Навчатися через панель EdPro і програму mozaBook саме сучасним дітям — зрозуміліше.

Понад годину говорили з Наталею Кідаловою про усе, що стосується дистанційного навчання, запитів та викликів сучасних вчителів, як подавати заявку на Global Teacher Prize Ukraine і чим цінна для вчителів участь у премії. А головне, це практичні кейси з кожної із тем, з якими стикаються вчителі в роботі, суспільному житті, взаємодії з дітьми, колегами. Звичайно ж, розпитали, як у Мелітопольській спеціалізованій школі №23 користуються інтерактивною панеллю EdPro та програмою mozaBook. І дуже тішимося з активного використання не тільки на уроках та STEAM-уроках, але не забігаємо наперед, насолоджуйтеся порадами, ідеями та глибоким поглядом на важливе в освітянській практиці від експерта та надзвичайно позитивної та мудрої вчительки, яка підкорила серця не тільки дітей, а й усіх українців.
Наталю, вже оголосили про подання заявок на премію Global Teacher Prize Ukraine 2020, як переможець 2019-го що порадите цьогорічним учасникам?Якщо є сумніви, то їх треба відкинути, бо ця премія дійсно змінює життя. І участь справді принесе особистісні зміни, тому варто подаватися. А якщо ж вас номінували учні або батьки, колеги чи друзі, то взагалі не варто нічого боятися і подавати заявку, адже цей процес номінування — уже неабияке визнання професіоналізму вчителя. Це така довіра, якою не варто нехтувати. Щодо заповнення заявки, можу порадити не порівнювати себе ні з ким, лише з собою. У жодному разі не знецінювати себе чи процес та результати своєї роботи, бути щирим, бути собою і, скажімо так, розповідати власні історії, які чогось навчили, які вплинули на вас чи надихнули. Важливо писати простою мовою, а не канцеляризмами й шаблонами. Вести щиру розмову.
Ви ділилися, що після перемоги дуже зросла активність, участь в публічних заходах, увага ЗМІ та повага від учнів. Що найбільш цінно для вчителів та необхідно з цих аспектів?Найцінніші для мене — внутрішні зміни, але є і масштабніший аспект. Мені здається, що всі розуміють: вчитель — це дуже впливова особистість у житті кожної дитини. Але не тільки у житті дітей педагоги мають вплив, а й у житті батьків, і своєї спільноти, і своєї громади. Щоб цей вплив був дієвим, необхідно об'єднуватися, досягаючи синергетичного ефекту, коли 1+1 — це більше ніж 2. До речі, саме це робить громадська спілка "Освіторія" та організація EdCamp. Вони створюють таку потужну спільноту педагогів, що об'єднані цінностями, які вони реалізовують. І для мене особисто є дуже цінним об'єднання проактивних учителів — належність до спільноти, яку створює премія.Основою будь-якої освітньої реформи є перш за все педагог. Ніякі стіни, техніка не замінять безпечного середовища, організованого вчителем. Бо саме вчителі дають надію на краще майбутнє, їм довіряють багато дітей. Премія Global Teacher Prize Ukraine формує в Україні тренд — Вчителі Важливі. Вона привертає увагу суспільства до важливості ролі вчителів та освіти в цілому. Премія популяризує професію вчителя. Я проводила мініопитування учнів і бачу, що зараз діти хочуть ставати вчителями. Також після зустрічей зі студентами педагогічних університетів багато молодих людей підходять і говорять про те, що у них зникли сумніви щодо роботи в школі, вони отримали натхнення спробувати бути вчителем. А одна студентка сказала, що обов'язково стане переможницею Global Teacher Prize Ukraine у 2020-х роках. Це надихає!Премія також надихає на саморозвиток. Це саме про те, як учасники взаємозбагачуються: якщо обмінятися своїми ідеями, то виграють усі — кожен має мінімум по дві ідеї :) Це такий процес, коли ти віддаєш, але все одно отримуєш. І такі зміни дуже важливі на рівні країни.

Розкажіть, як у вашій школі та безпосередньо ви освоїли дистанційне навчання, оскільки зараз це дуже актуально. Як ви з цим впоралися?Я не можу сказати, що ми з цим уже впоралися, ми — в процесі. Тому що це дійсно виклик. У нашій школі тепер на шкільному сайті висить розклад онлайн-уроків, там написана тема уроку, зміст матеріалу, який пропонується опрацювати учням, також посилання на платформу, де проводиться урок. Обов'язково зазначені канали зворотного зв'язку. Взагалі у нас в школі кожен учитель обирає методику дистанційного навчання. У цьому плані ми самостійно обираємо зручні інструменти та матеріали.Якщо ж говорити про мене, то я — прихильниця живого спілкування. Мені потрібно бачити очі дітей, відчувати емоції, взаємообмінюватися цією енергетикою, мені подобаються імпровізації, спонтанність. І дистанційному навчанню раніше я не дуже приділяла увагу. У мене була тільки практика організації навчання для дітей, які перебували за кордоном за програмами обміну. Деякі діти вигравали грант на навчання, наприклад, у США. Вони там навчалися протягом року, і ми з ними працювали дистанційно, щоб діти не втрачали своїх компетенцій. І хоча вже 6-й рік ми з учнями користуємося SMART-класом (велика дошка та комплект з 30-ма планшетами), я все одно стресую і хвилююсь щодо дистанційного навчання – наскільки якісно я це робою? З деякими платформами й інструментами мої діти були добре знайомі. З того, що я роблю систематично, — це розміщення матеріалів на ресурсі Padlet. До речі, дуже зручна платформа для створення тематичних дошок з широким спектром можливостей. Тут можна прикріпити і відео, і файли, і лінки на Google-папки, тести з будь-яких ресурсів. І це дає можливість учням долучатися до створення дошки або переглядати її. Також, як багато моїх колег, я практикую зустрічі в Zoom. Це не уроки в звичайному розумінні, а швидше консультації, тут діти можуть працювати у малих групах і повертатися до загального включення, але великий плюс – синхронність, все відбувається тут і зараз. А з середніми класами я практикую ClassDojo, дітям подобається. Також ми дуже багато працюємо в Google-документах.
Як максимально ефективно почати користуватись новими програмами та вводити методики роботи для онлайн-уроків?Як і всі вчителі, я стикаюся з цими викликами, певними ризиками. У цій ситуації я б виокремила 5 важливих моментів. По-перше, бажано користуватися перевіреними, відомими інструментами та ресурсами й вам як педагогу, і вашим учням. Якщо під час карантину ви опанували щось новеньке, не поспішайте апробовувати це на дітях, адже з ними працює багато вчителів, які можуть використовувати інші ресурси. І тоді на учнів буде подвійне навантаження — вивчити зміст предметів та одночасно навчитися працювати з новими ресурсами. У такому випадку ефективність буде втрачено. А якщо вчителів 15-16? Звідси логічно виникає друга порада: спілкуйтеся з колегами, з якими ви працюєте в одному класі, обговоріть ваше бачення дистанційного навчання, можливості, ризики, виклики. І я б радила за можливості користуватися однаковими сервісами, адже важлива системність.По-третє, не варто забувати, що дистанційна освіта — це не тільки онлайн та цифрова освіта. І тут йдеться про рівність можливостей, адже не всі мають гаджети й швидкісний інтернет. Я знаю учителів, які спілкуються з учнями звичайним телефоном саме через те, що немає іншої техніки. І це також варіант. Дистанційна освіта не дорівнює винятково цифровим технологіям. Є різні варіанти і їх усіх потрібно розглядати, бо це також важливо.Четверте, напевно, буде досить контраверсійним питанням. Якщо я запитаю вчителів, наскільки ви як учитель впевнені, що учні, що мають обмежену кількість мегабайтів інтернету, захочуть витратити їх на перегляд ваших уроків та відеозаписів? І тут можна дати чесну відповідь самому собі. І замислитися☺ На мою думку, уроки, відеопояснення, презентації не можуть бути довгими, 15-20 хв максимально. Перед трансляцією важливо, щоб учні вже ознайомилися з текстовим матеріалом чи презентацію з графіками, візуалізацією. І до цієї ж поради: краще менше, але краще. Матеріали мають бути практичними, корисними, а не просто брати кількістю заради галочки.І п'яте, що витікає з того, про що ми тільки що проговорили, — зараз уже не є вирішальним ані місце, ані час, так складається наше життя. Вирішальними є уміння вчитися, працювати самостійно, розвиток навичок працювати з інформацією і також надзвичайно важливою, як на мене, є підтримка мотивації до навчання та стимуляція процесу, особливо, коли навчання віддалене. Тут на перший план виходять інструменти формувального оцінювання, надання якісного зворотного зв'язку, я б порадила забути про оцінки, а більше спілкуватися з учнями, давати індивідуальні поради, що можна покращити й головне — як це зробити! Показуйте можливі шляхи розвитку. Такі мої поради на теперішній час.
Розкажіть, як розплановуєте час, адже на карантині змінився графік? І що корисного у цій ситуації можуть взяти для себе вчителі, учні та батьки?Планування часу — один з найскладніших викликів тепер, бо вчителі звикли планувати, використовуючи урок як одиницю часу. Але зараз змінилися і відчуття часу, і роль вчителя — від традиційного учителя до наставника. А щодо часу, то ти ніби постійно вдома і водночас постійно працюєш. Учні надсилають роботи, питання, уточнення в будь-який період доби. Для мене це не є проблемою, бо я розплановую, коли та що роблю. Але наявність багатьох каналів: вайбер, месенджер, електронна пошта, завантаження на гугл-диск, до яких учні звикли, розпорошує увагу. Необхідно вибудувати певну систему, навести чіткість.Для себе я виділяю час на те, що передивляюся усе, що є, з усіх джерел, збираю докупи роботи, час на реагування на загальні та індивідуальні запитання, час на перевірку та обов'язково час для надання зворотного зв'язку. Також ніхто не скасовував зідзвони чи відеоконсультації, бо кожен учень потребує різну кількість підтримки.Тайм-менеджмент дуже важливий у цій ситуації для нас усіх: для педагогів, для батьків та учнів. Розвиток уміння вчитися і усвідомлення, що це дійсно важливий навик, коли ми говоримо про навчання впродовж усього життя. Корисними для всіх є гнучкість, яку ми практикуємо, самостійна робота, робота з інформацією, побудова ефективної комунікації між вчителями та учнями, між вчителями та батьками, прийняття неоднозначності. Важливим є усвідомлення відповідальності та співвідповідальності за навчальний процес того хто навчає та того, хто вчиться. Вона зростає з віком. Коли дитині 6 років, то відповідальність більше на вчителеві, щоб організувати простір, мотивувати. Але зі збільшенням віку учнів, їхня відповідальність також зростає. У цих викликах якраз і є такі корисні речі для розвитку навичок та компетентностей.

Ви згадали про організацію простору. Однією з цінностей вашої школи є така: "Стіни, підлога, підвіконня — це також робочий простір". Це учні запропонували таку цінність? І як це на практиці виглядає?У нас є окремі шкільні правила для учителів, учнів, батьків, і є для усіх, які створювати діти з батьками та вчителями спільно. Це одне з 10 правил, що базуються на основі цінностей нашої школи. Ми робили опитування, які цінності є важливими для кожного. Саме це правило створене на основі 2-х цінностей: має бути свобода вибору та повага до різноманітності. Я не пам'ятаю, хто конкретно це запропонував, бо у нас був тривалий процес: мозковий штурм, консультації, обговорення. До речі, формулювання правила без категоричності чи наказовості — ціле мистецтво, але воно того варте, бо тоді правила допомагають і не тиснуть на тебе.Як це відбувається на практиці? Ми маємо різні тематичні простори у шкільних коридорах: на 2-му поверсі Wi-Fi-зона, де найкращий сигнал, є танцювальний хол, де можна потанцювати з командою аніматорів на перервах, взяти участь в руханках чи піснях з танцями, є ігровий хол з розмітками для рухливих ігор, є спортивний, є виставкова зона, є читацький куточок, є куточок з кріслами-мішками, тут можна посидіти.У моєму кабінеті навіть на уроці діти можуть працювати не тільки за партами, а й на підлозі, на килимі, біля підвіконня. Учень може вибирати, як йому зручніше. Буває, що ти насидівся за партою на 6-ти уроках, і на 7-му тобі краще стоячи брати участь у діяльності. Я в цьому не вбачаю нічого поганого, сама люблю підходити до вікна, подивитися на дощ чи на чисте небо. Навчальний простір не обмежений партами.Також спостерігаю таку цікаву тенденцію: чим молодші діти, тим частіше вони обирають щось таке вільніше, а у старших класах вони все більше обирають працювати за партою. Діти у 5-7 класах ще дуже рухливі, їм треба більше активності. І вони продовжують працювати навіть тоді, коли переміщаються від парти. У нашій освіті загалом відбувається трансформація, коли місце уже не відіграє великого значення.

Наталю, ви отримали чудовий подарунок для школи — інтерактивну панель EdPro з програмою mozaBook. Розкажіть, як вам працювалося з такими засобами? І як змінюються уроки для вчителя і для школярів з інтерактивним обладнанням?Я почну з того, що мій кабінет обладнаний смарт-класом, тому як би я не хотіла, але панель EdPro знаходиться не у мене :) І це справедливо! Її величезний плюс в тому, що вона пересувна і нею користуються всі охочі педагоги нашої школи. Правда, що на всіх її звичайно не вистачає, найбільше користуються на уроках природничого циклу, бо там дуже класні візуалізації і такі речі, які учні не можуть ніде побачити чи уявити. На уроках мистецтва та іноземної мови використовують. Я знаю, що всі дуже люблять працювати з 3D-моделями, класно, що їх можна призупиняти, малювати, робити позначки, звертати увагу на потрібні моменти. Дуже гарні відгуки від учителів про функцію конструювання зошитів. Плюс це обладнання використовується нашими вчителями під час реалізації STEAM-проєктів з інтегруванням фізики, математики, інформатики, географії, біології, зараз також намагаються інтегрувати й мистецтво.Як таке освітнє рішення змінює уроки? Це дає більше наочності, дозволяє проілюструвати матеріал так, щоб зробити його більш зрозумілим. До речі, панель використовується не тільки на уроках, а й під час презентацій на шкільних подіях та акціях, адже її можна з кабінету легко перемістити в хол, актову залу чи коридор. Це дуже класно. А така форма подачі матеріалу — конструювання, 3D-проєкції — ближча сучасним дітям. І тут можна пригадати слова канадського філософа Максвелла: "The medium is the message". Форма — це є зміст. Особливо в освіті, в школі, на уроці форма — це дуже важливо.Як залучити дітей, щоб їм не було нудно? Тут йдеться саме про методи: активне навчання, групове навчання, ігрові форми. Зміст може бути по-різному трактований, розшифрований, він може мати різне значення відповідно до того, в яку оболонку його упаковано. Зміст можна подати текстом, можна записати подкаст або відеоролик, можна створити комікс. Як на мене, для успішного діалогу між навчальним матеріалом і учнем необхідно, щоб той, хто навчається, був добре знайомий із засобами комунікації, які використовують для передачі інформації. Тому що той, хто навчається, має декодувати зміст та зрозуміти суть повідомлення. Тому для мене дуже важливими є сучасні засоби, в тому числі й панель EdPro з програмою mozaBook, адже вони не просто для пожвавлення, урізноманітнення чи для декорування процесу навчання, вони є зрозумілими сучасним учням. І це означає, що через них легше передавати зміст. Це знайомий для дітей канал. Бо вони керувати смартфоном навчаються раніше, ніж читати. Їм так легше та зрозуміліше.Тому навчатися через панель EdPro і програму mozaBook саме сучасним дітям — зрозуміліше. Це потужна штука. І ми дуже вдячні. Думаю, що для вчителів — це певний виклик, який дозволяє розвиватися. Це класно спрацьовує, бо хтось один використовує, інший дивиться і собі починає працювати.

Легко освоїли вчителі програму mozaBook?Мені складно оцінити рівень усіх вчителів, я скажу так, що завжди кожен бере те, що хоче взяти. Нікого не змусиш їсти, якщо він не хоче або не відчуває апетиту. З технологіями так само — має бути інтерес до цього і все повинно бути виважено. Неможливо весь урок проводити біля екрана. До речі, це один з викликів теперішньої ситуації, адже діти дуже багато часу проводять біля екранів. Треба балансувати, не варто забувати про підручники, зошити, практичні завдання. Наскільки оволоділи вчителі програмою? Удосконалюватися ще є куди, це однозначно. Але процес триває, після карантину продовжимо.

Напевно зараз усі найбільше чекають на завершення карантину. І ще для багатьох людей проходить переоцінка напевно усього, що є у житті кожного.Так, звичайно. Я також сподіваюся, що буде краще, бо пройде певне переусвідомлення, переоцінка, іноді дуже корисно побути наодинці з собою і зробити такий внутрішній аудит. Коли переглядаєш, куди далі прямувати, як розставити пріоритети.
Ви розповідали, що практикуєте інтернет-детокс після 20:00, вимикаєте інтернет і не користуєтесь гаджетами. Як це впливає на ваш менеджмент?Яка з цього користь? Це таке самообмеження певне. Звичайно, що у мене буває, щось термінове і треба скористатися інтернетом увечері. Але зазвичай я намагаюся після 20:00 не користуватися інтернетом. Ранок я, до речі, також починаю з кави, сніданку. Тільки за 10 хв до початку робочого дня вмикаю інтернет. Коли тільки почала це практикувати, здавалося, що все пропало, бо зранку починався такий водоспад повідомлень, і навіть була паніка, що я однозначно щось пропущу, щось втрачу, не встигну зробити. Але виходило навпаки. Якщо увечері ти отримуєш повідомлення, а в цей час маєш бути з родиною, то на ранок ти вже забуваєш, що там тобі приходило. А коли зранку читаєш, то відразу розсортовуєш та реагуєш, це більш результативно — тут можна поставити смайлик, це не потребує відповіді, а з цим треба працювати, це термінове, а це зроблю пізніше. Така організація роботи дає результат, нічого важливого я не пропускаю. І це мені додає більше спокою, рівноваги. Бо коли опівночі тобі приходить те, що треба зробити завтра, я не завжди можу спокійно заснути і виспатися наді мною то висить, як Дамоклів меч. Я ніби й не сприймаю цього так серйозно, але мозок уже починає обробляти інформацію.Я давно займаюся йогою, мене це урівноважує, надає енергію. Я взагалі самовідновлювальна людина, мені складно брати енергію від природи, від інших людей. Мені потрібно, щоб джерело було всередині мене. Я довго шукала своє, бо бігати мені складно, фітнес також не моє. А от йога і mindfulness мені допомагають.
Розкажіть про те, як сконцентруватися на тому, що ти робиш.Це здається дуже легко — концентруєшся на тому, що ти робиш, і все. Насправді не думати про кілька справ одночасно – складно, треба практикувати, уповільнюватися, призупинятися. Але якщо говорити про школу, то це швидше додаткові елементи. Мindfulness — це більше про саморозвиток, але дещо ми практикуємо. Я ділюся з учнями, в мене, до речі, багато свідомих учнів. Так, Дар'я займається хореографією онлайн, Настя – йогою, хтось - дихальними практиками, хтось цікавиться медитаціями, і мені також цікаво послухати про їхній досвід. Особисто я йогою почала займатися давно за порадою своєї колишньої учениці. Тому в мене постійно йде взаємообмін з учнями. Я бачу, що зараз у молоді на основні позиції виходять екологічність мислення, екологічність поведінки, і в першу чергу, відносно себе самих. Більше розуміння, що не потрібно жертвувати собою, власним здоров'ям, адже всі наші ресурси в нас самих. І це дуже важливо. Це мене тішить!

Ще хотілося б почути про потреби та запити від українських освітян, адже ви разом із Європейським центром імені Вергеланда тренуєте учителів з різних шкіл і добре усе бачите у масштабі цілої країни.Європейський центр імені Вергеланда у співпраці з МОН України реалізує програму «Демократична школа». І запити освітян, про які можу говорити, пов'язані з тематикою цієї програми. Наприклад, в учителів є ряд практичних запитів. Як залучити батьків та громаду до всього, що робить школа? Як жити та комунікувати з усіма мирно? Як вести ефективний діалог? Як бути почутим та почути інших? Як вирішувати разом? Більшість звикли, що дирекція та адміністрація несе відповідальність, то вони й вирішують. Але ж вчителі, учні, батьки також мають долучатися. І вони шукають ці шляхи. Як дослухатися до думки кожного та залучити кожного до обговорення? Як вирішити конфлікт? Як прийняти спільне рішення? На формування цих процедур є запит.Ще є запит на ефективні зміни учнівського самоврядування, щоб воно стало дієвим, а не фіктивним. Вчителі кажуть, що діти безініціативні, пасивні, а насправді багато чого можна змінити, бо річ не тільки в дітях. Вони активні, як і завжди. Але річ у самих структурах та процедурах.Також є запит на те, як виховувати відповідального громадянина, які практичні прийоми тут доречні? Адже вчителі й так завантажені, Якщо це буде займати ще більше часу або потрібні будуть додаткові заняття, години, то для вчителів це лише надмірна завантаженість, та й учні не погодяться через брак часу. Як це зробити системно, ефективно, легко і з мінімальними витратами, особливо часовими. Ще питають, як інтегрувати школу та громаду? Зараз багато говоримо про ціннісний підхід в освіті, як інтегрувати та реалізувати їх в навчанні. Адже до всього, що відбувається у школі, мають бути дотичні діти, і вони мають право голосу щодо впливу на будь-яке рішення, яке їх стосується. Окрім того, що діти мають знати, що вони можуть це робити, вони мають мати навички, як саме це робити. Бо іноді вони так не чинять, бо просто не вміють.
Наталю, ви прямо випромінюєте оптимізм. Розкажіть, хто найбільше вплинув на формування вашої особистості? І чому ви обрали професію вчителя?Процес формування особистості триває постійно. І я, як та Аліса в Льюїса Керола, також постійно змінююся. Ми усі живі, тому й ця динаміка зберігається. Вплинули і продовжують впливати на мене і зовнішні, і внутрішні чинники, звичайно ж. Мабуть, визначальною рисою моєї особистості є допитливість, і вона ж є основним рушієм та мірою мого життя. Допитливість — це моє все! Я можу пригадати чимало різних ситуацій з власного життя, і як прихильниця сторітеллінгу вважаю, що кожна людина наповнена особистими історіями, які можна розповідати тривалий час. Усі вони певною мірою впливають на формування особистості. На мене вплинула моя родина, мої батьки, мій син та чоловік. Вплинули мої друзі, колеги та мої вчителі. Не тільки ті, що мене навчали у школі та інституті, а й ті люди, які зустрічалися у житті. Це мої однодумці та різнодумці. Звичайно, що освіта, яку я маю вже, впливає на мене. І самоосвіта, якою я постійно займаюся. Коли характеризую себе, то говорю, що я більше учениця ніж вчителька — постійно намагаюся розвиватись. На мене впливають мої вподобання та хобі, музика, природа, книги, кіно. Звичайно ж, що це мої учні, у яких я вчуся постійно. На мене впливають мої досягнення і фейли, мої помилки та інсайти, виклики, які з'являються. Або те, чи приймаю я якусь можливість, чи відмовляюся від неї. Сумніви впливають на мене, маленькі відкриття, подорожі, пригоди, події, які відбуваються у культурному, соціальному та політичному житті. Це такий багатовимірний, багатогранний процес. По-моєму не можна сказати: ось все, я уже сформована.Про професію вчителя я жартую, що це генетична спадковість. Бо в моїй родині жінки трьох поколінь — це педагоги. Тому мені пощастило, що ця спадковість стала моєю долею. Я свідомо обирала професію, хотіла бути вчителем. І для мене моя професія — це ікігай, така своєрідна формула щастя. За японською філософією, щоб знайти сенс життя, людина має займатися тим, що є її пристрастю, її роботою, її місією та призначенням. Виходить так, що я роблю те, що люблю — вчителювання, спілкування, розвиток — це моя пристрасть. Я роблю те, за що отримую гроші, — це є робота. Я роблю те, що потрібне людям і світу, громаді, спільноті, — це місія. І я роблю те, що у мене виходить найкраще — це моє призначення. І сродна праця!Для мене вчителювання — як джерело. Воно може бути маленьким та непомітним. Але чим більше ти віддаєш, тим воно стає повнішим. І не віддавати не можна, бо вода застоїться, зацвіте, стане несвіжою. Для мене бути вчителем — це привілей. Бо ми, вчителі, торкаємося майбутнього. І це дуже класно:)