Біотехнологічний ліцей "Радовель" — реалізована мрія

Давати дітям час навчатися з усіма освітніми можливостями, які перед ними відкриваються, закликав батьків на відкритті біотехнологічного ліцею "Радовель" меценат Михайло Весельський. В інтерв'ю він розповів, що саме мотивує успішних людей будувати супершколи, вкладати власні кошти у розвиток освіти, медицини, інфраструктури. А про поєднання різних навчальних методик у ліцеї Наталя Табачин розпитала у вчителів гончарства, інформатики та математики.
Михайле, розкажіть, як і коли у вас з'явилася ідея розвитку села Радовель, адже ви хочете змінювати не тільки школу, а й середовище всієї громади.Я тут народився, відповідно, є певна сильна прив'язаність до цього місця. Давно виношував ідею допомогти моїм землякам, і вирішив, що зроблю проєкт в селі — на замкненій маленькій території — і дам собі відповідь, чи можна це в Україні зробити, чи для нашої країни зірки стоять так, і є якась сила небесна, яка цього не дозволяє? Таким чином я зайнявся цим проєктом. Подивився, які базові речі потрібні для життя людини, — це, звісно, освіта, медичне забезпечення, праця, з результатів якої можна достойно жити. Це означає, що людина повинна заробляти в об'ємі, який дозволяє покрити звичайні поточні витрати, зробити маленьке накопичення на пізніший термін використання і мати можливість відпочити, якщо так дуже спрощено говорити. І забезпечити це може лише бізнес, який має належати місцевим людям, де вони зможуть заробляти і давати працю іншим. Це також у такій громаді сформує міцний кістяк. Люди, які будуть заробляти і платити податки, зможуть формувати місцевий бюджет, з якого потім буде утримуватися вся інфраструктура.
Така цілісність — освіта, бізнес, медичне забезпечення. Для того, щоб ці три проєкти зрушити з місця, потрібно запросити спеціалістів, які зможуть допомогти їх втілювати в життя. Відповідно, потрібне житло. Це четвертий проєкт. І п'ятий проєкт, я його відніс до інфраструктурних проєктів, — це зробити централізоване водопостачання і відвід каналізаційних стоків та їх очистку. Плюс ще в рамках інфраструктурних проєктів буде запущений проєкт по роздільному збиранню і сортуванню сміття. Якщо цим зайнятися, можна навчитися дуже багатьом речам. Як мінімум, це вже не забруднює природу, і друге — це приводить до певного рівня культури людей і громади в цілому.
І якщо зробити цих п'ять речей, то ми отримаємо відповідь, що станеться потім?Можливо, бракувало знань та розуміння, як системно це робити.Безумовно, і якщо сьогодні подивитися на розвиток, то зараз держава гроші має і виділяє. Це колосальні суми. Але зовсім інше питання, як ними розпоряджаються. І проблема саме в тому. Якщо взяти цю нижню ланочку, де відбувається життя, то потрібно дуже багато працювати, щоб навчити людей, як можна ці гроші використати, і як ними потрібно розпорядитися.

У презентаційному відео про ліцей ви сказали, що ці діти, які навчатимуться в ліцеї, будуть інакшими дорослими. Якими ви бачите наступні покоління української молоді?Поняття "інакші" — відносне. Якщо порівнювати зі мною чи з людьми мого покоління, то вони вже інакші, причому принципово. Якщо порівнювати відносно своїх однолітків, які будуть вчитися в звичайних стандартних умовах, то дитина, яка буде навчатися у біотехнологічному ліцеї "Радовель", я впевнений, буде інакшою. Ці діти будуть більш розвиненими фізично і розумово, вільними і матимуть можливості вибору влаштування свого життя. Тому що в ліцеї будуть можливості для гарного сильного розвитку в різних сферах. Це буде фізичний розвиток у різних аспектах, це буде технічний розвиток, в напрямку праці та у вивченні академічних предметів. Для цього педагоги також переформатуються. Так, їм зараз важко. Але це точно відбудеться. Вчителі також почнуть працювати в іншому форматі. Як тільки вони це почнуть робити, не забаряться ті часи, коли і діти стануть інакшими. Завдання буде стояти, щоб кожна дитина, яка закінчує ліцей, могла вільно володіти, як мінімум, однією іноземною мовою, а можливо й двома. Це вже інакша людина, ніж та, яка не володіє мовами. Якось так...
Ви мали на увазі вчителів, які живуть в Радовлі, чи запрошених до вашого ліцею?Це вчителі, які живуть тут і працюють, а є педагоги, яких ми запрошуємо і вони погодилися у нас викладати. Зараз вони разом проходять навчання з користування інтерактивними панелями від EdPro. А буде ще ціла серія навчань, мета яких переформатувати і створити потужну команду, прибрати з колективу будь-які речі, які заважають розвиватися. Ввести принципи взаємодопомоги, повної взаємопідтримки та здорового клімату в педагогічному колективі. Звісно, що має бути професійний розвиток уже для кожного окремого вчителя.В сукупності це якраз дозволить створити нову команду, яка стоїть на нових рейках і повинна буде повести наших дітей.

Михайле, розкажіть за саму школу. Вона високотехнологічна і дуже красиво зроблена. Ви наймали радників, кваліфікованих помічників чи самі приймаєте рішення?Концепцію цього проєкту формували разом з Іриною Чудовською та Олександром Городнічим. Потім долучився архітектор з дизайну, який і розробив дизайн для ліцею.Я проштудіював вимоги Нової української школи й ця школа в Радовелі побудована саме на концепції НУШ. Просто ми старалися максимально реалізувати те, що вже сформовано і піти трохи далі, орієнтуючись на розвиток дитини. Це буде не просто ліцей, а освітнє середовище для дітей, вчителів та батьків. Це ключова річ. Тут має бути три категорії — вчитися, розвиватися і практикувати.В ліцеї є навчальна кухня, гончарня. Робота з глиною — це дуже сакральна та важлива річ для українців, яка має глибинне коріння. А такий напрямок, як хореографія, — це і постава, і плечі, що важливо для дівчаток і для хлопчиків. Тхеквондо — це олімпійський вид спорту, який не травматичний і годиться для кожного. Тут в принципі немає нічого випадкового. У нас було 28 варіантів функціонального плану школи. І навіть коли вже почали будувати, я вносив зміни та правки. Якби ви поговорили з будівельниками, то вони вже змучились і частково саме від того, що ми змінювали певні речі по ходу. Знаєте, мені було, з одного боку, незручно, а з іншого — я хотів отримати результат, який потрібен. І я цього досягаю. Зараз я бачу школу такою, як я собі її задумував.

Ліцей адаптований для навчання дітей з особливими потребами, чи є інклюзивне навчання у класах вже цього року?Ця школа повністю враховує потреби таких дітей. Навіть така дрібничка, що у нашому театрі є виїзд на сцену. Якщо дитина буде брати участь у театральних постановках, то вона зможе самостійно підійматися на сцену чи спускатися. Цього року вже є кілька дітей з особливими потребами, які будуть в нас навчатися.
Розкажіть про заплановану співпрацю ліцею зі школами Польщі, США і ЄС.У нас вже є домовленість з однією польською школою. Це буде обмін учнями, вчителями, майстер-класами. І зараз напрацьовуємо зв'язки з трьома країнами. Бо кожна дитина, яка буде в цій школі вчитися, має відвідати за роки свого навчання з десяток розвинених країн. І тоді діти, бачачи той світ, дуже швидко будуть пробувати змінювати свій світ тією мірою, в якій вони це зможуть зробити. Рано чи пізно діти стають дорослими й тоді вони можуть зробити набагато більше.
Михайле, як би ви радили мотивувати успішних людей України розвивати села та містечка, звідки вони родом?Напевно, попросити згадати, де вони народились і виросли, де їх коріння? Коли пам'ятаєш де закопана пуповина, відбувається усвідомлення, що якщо Бог дав тобі якісь можливості, то дуже добре, якщо ти виходиш в їх використанні за межі своїх особистих потреб, починаєш ці можливості розділяти з простими людьми. Береш і просто робиш те, що можеш зробити. А якщо при спогадах нічого не відгукнулося, то нічого не зробиш. Кожен іде своєю дорогою.

Як у ліцеї впроваджують заняття з гончарства розповів учитель з гончарної справи та кераміки Віктор Булгаков.

Вікторе, розкажіть за предмет, який ви викладаєте і чого навчатимете у ліцеї дітей.Гончарство охоплює і окремо спрямований вид роботи, і декоративно-прикладного мистецтва. Цей предмет включений в модуль трудового виховання.В ліцеї є дуже гарно обладнана майстерня з пічкою, яка дозволяє працювати на різних температурах, що має велике значення. Бо тут можна випалювати фарфор та фаянс, які потребують високих температур — 1200-1300 градусів. Також можна працювати з місцевою глиною, яку діти можуть використовувати для ліпки, роботи з гончарним колом. Це, в основному, посуд з відкритою поверхнею, так звані відкриті форми. Також в пічці можна випалювати ліпку — це частина скульптурних виробів.І після того ми плануємо обов'язково вчити дітей навикам розмальовування та розпису. У нас є свої традиції, — це фляндрівка, петриківській розпис, розпис по глині ангобами. В Україні є дуже гарний інститут та центр гончарного мистецтва в селищі Опішня Полтавської області. Єдиний, до речі, в Європі науково-дослідний інститут, який знаходиться в сільській місцевості. Це також може бути певним сигналом, що ми можемо говорити про поєднання певних автентичних культурних особливостей цієї території. Тому що Полісся має свої традиції: як культурні, так і промислові, технологічні, залежно від географічних особливостей та сировини, традицій, які тут склалися і населення, яке тут проживає.Тому є багато задумів та напрямків для реалізації, на які потрібен час, простір, який ми тут створюємо, і творче середовище.
Ви проживаєте у селі Радовель?Сьогодні ми з дружиною живемо в місті Києві, а у Львові ми прожили 11 років. У мене рідна сестра, вона — етнограф, науковець, працює в етнографічному музеї у Львові.
Розкажіть, як ви сюди потрапили?За освітою я геолог, а моя дружина Катя — етнограф. Кілька минулих років ми фактично присвятили вивченню властивостей кераміки. Я досліджував технологічні можливості, а Катя займалася розписом. Будь-яка справа потребує часу: вивчення матеріалу, вивчення особливостей різних прийомів. Ми займалися керамікою, образотворчим та декоративно-прикладним мистецтвом. Я досліджую історію архітектурних елементів міста Києва, які робили після 1945 року, коли йшло активне відновлення після війни і розбудова міста. І місцева та загалом українська промисловість була спрямована на розвиток напрямку кераміки в архітектурі. Львів цим славиться, там з архітектурою все класно — це величезна кількість стилів, всі вони пов'язані, будинки мають свої історії. І з точки зору архітектури та виконання будівлі є особливими. У мене є інтерес попрацювати з Академією мистецтв у Львові, з фахівцями.
Я так бачу, що ви плануєте різні проєкти з навчальними закладами по Україні.Такі проєкти, в тому числі наукові, пошукові, тут можуть реалізуватися силами учнів та вчителів. Навіть, як говорив пан Михайло, в громади є інтерес до формування такого нового світогляду, який би був направлений на побудову нового бачення українського суспільства та побудову нової історії України. Тому що ми, маючи таку розшарпану історію, без глибоких національних коренів, втратили ментальні сакральні зв'язки, які б дозволяли передавати традиції від діда до дітей та онуків.Зараз є можливість ці речі показати, обговорити й викликати глибинний генетичний поштовх, який у нас закладений.

Мені цікаво, як ви будете використовувати на своїх курсах новітні технології, типу інтерактивних панелей?Якщо говорити про глину, то вона має таке поняття, як форма. Для того, щоб оцінити й зрозуміти якийсь образ, ми повинні пояснити та показати його з різних ракурсів. І викликати інтерес, щоб дитина чи дорослий могли включати уяву, фантазувати.Це один із таких прийомів. І тому сучасна технологія, у нашому випадку — це інтерактивні панелі, це питання вирішують. Мені й самому це цікаво. Я із задоволенням буду вивчати, роздивлятися і користувався такою динамічною оцінкою своїх питань.Якщо ж брати біотехнологічний напрямок, який я розумію, маючи університетську освіту, виробничий та життєвий досвід, тут технології підходять на всі 100 відсотків. Тому що орієнтація сучасної працездатної людини потребує певного бачення розвитку технологій, в тому числі і біотехнологій, які спрямовані на розвиток. У нашому випадку держава має орієнтуватися на суспільний розвиток. Якщо буде добре поставлене це питання, то й рівень підготовки буде дорівнювати технологічному рівню наших європейських сусідів.
Розкажіть, в чому переваги вивчення такого предмета в школі?Цей тактильний контакт, робота руками необхідні з багатьох причин. Людина мусить концентруватися і зосереджуватися, бо розконцентрованість — це те, що викликає в людини скажемо так "отчаяніє". А воно нам не потрібне. От і будем відганяти його з допомогою глини та інтерактивних панелей.Тому що в нашій роботі також необхідна візуалізація зображення. Коли ми перейдемо до розпису на кераміці, чи ангобному по сирій глині, як кажуть, "глина по глині". Це є моментальне порівняння різних стилів, вибір декорів та орнаментів і те, що пробуджує фантазію і спонукає до власного вираження. Бо розказати на пальцях дуже складно. Це потрібно показувати. А коли це зображення рухається, то у тебе моментально виникають художні образи.

Вчителька математики Валентина Грек поділилась своїм педагогічним досвідом та враженнями учителів від інтерактивних панелей в школі. А вчителька математики та інформатики Марина Мельничук розповіла, як буде використовувати інтерактивне обладнання та програму mozaBook на уроках.

Валентино, розкажіть про свою педагогічну діяльність.Я навчалася у Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка, закінчила у 2000-му році. І працюю з цього часу в Радовельській загальноосвітній школі, а тепер це вже ліцей. Минулого року влітку почали будівельні роботи, а цього літа діти та дорослі прибігали, щоб подивитися на красиву школу.
Від чого, на вашу думку, залежить ефективність роботи вчителя?По-перше, вчитель повинен бачити всю аудиторію повністю. Так, щоб кожен учень був задіяний. Час варто розподіляти так, щоб приділити увагу кожному учневі та запитувати його на уроці. Найбільша ефективність у навчанні, на мою думку, ще залежить від того, наскільки учні вміють самостійно працювати. Я помітила, що чим довше батьки допомагають дитині з домашньою роботою, тим більше вона не може повністю реалізовувати свої можливості та показати хороший результат. Дитина не вчиться самостійно працювати; виходить, що їй потрібна весь час допомога і діти звертаються до батьків знову і знову. Якщо ж цей бар'єр подолати швидше, то буде краще.У мене був такий випадок, що мама допомагала учениці у 5-6 класі. І це відразу відчувалося. Як тільки у нас почалися такі математичні теми, де мама вже не могла допомогти, то в дитини різко відкрилися математичні здібності, вона почала займати призові місця на олімпіадах, почала займатися самоосвітою.
Розкажіть ще за самоосвіту. Які ви курси проходите, де вчитеся?Курси на підвищення кваліфікації з колегами проходимо кожні п'ять років, а так, в основному, займаємося самоосвітою, в інтернеті є багато цікавого матеріалу, підписуємося на тематичні групи, сторінки й там вибираємо, що нам підходить. Проходимо безплатні вебінари та тренінги.
Скажіть, як інтерактивні панелі можуть вам допомогти на ваших заняттях? Як ви плануєте їх використовувати під час уроку?Мабуть, у програмі mozaBook більше інформації для таких предметів, як біологія, географія, ніж для математики. Але при вивченні певних тем, як властивості геометричних фігур, це варто використовувати. Ще є тестові завдання — тут у програмі широкі можливості, щоб працювати з учнями. Навіть розв'язувати приклади на панелі дітям цікавіше.
Як вчителі відреагували на появу такого обладнання в ліцеї?Ми спілкуємося в інтернеті з колегами. І навіть вчителі, з якими ми раніше працювали пишуть: "Ви дивіться, щоб мультимедійна панель не замінила повністю вчителя!" Але я бачу, що це точно так не буде. Бо це гарне доповнення до того матеріалу, який подає вчитель на уроці. Дехто використовуватиме інтерактивну панель 10-15 хвилин і цього буде достатньо. Але з таким обладнанням на уроках працювати набагато краще і вчителям, і дітям.
Марино, розкажіть, як плануєте використовувати інтерактивну панель на заняттях?На моїх уроках можна використовувати кросворди, презентації, відео чи 3D-моделі показувати. Планую використовувати різні мотивуючі відео, бо для дітей це цікаво. Такі нові технології з одного боку допомагають зацікавити дітей до навчання, а з іншого — навіть трохи розвантажують як дітей, так і вчителів. Це зміни видів діяльності на уроці. І відео можна подивитися, і пазл скласти.
Чи плануєте проводити інтегровані уроки, як пропагує НУШ?З'явилася змішана форма навчання — онлайн та офлайн. Діти можуть працювати в групах. Одним краще виконувати завдання одного виду, іншим — працювати в іншому форматі. Ми не відмовляємося від підручників та зошитів. Таке поєднання якраз дуже підходить для інтегрованого навчання. Математика тісно пов'язана з інформатикою. Тоді легко робити практичні заняття у різних програмах, наприклад, в exel.Ми вже цього року впроваджували проєкти, де інформатику поєднували з математикою, мистецтвом, основами здоров'я та біологією, географією. На цих уроках, крім точних дисциплін, можемо говорити про бережне ставлення до природних ресурсів. У нас ще був дуже цікавий проєкт, пов'язаний з кулінарією.
А що про все це кажуть діти?Вони вже влітку хотіли побачити все, приходили на екскурсію. Зацікавлені і діти, і батьки. Є такі сім'ї, які спеціально переїхали, бо проживали в іншій місцевості, але батьки дуже хотіли, щоб діти мали змогу вчитися у такій школі. З такими умовами навчання кількість учнів у нас буде тільки зростати.