EdPro з Global Teacher Prize Ukraine 2020

Очевидно, що в майбутньому наша освітянська спільнота буде описувати життя педагогів на “до” й “після” запровадження Премії Global Teacher Prize Ukraine. За 4 роки кількість учасників збільшилася у шість разів і у 2020-му становила понад 3 тисячі, регіональне охоплення — 21 область України. Змінюється ставлення суспільства до професії учителя, а фіналісти та ті, хто увійшов у ТОП-50, отримують активну увагу ЗМІ й стають лідерами думок у своїй сфері. Двоє переможців попередніх років — Олександр Жук та Наталія Гладких — потрапили у ТОП-50 світової премії й змагатимуться за звання найкращого учителя на планеті. Але найяскравішою особливістю цього руху та дійства є те, як проживають це все спільно учителі та організатори. Спілкування, нагородження на яскравій сцені, музика, багато сміху, обіймів та захоплення в очах людей у залі, вибухові емоції та відчуття досягнення цілі. Це такий сплеск, який не тільки заряджає учителів, це відчувають їхні учні, колеги, сусіди та земляки й це не може не впливати на людей. Мотивовані вчителі починають працювати ще упевненіше і наполегливіше.На цьогорічній церемонії нагородження переможець Василь Дяків, учитель історії та громадянського суспільства з міста Заліщики, отримавши серед призів інтерактивну панель EdPro засипав співзасновників компанії компліментами. Уже обізнаний з можливостями приладу та програми mozaBook із майстер-класів наших тренерів, учитель вражав своїм захопленням і бажанням впроваджувати сучасні новинки.

А ще варто окремо згадати про те, що на Global Teacher Prize Ukraine учителі співають на сцені, як кінозірки почуваються на червоній доріжці, відвідують міжнародні та всеукраїнські освітні події. У 2020-му фіналісти приїхали на зустріч з рокерами. І ці миті — про справжній контакт, вихід з тих формалізованих норм, у яких існувала стара система. Змінюється світ, освіта, люди та їхнє самовираження :)

Пане Василю, що змінилося у вашому житті після участі та перемоги у Премії Global Teacher Prize Ukraine?Складаю подяку і шану команді громадської спілки «Освіторія», яка відповідально, професійно та успішно організовувала всі етапи цієї поважної та авторитетної Премії. Також я дякую і продовжую співпрацювати з усіма фіналістами цьогорічної Премії, адже основна теза «вчителі важливі» повинна постійно підкріплюватися конкретними справами. І в цьому ми, команда, повинні допомагати один одному. Інтерв’ю на педагогічні теми, на теми успішної командної роботи, запрошення для участі та виступи на освітніх заходах, у засобах масової інформації, пропозиції у соціальних мережах додатися до мене у друзі, можливість популяризувати наші командні ідеї по реформуванню української освіти — це те, що додалося у моє життя. У Заліщиках, і не тільки, мене вітають, розпитують про подальші плани. Відрадно отримувати привітання, побажання від своїх випускників, їх батьків, усіх, хто мене знає, з ким я працював та перетинався у житті. Привітала місцева та обласна влада. Та педагогічне життя продовжується, і щоденно я спілкуюся з дітьми, батьками, колегами, щоденно повинен вирішувати буденні педагогічні справи, планувати уроки в офлайн та онлайн (у нас знову «червона зона»), готувати дітей до конкурсів, турнірів, адже кожному із них торувати свій шлях успіху через пошуки, долання перешкод і отримання власного неоціненного досвіду. А для цього мені необхідно показувати багато варіативність життя. А що змінилося? Напевне, додалося натхнення та оптимізму і те, що «вчителі справді важливі».

Розкажіть, який задум плануєте реалізувати за отриману нагороду?Якщо говорити про плани використання коштів, то вони будуть залежати від ситуації, яка складатиметься. Адже відео курс вносить свої корективи у життя людей. Наприклад, у мене мрія записати або самому, або залучаючи гімназистів, якісний відео курс з «Основ здоров’я» для учнів 5-9 класів (або хоч одного класу).
Хто у школі буде користуватися одним з призів для переможця — інтерактивною панеллю EdPro? Будете ділитися з колегами?Інтерактивна панель є подарунком для всієї Заліщицької гімназії, а тому всі, хто хоче та вміє її використовував, матимуть змогу це зробити. У мене немає свого кабінету. Інтерактивна панель буде попередньо розміщуватися в актовій залі, а вчителі будуть проводити уроки з її використанням відповідно до черги. У нас більш як 10 педагогів пройшли курси на вашій платформі щодо використання інтерактивної панелі, а тому охочих провести урок з її використанням багато. Механізм такий: готую матеріали для уроку з використанням інтерактивної панелі, узгоджую з колегами час його проведення і проводжу.
В одному з інтерв’ю ви говорили, що потрібно виходити за межі шкільного комфорту і ставити перед дітьми складніші проблеми. Як ви це робите?«Бульбашка ілюзій (комфорту)» — це стан людини, коли вона не може реально оцінювати ситуацію, враховувати всі загрози та виклики, тим самим вона тікає від реального світу у віртуальний. Адже там усе, що не подобається, можна відмежувати від себе. У реальному житті все набагато складніше. Адже відмежуватись не завжди вдається, а часто навпаки — доводиться шукати варіанти співіснування для вирішення життєвих викликів.По-перше, це спроба знизити емоційний рівень дитини, адже часто за ним вона не може побачити інше, по-друге, спробувати викликати у дитини емоції співчуття, співпереживання, бажання допомогти або з’ясувати причини того чи іншого явища, процесу. Але такі емоції дуже швидкоплинні й змінні, тому важливо вловити атмосферу і починати діяти на дітей, спілкуючись з ними, на рівні усвідомленого сприйняття. Знаєте, зараз педагог повинен бути не тільки коучем, фасилітатором, тьютором, але й психологом, а подекуди й психіатром.Світ багатогранний. І документалістика або ігрові дитячі фільми часто ставлять перед глядачами більше запитань, аніж відповідей. Тому власне їх перегляд та аналіз — це та основа, яка сьогодні, на мою думку, може змінювати ставлення і підходи дитини до розуміння життя. Тут я насамперед говорю про кінофестивалі DOCUDAYS та Чілдрен Кінофест, про серіал «Школа», який демонструвався на каналі «1+1» та інші дитячі серіали. Будь у мене час і право на використання контенту в освітніх цілях, — зробив би підбірки відеофрагментів з більшості тем з основ здоров’я та громадянської освіти.А ще власний досвід та досвід дітей. Коли ти не як вчитель, а як людина, яка має свій досвід дитинства, розповідаєш про небезпеки, які виникали з тобою 35-45 років тому, то учні починають розуміти, що небезпеки не є ніяким їх власним ноу-хау, а вони існували завжди. І те, як я у дитячому віці з них знаходив виходи, є теж одним з можливих алгоритмів життя сучасної дитини.

Де і як навчаєтеся для себе, скільки часу у вас займає самоосвіта?«Навчання упродовж життя» — це один з моїх принципів. Я прихильник насамперед неформальної та інформальної освіти, не зважаючи, як вона відбувається: онлайн чи офлайн. У мене за 30 років педагогічної діяльності є багато платформ, на яких ми з однодумцями й кваліфікацію підвищуємо, й реалізуємо різноманітні проєкти. Звичайно, за останні 5-7 років з’явилися багато платформ, де пропонують курси для вдосконалення. Серед них, я віддаю перевагу «Прометеус», EdEra, EdPro, ВУМ, УМІТИ, «Дистанційна Академія», «Якісна освіта», Академія.in.ua і це неповний перелік. Але для мене важливою є співпраця з командами Заліщицької гімназії, де на засіданнях методичних об’єднань ми обмінюємося цікавою інформацією, з Всеукраїнською асоціацією викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба», з Всеукраїнським дитячим творчим об’єднанням Культурних, Розумних, Організованих, Кмітливих, Спритних (КРОКС), з Програмою «Демократична школа», з Українським центром вивчення історії Голокосту, з Малою академією наук України, з DVV, з Домом прав людини в Чернігові, з громадською організацією «Простір толерантності», з Музеєм терору, які пропонують реалізовувати проєкти як з дітьми, так і з педагогами. Насамперед мене цікавлять змістові, методологічні, технологічні платформи, які дозволяють розвиватися. Скільки часу? Складно сказати, адже часто ти готуєшся до занять і паралельно щось удосконалюєш, якісь, наприклад, цифрові компетентності. Таке враження, що ти ніби уже чогось і досягнув, але назавтра виникає нова ідея — знову пошук, як її реалізувати. Але дуже часто такі «просвітлення» — це можливість співпрацювати з дітьми за межами класу, як кажуть у народі, «між крапельками», тобто між уроками)))

Пане Іване, що особисто для вас означає участь у Премії Global Teacher Prize Ukraine? Чи будете радити вчителям брати участь наступного року?Почалося це все ще три роки тому. Вперше я подавався у 2018-му році, бо у 2017-му якось не встиг надіслати заявку. У 2019 році я вже й не збирався подаватися, але мене номінували учні, а я трішки доопрацював заявку, бо за цей час встиг зробити більше цікавих справ й тоді потрапив у ТОП-50. А цьогоріч це вже був фактично як спортивний інтерес. Я собі поставив ціль, що буду подаватися доти, доки не знайду ключ успіху і не хакну ТОП-10 Global Teacher Prize Ukraine (cміється пан Іван — авт.) І це мені вдалося.Тепер як фіналіст надалі я можу популяризувати Премію та підтримувати інших вчителів, які будуть подаватися. Ми вже увійшли в історію і фактично наша місія пояснювати, що вчителі важливі. Я уже переговорив з 3-ма учителями, які мають потенціал для участі та перемоги в Премії. Хочеться, щоб мої колеги відчули насолоду від самої участі в Global Teacher Prize Ukraine. Бо спочатку, як тільки подав заявку, ти ще не дуже це все переживаєш. Але коли починається відбір, голосування і чекаєш на результати, особливо в останні дні, хвилюєшся аж до певного мандражу. А вже потрапивши у фінал, наприклад, як ми були в місті Дніпро у Центрі оцінювання, я відчував, що ми більше вболіваємо один за одного, а не змагаємося. Можливо, через добрі очі журі, що сяяли й надихали нас, це все відбулося на хвилі піднесення: і уроки, і самопрезентація та активності, пов’язані зі стратегією розвитку основної школи. З усіх боків була взаємопідтримка — все пройшло дуже добре.
Уже скористалися призом — 3D-принтером Snapmaker від EdPro? Коли до нас прийшов 3D-принтер Snapmaker, ми встигли його зібрати та ще до кінця не відкалібрували, як нас відправили на канікули, тому продовжимо це пізніше з учнями. Мені щодня діти дзвонять і запитують: коли ми будемо його тестувати, коли почнемо друкувати? У них вже є маса ідей. Тому принтер від EdPro у нас точно відпочивати не буде. Також плануємо видрукувати корпус для нашого автоматизованого пристрою для контролю температури, передачі антисептика, який буде допомагати контролювати безпеку переміщення дітей. Щоб не медсестра з градусниками кожну дитину перевіряла, а все було автоматично. 3D-модель корпусу вже розробили. Тому цей подарунок нам у потрібний момент підвернувся. Поділіться своїми ідеями, як учителю в сільській школі, де менший рівень забезпечення технікою, тримати високий рівень викладання і зацікавлювати дітей?Не думаю, що варто розділяти школи в містах та селах. Усе ж залежить від учителя — як він уміє знайти нові підходи й технології, як він уміє побачити, що цікаво дітям. Якщо діти люблять гратися, то потрібно знайти й застосовувати ігрові методики, використовувати мобільні застосунки, гаджети, але в навчальних цілях. Якщо вчитель буде йти в ногу з часом, то діти буду з задоволенням його слухати, не зважаючи, чи це місто, чи село. Ну і вчителю просто необхідно шукати можливості, гранти, щоб закупити обладнання з VR чи доповненою реальністю, можливо, для робототехніки чи напрямків, які вивчають у конкретній школі. Потрібно шукати можливості, бо під лежачий камінь вода ніколи не потече. Тому вчитель повинен стукати у всі можливі двері. Результатом є зацікавлені діти, які на уроках будуть щось нове вигадувати, експериментувати.
Пане Іване, розкажіть, хто найбільше порадів за ваш успіх?Коли оголосили, що я виграв у номінації “Вчитель-новатор” від Microsoft, то першими раділи й обіймали мене перед виходом на сцену усі з нашої ТОП-10-ки. А коли я приїхав додому після нагородження, то два дні усі месенджери були червоними від кількості повідомлень з привітаннями від друзів, учнів, колег, знайомих. Прийшов у школу — там діти зробили плакат, видрукували мою фотографію, як я на сцені виступив на церемонії нагородження. Мені інколи було аж ніяково від цієї маси привітань.Якоїсь зірковості я не відчуваю, бо кожен, хто прагне, може досягнути своєї мети. І я намагаюся на цій хвилі мотивувати своїх учнів до звершень і вони з радістю це роблять.

Свого часу вони вас мотивували взяти участь у Премії, а тепер у вас є цей азарт вести до звершень своїх учнів. Поділіться, як займаєтеся самоосвітою, де знаходите корисні ресурси.
Весь вільний час, який у мене є, йде на самоосвіту. Навіть працюючи з дітьми, постійно вивчаєш нові речі. Буває, зранку прибігає дитина і питається, як зробити ось це? І ти обіцяєш після уроку розповісти, далі знаходиш потрібну інформацію. І це вже є елементом самоосвіти. Ну і фактично перший ресурс, де можна знайти багато цікавої інформації, — це спільнота Microsoft — один із напрямків, де є багато різноманітних ідей. Також у мене багато друзів та однодумців в EdCamp.
Як кажуть, інтернет — глибокий, інтернет — широкий. Тут можна черпати багато цікавого для саморозвитку: ідеї, конкурси, курси. У мене є навіть окрема тека з закладками “Брати участь”. Там може бути десятки подій чи конкурсів, серед яких я вибираю, де брати участь, або комусь з колег пропоную, бо все охопити неможливо. Зараз і для вчителів, і для будь-кого є безліч можливостей для саморозвитку, лише б бажання. Навіть при обмеженому часі можна знайти те, що найбільше цікавить і потім е передавати дітям. І вони це з радістю будуть переймати.

Команда EdPro продовжує готувати корисні та цікаві статті для освітян та усіх, хто цікавиться станом освіти в Україні. Переглядайте найцікавіше на нашому блозі!