Наталя Кузьма: «Майстерна комунікація потрібна всім».

Сьогоднішня розмова з дослідницею майстерної комунікації Наталею Кузьмою про важливі аспекти для працівників освітньої сфери.

Ця публікація з’явилася завдяки тому, що експертка з комунікації Наталя Кузьма відгукнулася допомогти нам з експертизою щодо запитань, які виникли як у нашої команди, так і у спільноти амбасадорів mozaBook. Адже, ми намагаємося знайти рішення, опираючись на експертну думку та реалії нашого сьогодення. Зі свого боку можемо сказати, що завжди відкриті до діалогу та плідної взаємодії. А ще переконані, що багатьом вчителям, керівникам закладів освіти й причетним до творення цієї сфери буде корисною ця розмова.

Наталю, ти є дослідницею майстерної комунікації. Підкажи, як часто до тебе зверталися саме представники зі сфери освіти? Чи це унікальні теми й запити?
Так, унікальні. З освітянами працювала у сфері вибудови діалогу: вчителі - батьки - діти. Ключова річ, яка змінила освіту за останні десятиліття — це перехід від патерналістського спілкування з дітьми чи батьками до партнерського.
Паралельно маємо виклик — свобода сучасних дітей, інколи не керованість. І це про вміння в новий спосіб вибудувати комунікацію, аби діти чули й поважали, розуміти, як поводитись у ситуації булінгу, конфліктів. Не боятись цього, не закривати очі та не знецінювати такі процеси.
Третя сфера — це навички для вчителів у вмінні переконувати та вести переговори. Це важливо для педагогів інноваторів або тих, хто хоче залучати гранти. Інколи вони стикаються з консервативним оточенням, яке не хоче змін чи докладати зусиль.
Також, сучасним освітянам необхідно вміти відстоювати інтереси своєї школи перед державними органами та мотивувати дітей та батьків на якісь дії.
Майстерна комунікація потрібна всім)

Наталя КузьмаДослідниця майстерної комунікації

З твого досвіду, що ми втрачаємо, якщо керуємося насамперед думкою інших людей як пріоритетом у прийнятті рішень?
Залежить, яке це питання і люди. Ми не можемо бути компетентними у всьому. І якщо ми довіряємо фахівцю або кільком фахівцям, то ми можемо брати за основу думку цієї чи цих людей. Але зрілу людину вирізняє те, що центр прийняття рішень всередині у ній, бо на ній і відповідальність за наслідки й це мотивує заглиблюватися у питання і приймати якусь думку усвідомлено.
Також інколи нам надходять такі коментарі з обуренням щодо несправедливості та низьких заробітних плат вчителів… Звісно, що це закриті профілі, емоційна побудова речень. Як реагувати?
Давайте чесно. Ніхто насильно не працює вчителем. Всі — дорослі. Хочеться змін? Змінюйте місце праці, починайте власні освітні проєкти, свою приватну практику, створюйте онлайн продукти. Будете діяти ви — це буде впливати на освітній ринок загалом.
А жалітись — це позиція “жертв”, які ні на що не впливають. Це старий совковий підхід: “та що ми можемо?”.
Критикуєш? Не підходить? Пропонуй. Дій. Ви — частина системи. А не хтось вами керує. Повертайте собі право бути гравцем, а не пасивним спостерігачем.