкт, і вибрали принтер та річний запас пластику. У 2022-му через війну ці проєкти анулювали чи заморозили. Словом, принтер до нас не доїхав. Але ми все ж потрішки самостійно впроваджували 3D-моделювання в школі. Йдемо саме за програмою Оксани Пасічник.З дев'ятим класом досить класно працювали в програмі Blender 2.9, здається, звісно про анімацію там взагалі ніякої мови не було через низьку потужність комп’ютерів, ну але прозорі вазочки або іще щось ми вже могли робити. Потім сталося так, що Ярослав пішов воювати, і частину свого скарбу він роздавав. Так ми отримали додому наш перший 3D-принтер. Він зараз у нас стоїть, тому що навчалися ми дистанційно, тільки в цьому році школа вийшла на змішане навчання. Тогоріч запровадила курс з 3D-друку, маючи вже принтер, розуміючи, що можливо ми й на повноцінне навчання вийдемо. Раніше, коли Ярослав приїздив, він нам показував, як нарізати слайсером, учні моделювали, наприклад, козака з прапором чи новорічні іграшки. Він нам їх друкував безкоштовно, а коли він пішов воювати, віддав мені один принтер, щоб ми навчалися. 

Чому під час дистанційного навчання у школі не міг стояти принтер? Раптом тривога, я ж не можу під час друкування вимикати принтер. За інструкцією, під час повітряної тривоги вся техніка має бути виключена. Тому принтер стояв та працював лише в укритті. Ми розробляли рухливий листочок. Методом колеса визначали, чию модельку будемо друкувати, а решту звісно я друкувала вже вдома. Але діти побачили, як друкується 3D-модель.
В цьому році ми вийшли на змішану форму стабільно: тиждень вдома, тиждень у школі. У нас відкрили Хаб, та привезли 3D-принтер Creality K1 MAX. Уже розпочавши ваш курс, я побачила в курсі, як його розпаковують, та знала, що там має бути. На вихідних була в школі, в тому хабі, ми встановили на ноутбуки Fusion 360, Orcaslicer. Але я не можу стартувати, поки не знайду всіх потрібних компонентів, під час відкриття у поспіху не все з принтером привезли. У хабі зараз у мене факультативів немає, але діти просять і хочуть, я їм не можу відмовити, тому ми будемо продовжувати.

Пані Інно, які ваші враження про курс з основ 3D-друку? Мені дуже сподобалося, але якби я взагалі нічого не знала, мені було б дуже важко. Якби я не мала принтера, не знала принцип роботи принтера, складно було б розібратися. Моя особиста думка, що такі курси найкраще проходити очно, щоб можна було подивитися і показати: у цьому принтері рухається голівка, а у цьому принтері рухається стіл. Такі нюанси стають відомі в процесі.У мене на цей курс пішов тиждень загального часу, але по факту це було три години та час на друк. А для когось це буде навіть не тиждень, а місяць, можливо, навіть і два, тому що вчителі працюють 24 на 7, у мене 33 години на тиждень. У когось можливо таке саме навантаження і ввечері, вже приготувавши вечерю, треба виділити час на навчання. А якщо немає принтера, наприклад? Не було б у мене принтера, я б не змогла пройти ці курси.
Якщо зовсім не маєш досвіду роботи, то практичні завдання зробити важко. Також вважаю, що моделька акули досить складна, варто щось менше давати, якщо людина працює в школі, то можна дати той самий рухомий листочок. А ще є модель слимака, на виготовлення йде 20 хвилин, має такий самий принцип роботи — без підтримок друкується і такий прикольний виходить.Якби була програма курсу зовсім з нуля, то це точно потрібно проводити хоча б в зумі. Це має бути зі зворотним зв'язком, з діалогом, для того, щоб бачити, зрозуміли люди чи ні. Для друку моделей курсу вибирала китайський пластик, що він нам друкував зараз покажу.

Помітила, що варто доопрацювати модель сонячного годинника — зробити чіткішими цифри, але якщо того потребує урок, варто друкувати на 25% збільшення масштабу. Можна розказати про те, що випуклі деталі, такі як гострячок годинника варто надрукувати з уповільненням, щоб гарно виклався шар та добре застиг, або додати обдув.
У завданні вказували збільшити на 15% модель годинника. Це стовідсоткова модель, це на 25% збільшена, тоді вже вдалося. А оця збільшена на 15%, тоді у нас з'являються дірки. (ФОТО) Можливо, таку модель можна розробити самостійно, щоб сильніше вдавити римські цифри годин, мені здається, так буде значно простіше людям не зробити помилки. Бо знаєте, якщо учні постійно роблять помилки, то вони вже не налаштовані їх виправити, а хочуть все залишити й розпочати щось інше. Ми "заморочилися", щоб надрукувати годинник і зробити з нього брелока.
Також коли друкували левицю, на мою думку, варто її надрукувати без кайми, є такі лапи та достатньо поверхні, але сказано "з каймою", так і друкуємо. Якщо ж у нас, наприклад, прилип пластик, то потім кайму відшкрябати потрібно. Сьогодні, поки чистила оцю левицю, досить прикольний лайфхак знайшла, коли відриваєш підтримки. У мене тут дуже багато волосіні було, тому що пластик був вологий, китайський, він мені ще від військових дістався, він же лежить без пакетика. Ось я цю волосінь запальничкою обпалювала, трошки перегріла пузо левиці, і так пальцем раз і замазала. Можна трошки так вогнем і протягнути пальцем — класна і гладенька поверхня. Але дітям, наприклад, тільки під наглядом батьків можна так запропонувати попрацювати.Якщо в школі ми надрукували модель, вона потребує постобробки, вже вдома діти можуть її пофарбувати, довести до ладу. Але важливо, щоб діти працювали під наглядом дорослих. Тому якщо є такий спосіб класний, а дітям про це не розказати, то вони його знайдуть десь в іншому місці, тоді вже спробують самостійно.

Чи була для вас нова інформація на курсі?Так, звісно. Якраз недавно я шукала інформацію, чим клеїти оці пластики, і у вас побачила. Дуже мені хочеться, мати доступ до цього курсу надалі. Тому що я просто не запам'ятовую все, що там прочитала, але я знаю — де й що взяти.Там є така цікава інформація стосовно того, як клеїти фігурки, мені це ще знадобиться. Дуже вболіваю за те, що нам вдасться до цього принтера знайти додаткові деталі, і я зможу знову ж таки по відео його запустити, тому що перший запуск дуже важливий. Не хочеться щось десь пропустити чи неправильно щось зробити, не витягнути фіксатори або гумові ніжки неправильно підкласти. Оці всі нюанси для мене важливі, але вони були б ще важливішими, якби була можливість не просто прочитати, а одразу ж застосовувати. Знання нам абсолютно марні, якщо ми не можемо їх застосувати на практиці та відточити майстерність.
Переглядали бібліотеку навчальних 3D-моделей EdPro? Так, я ознайомилася з бібліотекою, думала, що там уже все вкладено, тільки я зараз закачаю і все буде класно. Було трішки незручно, що дають покликання на джерело, але оскільки я працюю вчителем інформатики, то розумію, що все зроблено правильно.Також я розумію, що метою цієї бібліотеки було познайомити всіх із додатковими ресурсами, з яких ми брали оці ось модельки. Але звісно зручніше, коли є сам файлик, який можна завантажити. Ну якщо користуватися саме бібліотекою, як бібліотекою, ви ж приходите в бібліотеку і хочете взяти книжку, а вам кажуть, а от в тому магазині ви можете її піти почитати. На мій погляд, якщо бібліотека, то краще було б мати каталог файлів, але разом з тим можна розмістити посилання на джерело, звідки моделька взята й оця ось ліцензія дозволяє розміщення.Але сам вміст бібліотеки я проглядала дуже швиденько, більше інформації про бібліотеку взяла саме із виступу пані Оксани Пасічник. Хоча в мене є думки про те, що ми з бібліотеки зробимо свої кубики, застосунки для двійкових чисел, то — шедевр. Думаю, що ці штучки мають бути біля кожного комп'ютера, поки ми вивчаємо двійкову чи вісімкову систему. 

Як буде розвиватися 3D-друк в Україні, на ваш погляд?За цим майбутнє. Але, я вважаю, що потрібно примусити навчатися наших учителів. Саме примусити. Наприклад, Google workspace у нашій школі працює вже 5 років. Декілька шкіл з моєю допомогою впровадили у використання цей інструмент і класно ним користуються. Хтось частково застосовує в роботі, а є ті, кого я ознайомила, а вони не використовують. Це дуже болюче, тому що люди звикли, наприклад, їздити на бричках, вони знають, як прибирати за коником, вони знають, як ним керувати, а тут їм дають мерседес. Вони погоджуються, але продовжують те, що й раніше робили. 
У нашій школі є ще один хаб, в який я також направила кошторис, також чекаю на 3D-принтер. Замовила з декількома філаментами, з декількома екструдерами. Щоб можна було з дітьми друкувати різноколірні моделі, тому що саме це для дітей цікаво, хочеться, щоб вони мали можливість бачити такі технології, тому що, на мій погляд, в наших школах трошки пригальмовують — десь років на 10, тобто ми даємо ті знання, які дітям потрібні, але у нас немає технічного та програмного забезпечення відповідного в школах. У вчителів такі комп'ютери на роботі, що Meet не може нормально працювати, якщо діти включать всі камери — може і сесія зірватися.
Якби люди хотіли вчитися або, скажемо так, якби нами керували досвідчені люди, ми б отримували той максимум, з якого могли б дати нашому майбутньому саме той старт та ті знання, які зараз необхідні для дітей.

Вдячні усім за відгуки про навчання від EdPro! Переглянути публікації від учасників курсів з 3D-друку можна у цих публікаціях: “Курс "Основи 3D-друку" проходять у різних куточках України” та "Оцінка курсу “Основи 3D-друку” від сертифікованого учителя". Переглянути освітні рішення та продукти для застосування 3D-друку в навчальних закладах та особистого використання від EdPro можна в онлайн-магазині Едпро.