Львівський медичний фаховий коледж післядипломної освіти обирає інтерактивні панелі EdPro

Інтерв'ю з директоркою коледжу Лесею Вовк та викладачкою Марією Стражніковою.

Понад 180 тисяч молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів підвищили свій фаховий рівень від початку створення у 1985 році відділення післядипломної освіти у Львівському медичному фаховому коледжі післядипломної освіти. Цьогоріч у коледжі навчають за допомогою інтерактивних панелей EdPro. Про стан медичної освіти, роботу в команді та зміни, які відбулися під час повномасштабного вторгнення, розповіли директорка Леся Вовк та викладачка Марія Стражнікова. Інтерв’ю для широкого кола читачів. Особливо радимо тим, хто цікавиться медичною освітою та планує в майбутньому обрати цей фах.

Леся Вовк: «Ми залишаємося опорою для медичної спільноти: навчаємо, волонтеримо, співпрацюємо з міжнародними партнерами»Розмова з директоркою коледжу Лесею Вовк про кваліфікацію українських медиків, напрямки роботи коледжу та орієнтири для викладачів й колективу навчального закладу, життєві опори, а також пріоритети, які обрали у нещодавні роки, аби підсилити нашу країну.

Директорка Львівського медичного фахового коледжу післядипломної освіти Леся Вовк

Наскільки цифровізація освіти сприяє збереженню якісного навчання для українських медиків?Цифровізація освіти сьогодні — необхідність. І вона однозначно сприяє тому, щоб українські медики отримували якісне навчання, навіть у складних умовах. По-перше, цифрові інструменти дають нам можливість зберігати безперервність освіти. Навіть коли хтось не може бути фізично присутній на занятті, ми забезпечуємо доступ до матеріалів, відеолекцій, тестування.По-друге, сучасні платформи й симуляційні рішення дозволяють навчати практичних навичок без ризику для пацієнта. Візуалізація, 3D-моделі, цифрові тренажери — це можливість засвоювати складні речі швидше і якісніше.По-третє, цифровізація підтягує рівень викладачів. Ми всі постійно вчимося працювати з новими інструментами, створювати цифровий контент, оновлювати матеріали. А це автоматично підвищує якість навчального процесу.Тож безперечно, що цифровізація — це наш шлях до стабільної, сучасної та конкурентної освіти.
До речі, що саме переконало вас обирати обладнання EdPro? Чи задоволені ваші викладачі та студенти? Для нас важливими були практичність і надійність. Ми обирали обладнання EdPro за тим, як воно працює в реальному навчальному процесі.Викладачі однозначно задоволені. Вони мають інструмент, який дозволяє робити заняття більш живими, динамічними, інтерактивними. А студентам подобається, коли складні процеси можна, так би мовити, розібрати на частини. Це зовсім інший рівень сприйняття інформації, ніж просто текст чи картинка в підручнику. Тож можу сказати впевнено: вибір EdPro був дуже вдалим. Це той випадок, коли технології працюють на якість освіти.

Ваші викладачі допомагають підвищувати кваліфікацію людям з різними спеціальностями, а як підвищують власну кваліфікацію працівники коледжу?У нашому коледжі принцип безперервного професійного розвитку стосується не лише слухачів. Це правило, за яким живе вся команда — щоб давати якісну освіту, викладач має постійно навчатися сам.Наші викладачі регулярно проходять стажування за кордоном, зокрема, в межах українсько-польських та європейських програм з тактичної медицини, екстреної допомоги, психологічної підтримки тощо. Досвід, отриманий у Польщі під час курсу Advanced Life Support and Tactical Rescue, сьогодні інтегрований у наші навчальні модулі.Також ми беремо участь у науково-практичних форумах, конференціях, тренінгах, симпозіумах, де наші викладачі не лише навчаються, а й презентують власні напрацювання.Окрім того, часто ми проводимо навчання в межах колективу, де ділимося одне з одним своїми напрацюваннями, цікавими знахідками чи кейсами. Це дає можливість обмінюватися досвідом і вдосконалювати методику викладання.І нарешті, нам важливо бути в контексті сучасних викликів. Тому ми активно співпрацюємо з міжнародними партнерами, впроваджуємо нові стандарти, адаптуємо програми під реальні потреби медичної системи.Розвиток викладача — це стратегічне завдання. Бо саме команда визначає рівень коледжу. І я пишаюся тим, що наші викладачі демонструють високу професійність, відкритість до нового і вміння швидко реагувати на зміни.
Пані Лесю, як, на ваш погляд, налагодити ефективну роботу колективу?Для мене ефективна команда починається зі спільного бачення та цінностей. Коли кожен розуміє, куди ми рухаємося, чому це важливо і яку роль він відіграє. Другий важливий компонент — довіра. Я глибоко переконана, що людям потрібно давати простір, тоді з’являється справжня залученість, спільна відповідальність й народжуються інновації. І, звісно, взаємна повага. Коли це на першому місці, команда працює як єдиний організм.

Що б ви від себе порадили людям, які обирають професію в медицині?Перш за все, чесно запитайте себе, чи готові ви бути поруч із людиною у її найвразливіші моменти? Бо медицина — це про відповідальність, турботу і здатність залишатися людяним в будь-якій ситуації.По-друге, візьміть собі за правило постійно вчитися. У нашій сфері знання старіють швидше, ніж ми встигаємо звикнути до нових реалій. Але це можливість ставати кращим фахівцем щодня.І нарешті — обирайте професію серцем. Якщо ви любите людей і маєте щире прагнення допомагати, все інше точно вдасться.
Що для вас є опорою в житті? Де ви черпаєте сили? І про що мрієте? )Опорою для мене завжди були люди. Найперше це моя родина. Звісно, мій колектив, медична спільнота, наші військові. Коли бачиш, як люди довкола метушаться, працюють понад сили, підтримують одне одного — з’являється натхнення та нові ідеї. І, мабуть, найбільше надихає відчуття — те, що ми робимо, має сенс.А мрію я про дуже конкретні речі. Про Клініку сестринського догляду. Це те, над чим ми працюємо й до чого прагнемо.І, звичайно, найбільша мрія зараз — перемога України. Щоб ми могли жити й працювати в мирній країні, навчати молодь, розвивати медсестринство й формувати конкурентне освітнє середовище. Тому що без якісних знань не буде якісної медичної допомоги.

Марія Стражнікова: «Знання з біології й зокрема з анатомії для мене — не лише про медицину, а й про розуміння життя»Розмова з викладачкою коледжу Марією Стражніковою про медицину як професійний шлях та спосіб навчання студентів, вдалі заняття та інструменти навчальної програми mozaBook, знання про тіло, баланс роботи й життя, перспективи у сфері медицини в Україні.

Пані Маріє, розкажіть, як давно викладаєте та що вам найбільше подобається у вашій професії? Викладаю з 2012 року. Після закінчення університету моєю мрією було викладати. Чому саме викладати, а не займатися науковою роботою або дослідницькою у лабораторії? Думаю, на це вплинуло перш за все, що я виросла у сім’ї викладачів. Мої батьки викладачі й мені з дитинства викладання було близько, хоча я точно не мріяла бути вчителькою.Момент, коли я усвідомила що хочу бути викладачем — це була педагогічна практика, яку проходила в університеті. Саме тоді відчула: викладання — це моє.У цій професії мені подобається спілкуватися зі студентами, мотивувати їх, бачити наскільки вони спраглі до знань та допитливі — це надихає. Викладання для мене насамперед – це наша співпраця, у якій ми разом йдемо та шукаємо відповіді й при цьому отримаємо задоволення від кроків і усвідомлення того, як зростаємо не лише професійно, але й особисто. Цей шлях не є легким, тому я завжди кажу студентам, що буде непросто, але я разом із ними. Моєю метою є стати для них досвідченим наставником та другом, поділитися інструментами, які полегшать цей шлях, зроблять його цікавим та захопливим і вкінці досягти результату. Результат — звісно це не про оцінку, а про відчуття того, що нарешті коло замкнулося і ти зрозумів, як функціонує людський організм, наскільки все продумано в природі до кожної мікродрібниці й це таке неймовірне відчуття усвідомленості тієї довершеності та геніальності законів природи та людського організму. Для мене важливо, щоб студенти вкінці курсу це відчували, щоб їхні знання стали справді усвідомленими та вони могли на старших курсах нашаровувати нові знання на цей фундамент. Ви перемогли у конкурсі від EdPro “Онлайн-урок з mozaBook” у 2022 році з темою “Система кровообігу. Серце: будова та функції”. Що вас надихнуло до участі? І чи вважаєте такі ініціативи потрібними для вчителів?Завдяки нашій директорці Лесі Григорівні ще у 2021 році я отримала чудову можливість познайомитися з інтерактивними дошками EdPro і програмою mozaBook. Я почала проходити навчальні курси від EdPro, створювати власні зошити й активно використовувати інтерактивні інструменти на заняттях. Це було захопливо — як для мене, так і для студентів.Особливо вражали 3D-моделі анатомічних органів — вони значно покращували сприйняття матеріалу. З часом я зрозуміла, що вже не уявляю викладання анатомії без mozaBook і загалом інтерактивної панелі EdPro.Що мене надихнуло взяти участь у конкурсі? Напевно, бажання випробувати себе — зрозуміти, наскільки я компетентна як користувач mozaBook і викладач загалом. Хотілося отримати незалежну оцінку своїх педагогічних компетентностей і побачити себе збоку.Такі ініціативи, на мою думку, надзвичайно важливі. Вони мотивують викладачів розвиватися, нагадують нам, що наша робота має цінність, і що кожен педагог — важливий. Окрім того, це хороший антидот проти професійного вигорання.

Чим для вас у роботі корисне навчальне ПЗ mozaBook? Наскільки зацікавлені студенти на заняттях?Платформа mozaBook створена справді для викладачів. Тут є чудові 3D-моделі, про які я вже згадувала, але також доступні інші інтерактиви — квізи, завдання на відповідність, кросворди, пазли. Такі формати дуже подобаються студентам.Навіть такі простенькі інструменти, як, наприклад, «кидати кубик», щоб вибрати хто наступний відповідатиме роблять заняття живими, підтримують увагу студентів та створюють дружню атмосферу.Все це сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, адже наш мозок любить змінювати види діяльності й тому важко довгий час концентруватись на чомусь одному.

Чи вдалося вам вивести оцю формулу ідеального заняття чи уроку? Або ж що вам потрібно, аби все пройшло ідеально?
На мою думку, не існує «ідеального» заняття. Я скоріше думаю, чи було воно продуктивним і живим? Заняття вдалося, коли після нього я виходжу натхненною, повною енергії й відчуваю, що вдалося запалити в студентів цікавість, що вони справді усвідомили тематику заняття, навіщо це їм потрібно і чітко бачать де вони можуть це використати у майбутньому — тоді це для мене найкращий результат.
Щоб заняття вдалося, важливо постійно професійно зростати — не лише вдосконалювати педагогічні інструменти, а й бути в курсі сучасних наукових відкриттів у медицині. Мені цікаво аналізувати нові підходи, ставити собі запитання: «чому?», «як це працює?» і залучати студентів до такого мислення через кейсові ситуації, наближені до реального життя.
Водночас велике значення має емоційний стан студентів і викладача. Тому також я намагаюсь звертати на це увагу. Обговорюємо, як легше засвоїти матеріал, готую відеозаписи лекцій. Дуже часто так буває, що матеріалу багато, а часу на вивчення мало тому ставлюся до цього з розумінням. Думаю, що коли є діалог зі студентами, тоді й буде результат, коли студенти бачать, що ти з ним, а не над ними, тоді все вийде!

На ваш погляд, які зараз перспективи у сфері медицини в Україні? Чи є можливість та засоби надати необхідну навчальну базу?Зараз ситуація у світі та в Україні складна і нестабільна, особливо через війну. Фінансування освіти й медицини стало непростим завданням — і це зрозуміло. Водночас є багато міжнародних партнерів, які допомагають українській медицині розвиватися.Зокрема, діють програми Україно-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я», «Здорова школа», ініціативи UNICEF, USAID, MedGlobal, а також WHO та інші партнери. Вони підтримують навчання викладачів, розвиток симуляційних центрів, підготовку тренерів.Наш коледж активно співпрацює з цими організаціями. Завдяки Лесі Григорівні ми маємо можливість проходити навчання у провідних світових інструкторів і забезпечувати наш симуляційний центр сучасними манекенами та матеріалами. Наші викладачі є тренерами UNICEF щодо впровадження універсально-прогресивної моделі домашніх відвідувань, раннього розвитку дитини, також є провідними інструкторами BLS від Міжнародної Ради Європи, наші викладачі є тренерами зі стрес-менеджменту «Самодопомога Плюс» за програмою ВООЗ. Отже, ми постійно вчимося й удосконалюємо наші знання і таким чином передаємо їх своїм колегам та медичним працівникам, а це означає, що перспектив у розвитку Української медицини є. Просто потрібно шукати, ініціювати, співпрацювати. Не все можна отримати одразу, але крок за кроком — ми рухаємося вперед.
Як знання про людське тіло допомагає вам у житті? Знання про людське тіло мені дуже допомагають у житті. Розуміння будови та процесів організму захищає від медичних «пліток», допомагає ставитися до різних тверджень критично, наприклад, що вакцини викликають аутизм, ГМО шкідливі чи нейрони не відновлюються.А ще ці знання для мене — справжнє натхнення. Коли ми зі студентами вивчаємо процеси реплікації ДНК, я часто кажу: «Дивіться, навіть найважливіша структура клітини — ДНК — може помилятися, але вона має механізм репарації, щоб виправити ці помилки». І це для мене дуже людське нагадування: дозвольте собі помилятися, не карайте себе за це — головне, виправляти і йти далі.Загалом знання з біології й зокрема з анатомії для мене — не лише про медицину, а й про розуміння життя.

Як вважаєте, що важливо для людей, які обирають професію в медицині? До прикладу, чого можна навчитися? І якими якостями необхідно володіти від початку? На мою думку, від самого початку люди, які обирають професію в медицині, мають прагнути бути корисними й допомагати іншим. У них має бути закладена цінність людського здоров’я та життя і розуміння своєї ролі в цьому. Усьому іншому — технічним навичкам, маніпуляціям, професійним прийомам — можна навчитися. У нашому коледжі цьому дуже сприяє симуляційний центр MedLev із найсучаснішими манекенами та досвідченими викладачами, які справді прагнуть навчити.Проте надзвичайно важливими є й soft skills. Ще кілька років тому освіта була зорієнтована переважно на hard skills, а зараз ми бачимо, наскільки важливо вміти комунікувати, вирішувати конфлікти, брати відповідальність, розставляти пріоритети й делегувати.До прикладу, медична сестра та фармацевт можуть бути дуже хорошими професіоналами, але не маючи добре розвинутих soft skills вони можуть не повністю реалізуватись у професії, вигоріти, втратити інтерес до професії та навіть розчаруватись в житті. Тому під час занять в коледжі ми цьому надаємо велике значення, наші викладачі постійно навчаються та проходять тренінги із «м’яких» навичок, бо це дуже впливає на встановлення особистості здобувачів освіти.Бо медицина — це не лише знання, а насамперед уміння залишатися людиною в будь-якій ситуації.

Що для вас важливо передати вашим учням? І чого ви від них вчитеся?Хочу передати студентам розуміння, що не соромно не знати чи помилятися. Головне — старатися, рухатися до мети, робити зусилля й цінувати їх. Навчання — це непростий процес, особливо зараз, у час війни. Важливо залишатися людиною в будь-яких обставинах і водночас проявляти емпатію до себе, бо ми часто ставимося до інших краще, ніж до себе.Від студентів я теж навчаюся дуже багато. На вечірній формі здобувачами освіти часто є не лише випускники школи, а й люди, які вже мають освіту, професію, родину, життєвий досвід. Це зрілі, цікаві особистості, які точно знають, чого хочуть від навчання. З ними завжди цікаво працювати — вони допитливі, ставлять складні запитання й мотивують мене постійно розвиватися. Я захоплююся їхньою сміливістю — мати роботу, сім’ю й водночас знаходити сили знову сідати за парту, щоб учитися. Це великий виклик, і вони щодня мене надихають. Напевно, саме це для мене найцінніше у викладанні — взаємний процес зростання.
Що вам допомагає знайти баланс у роботі та в житті? На мою думку, балансу у роботі та житті не існує — і коли приходить усвідомлення цього настає прийняття. Хоч маю визнати це не просто і протягом життя я час від часу забуваю про це, але намагаюся нагадувати й тоді стає простіше.Мені дуже допомагають люди поруч — моя сім’я: чоловік, синочок, батьки. Їхня підтримка — це мій тил і мій спокій. Я вчуся приймати, що життя, як море: іноді штиль, а іноді шторм. І коли штормить — не потрібно намагатися бути «супергероєм». Варто запитати себе: що допоможе мені пережити цей період?Буває треба просто попросити про допомогу з обов’язками, наприклад, кажу: ці дні мама не готує — замовляємо їжу. Я не можу встигати все, і це нормально. Головне — не звинувачувати себе, а підтримувати.

Компанія EdPro у 2025 році запустила виробництво інтерактивних панелей в Україні. Переглянути характеристики та вартість обладнання можна в онлайн-магазині EdPro.Як навчитися користуватися ПЗ mozaBook та впровадити в роботу з учнями.