Директорка Маленької школи вільних та небайдужих Лілія Захарець розповіла, що обирали інтерактивне обладнання для Маленької школи не за принципом «аби було», а щоб обладнання підсилювало досвід, допомагало навчанню дітей. Час використання цифрового екрана чітко регламентований — це не може забрати чи замінити гру, пізнання нового через особисте дослідження, чи прогулянки на свіжому повітрі. Найчастіше вихователі використовують інтерактивні панелі для перегляду відео чи спільних завдань під час вивчення таких тем як космос, різноманітні природні явища.

Пані Лілю, розкажіть про свій професійний шлях та що вас мотивує працювати в освітянській спільноті?Якщо говорити про мій шлях в освіті, то спочатку я прийшла працювати до Школи вільних і небайдужих менеджером у Школу мистецтв. Згодом Школа вирішила розвивати дошкільний напрямок, і я перейшла туди. Починали з невеликих груп, де з дітьми займались по кілька годин. А сьогодні Маленька школа — це вже 3 локації та понад 100 дітей.З мотивацією у цій сфері все очевидно — це діти. Звісно, вони ще маленькі й з ними буває непросто. Але їхній сміх, очі, які світяться, коли вони навчаються чогось нового — це мотивує. Відчуваєш, що робиш важливу справу. 

У Маленькій школі вільних та небайдужих діти від 3,5 років. Як ваш дошкільний заклад визначає пріоритети розвитку дітей? Що для них у цей час найважливіше отримувати в соціальних групах?Для більшості діток дошкільний навчальний заклад є першим середовищем, де дитина вчиться комунікації з однолітками, здобуває і вдосконалює важливі для неї навички. Тому в Маленькій Школі для нас важливо не «встигнути програму», а зробити так, аби дітям було цікаво пізнавати світ. Ми багато граємо, співаємо, рухаємось, досліджуємо світ руками — через пісок, пластилін, фарби, а ще ставимо власні театральні вистави. Самозарадність та фантазування — два напрямки, розвитку яких ми в Маленькій Школі надаємо особливу увагу. Самозарадність — це не про те, аби дитина все зробила сама, а про те, аби у неї закласти відчуття — «я можу сам». Ми хочемо, щоб дитина не губилася, коли щось не виходить, а пробувала знову без страху помилитися. Фантазування — це про свободу під час творчих занять та розвиток креативності. Ми з дітьми багато вигадуємо, створюємо історії, будуємо уявні світи та наповнюємо їх фантастичними героями та незвичними предметами. Бо саме під час занять з фантазування в дітей як найкраще розвиваються емоційний інтелект, мовлення, соціальні навички, мислення та креативність.

І, звісно, Маленька школа — це і про власний маленький світ. Діти тут вчаться дружити, чекати своєї черги, чути «ні», відстоювати себе, радіти разом. І дуже важливо, щоб дитина відчула, що її тут приймають, вона може помилятись і головне бути собою.

Чи стежите за загальною ситуацією з дошкіллям в місті, в Україні? Які процеси зараз відбуваються?Освіта, в тому числі дошкільна, не існує у вакуумі. Повномасштабна війна, переїзди, тривоги — усе це впливає на дітей навіть тоді, коли вони не можуть це сформулювати словами. Тому ми робимо все, аби Маленька школа була безпечним простором, місцем підтримки, де діти можуть насолоджуватись дитинством.Великим викликом для садочків є скорочення народжуваності, але є надія, що тенденція в ближчі роки зміниться.Важливим питанням є підготовка вихователів, ми більше говоримо про психологічну підтримку дітей, адаптацію, про інклюзію. І це дуже важливо зараз.
Що, на ваш погляд, важливо для злагодженої роботи колективу?Довіра та взаємопідтримка. Це, мабуть, ключові слова для успішної роботи. В команді ми говоримо відкрито і чесно, навіть про помилки. Вихователі знають, що їх тут підтримують, вони у спільноті однодумців. Адже, будь-яка школа — це не про стіни, а про людей, які тут працюють.

Вихователька Дарина Смаль розповіла, як сучасне інтерактивне обладнання допомагає під час часопроведення з дітьми. Інтерактивні панелі — це хороший інструмент, щоб урізноманітнити заняття. Усі ритмічні, музичні ігри, інтерактивні завдання та перегляд пізнавальних програм вихователі здійснюють за допомогою інтерактивної панелі. Звісно з дітьми цього віку більшість часу проводять у грі, русі та живому спілкуванні.
Пані Дарино, що вас надихає працювати у Маленькій школі? Які якості важливі для якісної взаємодії з дітьми?Надихають діти. Вони щирі, не грають ролей, можуть сумувати, можуть радіти, але все по-справжньому. Звісно, з дітьми треба бути терплячою, уважною і чесною. І дітей треба любити, вони це точно відчувають.

Чи сходитеся в улюблених видах активностей та ігор з вашими вихованцями? Що люблять сучасні малюки?
Тут все просто, ми разом творимо — співаємо, граємо на вигадуємо сюжети для ігор, фантазуємо про цілі світи. Сучасні діти обожнюють рольові ігри, рухливі забави й усе, де можна проявити фантазію. Тому ми перетворювали Маленьку школу і на Гоґвортс, і на аеропорт чи на піратський корабель.

Чому саме важливо приділяти увагу найбільше у роботі з дошкільнятами?
Мені здається, що важлива навичка — це вміння бути серед інших. Багато дітей, якщо вони не мають братиків чи сестричок, цього ще не вміють. Тому тут вони вчаться домовлятися, дружити, відстоювати свої побажання — це маленькі, але важливі навички. А ще приділяти час кожній дитині окремо. У кожного свій темп, характер і потреби. Важливо це бачити та підлаштовуватись.

Як ви обирали професію? Що для вас як педагога важливо відчувати й отримувати в колективі? Я завжди любила музику, займалась нею з дитинства. І вже в 8 класі, точно знала , що піду цьому навчатися. Ще під час навчання в університеті мене запросили у школу спробувати себе як викладача. Зрозуміла, що я добре ладнаю з дітьми і що з ними можна завжди щось класне творити і витворяти. Щодо колективу, мені важливо отримувати підтримку у моїх нових ідеях, які я б хотіла втілити з дітьми. І тут мені дуже пощастило, бо команда Маленької школи вільних та небайдужих — дуже креативна. Тож завдяки цьому наші найменші діти вже поставили дитячі вистави в різних музичних стилях. Наприклад, у нас крутезна постановка «Коза Дереза» у стилі року, а «Свято Осені» у стилі диско.

Учителька Анна Крижановська готує дошкільнят до вступу в перший клас. Певною мірою їй допомагають посібники з mozaBook, якими окристуються під час уроків. Основні та найпопулярніші вправи для нулівки — це інтерактивні ігри для вивчення букв і цифр, пазли та логічні завдання. Також застосовують короткі навчальні відео з mozaBook.  

Пані Анно, наскільки потрібні цифрові засоби навчання сучасним дітям? Як вони доповнюють навчання?Як вчителька нулівки можу сказати впевнено: цифрові засоби навчання сучасним дітям потрібні як доповнення, а не заміна живого навчання. Світ дітей уже цифровий. Сучасні дошкільнята зростають у середовищі гаджетів. Завдання школи — навчити користуватися ними правильно та з користю. Більше наочності — інтерактивні презентації, навчальні відео, онлайн-ігри допомагають краще зрозуміти матеріал. Наприклад, коли ми вивчаємо літери, можна показати коротке анімоване відео, а коли говоримо про планету — зображення Землі з космосу. Дітям 5–6 років важко довго утримувати увагу. Короткі інтерактивні завдання допомагають урізноманітнити заняття й підтримати інтерес. Деякі вправи можна підібрати відповідно до рівня дитини: хтось закріплює, хтось — ускладнює. 

До чого важливо підготувати дитину, яка йде у перший клас? Найважливішим є внутрішня готовність дитини до нового етапу життя. У школі важливо не лише знати, а й вміти взаємодіяти. Головне — не відбити бажання вчитися та пізнавати нове.  Найкраща підготовка — підтримка без тиску та стресу; віра та підтримка; не боятися помилятися та пробувати нове. Перший клас — це старт, а не іспит. І кожна дитина має право на свій темп.
Які головні зміни ви бачите між дошкільником, який до вас прийшов, та готовою до першого класу дитиною?Я щороку бачу дуже теплу й помітну трансформацію. Дитина приходить до мене дошкільником — а йде вже школярем. І ось які головні зміни я спостерігаю: від «хочу» до «треба». З’являється розуміння, що навчання — це не лише про настрій, а й про відповідальність. Від коротких відповідей до впевненого мовлення. Діти починають не просто говорити, а міркувати.Покращення навичок дрібної моторики. Змінюється взаємодія між дітьми в класі та з дорослими, тобто з вчителями. Діти стають більш самозарядними. І це моя найбільша перемога!

У чому для вас цінність працювати з дітьми, навчати та розвивати їх? Коли дитина відчуває, що готова підкорювати світ знань. Бо готовність — це не лише знання, а й упевненість, витримка й бажання вчитися. Для мене як вчительки нулівки працювати з дітьми — це не просто професія. Це щоденна можливість бути частиною великого старту. Бути поруч у моменті становлення: ставлення до школи; віра у власні сили; перше відчуття успіху або невдачі.І для мене цінно — підтримувати. Бачити прогрес першого впевнено прочитаного слова, самостійно написана літера. Цей прогрес — живий, щирий і дуже справжній. У нулівці ми вчимося: домовлятися; слухати; не боятися помилятися. Я бачу, як поступово діти стають більш зрілими й самостійними. Бути дорослим, який вірить. Іноді дитині достатньо одного дорослого, який помітив її старання чи похвалив за успіх. Для мене цінність — бути саме таким дорослим.  Надихатися їхньою щирістю. Це взаємний процес — ми зростаємо разом. Для мене цінність у тому, що кожного року я допомагаю своїм учням повірити: «Я можу. Я впораюся. Я готовий». І це — найбільша нагорода.

Для усіх, хто працює з наймолодшими буде корисною підбірка "Вікторини в mozaBook для дошкілля".