Наталя Кузьма: «Майстерна комунікація потрібна всім».


Сьогоднішня розмова з дослідницею майстерної комунікації Наталею Кузьмою про важливі аспекти для працівників освітньої сфери.





 

Ця публікація з’явилася завдяки тому, що експертка з комунікації Наталя Кузьма відгукнулася допомогти нам з експертизою щодо запитань, які виникли як у нашої команди, так і у спільноти амбасадорів mozaBook. Адже, ми намагаємося знайти рішення, опираючись на експертну думку та реалії нашого сьогодення. Зі свого боку можемо сказати, що завжди відкриті до діалогу та плідної взаємодії. А ще переконані, що багатьом вчителям, керівникам закладів освіти й причетним до творення цієї сфери буде корисною ця розмова.

Наталю, ти є дослідницею майстерної комунікації. Підкажи, як часто до тебе зверталися саме представники зі сфери освіти? Чи це унікальні теми й запити?
Так, унікальні. З освітянами працювала у сфері вибудови діалогу: вчителі - батьки - діти. Ключова річ, яка змінила освіту за останні десятиліття — це перехід від патерналістського спілкування з дітьми чи батьками до партнерського. 
Паралельно маємо виклик — свобода сучасних дітей, інколи не керованість. І це про вміння в новий спосіб вибудувати комунікацію, аби діти чули й поважали, розуміти, як поводитись у ситуації булінгу, конфліктів. Не боятись цього, не закривати очі та не знецінювати такі процеси. 
Третя сфера — це навички для вчителів у вмінні переконувати та вести переговори. Це важливо для педагогів інноваторів або тих, хто хоче залучати гранти. Інколи вони стикаються з консервативним оточенням, яке не хоче змін чи докладати зусиль. 
Також, сучасним освітянам необхідно вміти відстоювати інтереси своєї школи перед державними органами та мотивувати дітей та батьків на якісь дії. 
Майстерна комунікація потрібна всім) 

Наталія Кузьма, комунікація, блог EdPro

Наталя КузьмаДослідниця майстерної комунікації

Пригадую, що раніше ти досліджувала різні підходи, школи та формати роботи з дітьми. Як вважаєш, які якості допомагають бути ефективнішими саме освітянам?
Уміти бачити інтерес дітей і показувати, як те, що вони вивчають, пов'язане з їхнім життям. Наприклад, вивчати хімію через призму історії виготовлення ядерної бомби. Уміти викладати мовою, яку легко сприймають учні. Наприклад, використовуючи меми. І це про побудову КОНТАКТУ з дітьми. Розуміти специфіку їх сприйняття інформації в сучасному світі. 
● Тримати баланс між строгістю і добротою. ● Ставити в пріоритет отримання дітьми знань, а не оцінок. ● Жити в інтересі до життя. Коли вчитель кайфує від життя — з ним цікаво. 

Наталія Кузьма, комунікація, блог EdPro

У нас є амбасадори mozaBook, які діляться своїм досвідом з колегами, підписниками своїх сторінок у соцмережах. Отримали відгуки, що багатьох зупиняє саме негативна реакція у коментарях. Як працювати з хейтом у соцмережах?
Вовка боятися — у ліс не ходити. Звідки хтось колись придумав, що вашу ідею чи думку всі мають поділяти? І чому хтось вирішив, що це загроза? Це — перевірка вас на міцність. І уточнімо, “хейт” — це образливі слова чи конструктивна критика, не згода, інша думка? 
Звідси кілька рекомендацій: ● Якщо це анонімний хейт чи неконструктивний, коли коментатор просто ображає, знецінює чи зливає свій поганий настрій — одразу БЛОК. Видаляйте і не витрачайте енергію. Чистіть своє оточення. Вам не треба всіх, вам треба своїх. Це ваша сторінка і ви можете винести цей коментар у приклад і сказати іншим, що на таке відповідати не будете, тому що… і в який спосіб ви готові вести діалог. ● Якщо коментарі показують, що люди щось не розуміють або бояться — зробіть додатковий допис і поясніть. Інколи критика — це добре, вона показує слабкі сторони проєкту, які ви можете підсилити. Нова ідея потребує часу на її прийняття. У Бога нема швидких шляхів. ● Пропонуйте “хейтерам” показати як вони вирішують те чи інше питання і що вони готові зробити? ● “Якщо вас щось зачіпає — з вас щось стирчить”. Можливо, ви самі в глибині душі сумніваєтесь у своїй ідеї, чи своїй експертності, а інші люди в коментарях дзеркалять цей страх? 

Наталія Кузьма, комунікація, блог EdPro

З твого досвіду, що ми втрачаємо, якщо керуємося насамперед думкою інших людей як пріоритетом у прийнятті рішень?
Залежить, яке це питання і люди. Ми не можемо бути компетентними у всьому. І якщо ми довіряємо фахівцю або кільком фахівцям, то ми можемо брати за основу думку цієї чи цих людей. Але зрілу людину вирізняє те, що центр прийняття рішень всередині у ній, бо на ній і відповідальність за наслідки й це мотивує заглиблюватися у питання і приймати якусь думку усвідомлено. 
Також інколи нам надходять такі коментарі з обуренням щодо несправедливості та низьких заробітних плат вчителів… Звісно, що це закриті профілі, емоційна побудова речень. Як реагувати?
Давайте чесно. Ніхто насильно не працює вчителем. Всі — дорослі. Хочеться змін? Змінюйте місце праці, починайте власні освітні проєкти, свою приватну практику, створюйте онлайн продукти. Будете діяти ви — це буде впливати на освітній ринок загалом. 
А жалітись — це позиція “жертв”, які ні на що не впливають. Це старий совковий підхід: “та що ми можемо?”. 
Критикуєш? Не підходить? Пропонуй. Дій. Ви — частина системи. А не хтось вами керує. Повертайте собі право бути гравцем, а не пасивним спостерігачем. 

Що, за твоїм спостереженням, може допомогти зберігати свою ресурсність та доброзичливість у сучасних умовах?
Свідомий підхід до життя, коли є самотурбота про тіло, розум, душу. База — це сон, відпочинок, вміння проживати емоції, а не закривати якимись залежностями, виходити з травм чи нересурсних станів. Вміння організувати собі позитивні емоції, ресурсне оточення, дозовано споживати інформацію. Бути на своєму місці в житті.Мати СЕНСи життя. Вони гріють навіть тоді, коли здається, що “все дуже складно”. Бо є щось більше, ніж ми.