Наталя Лотоцька: “І чужому научайтеся, і свою освітню систему будуйте. Наче так казав Шевченко?”

Гостею рубрики #theОсвітянки є співзасновниця школи англійської для дітей Green Country та Академії розвитку мовних шкіл TalkEn.Cloud Наталя Лотоцька-Гевко. Говоримо про навчання у всеможливих варіантах — від особистого до національного, від гумору до аналітики, від мрій та сподівань до досвіду 20 років потужних шкіл в Україні. Ви навчаєте? Читайте. У вас діти — школярі? Читайте. Цікавитеся тенденціями в освітянському середовищі? Або захоплюєтеся історіями неймовірних реалізованих людей? Читайте нашу розмову з Наталею! 
Наталю, розкажіть про ваш шлях від мрії стати вчителем до реформатора освіти, адже зараз ви допомагаєте учителям, репетиторам, розвиваєте “освітнє підприємництво”.Змінювати освіту мені хотілося ще з глибокого дитинства. Я відчувала: те, як мене навчають у школі — не підходить. З одного боку в мене був інтерес до нових знань, але з іншого, попри високі оцінки, навчання не приносило задоволення. Було якесь постійне відчуття дискомфорту, стресу, безрезультативності. Після 10 років навчання у школі мій рівень англійської був ледве beginner (А1). Єдине, що я вміла — це читати англійською і знала пару сотень слів. Пам’ятаю як у мене в 10-му класі “метелики літали в животі”, коли вперше пішла на курси англійської мови у Тернополі. Це був 2000-й рік. Тоді курси англійської були як ШІ сьогодні. З’явилися вони раптово, і це був інший світ. Урок за уроком на курсах я відчувала як стрімко прогресую і вже за півтора року підтвердила свій В1. Десь в тому процесі я і зрозуміла, що теж хочу робити таку магію з іншими людьми — навчати їх так, щоб літали метелики й це приносило видимий результат. У 2002 я вступила в Могилянку, де продовжила вивчення англійської, а у 2004 поїхала в США за програмою Work & Travel USA. Ця тримісячна подорож додала мені сміливості для реалізації моєї мрії — навчати людей англійської. Також у мене був досвід волонтерської роботи із дітьми в скаутській організації “Пласт” і я точно розуміла, що мені це подобається.

Тоді я ще нічого не чула про комунікативні методики, онлайн словники, інтерактивне навчання, ютуб. Мріяла заробити на величезний словник Cambridge Dictionary та їздила на книжковий ринок за дисками з англомовними відео. Але відчувала, якщо навчати англійської так, як нас навчали в Пласті, то це має спрацювати. Я знала, що отримання знань має відбуватися у живому форматі, викликати інтерес, що мають бути якісь проєктні види роботи. Фактично тоді я винайшла велосипед, який вже існував, але я про нього не знала. Власна школа англійської виглядала як мрія, тому для початку я пішла викладати на курсах, щоб розібратися що і до чого. Так випадково потрапила у Грін Форест, в рамках якого і стала співзасновницею школи англійської для школярів Грін Кантрі. Знову ж таки, це зараз відкриття курсів можна зробити шляхом копіювання, а тоді — це було ноухау. Частота занять, тривалість, розклад, ціна, розмір груп, навчальні програми — це все було приводом для тривалих дискусій та експериментів. Ми не знали як правильно і не мали в кого підглянути, бо 20 років тому і шкіл великих не було й інформації в інтернеті не було так багато як зараз.З командою ми пройшли неймовірно цікавий шлях створення власної школи зі власними методиками, онлайн платформою, авторськими навчаними програмами. Ми взяли найкращий британський досвід і вмонтували його у наше бачення процесів та потреби сучасних учнів. Британці — класичні, стабільні, інертні. Ми — швидкі, прогресивні, гнучкі. У нас є чому вчитися одні в одних :)Тепер проєкт Грін Кантрі природно виріс до права ділитися власним досвідом та методиками. Зараз у Грін Кантрі навчається 5000 учнів, а у всій мережі Грін Форест Фемілі близько 17000. Ми розробили власні рішення, пройшли шлях 20+ років і показали неймовірний результат на українському ринку. Об'єктивно — ми ті, кого копіюють останні 10 років. Спершу нас це зачіпало, але тепер ми радіємо, що можемо допомагати іншим розвивати власні освітні проєкти. Адже у нас спільна мета — зробити Україну прогресивною англомовною країною світу із безбар'єрним доступом до інформації та можливістю говорити на рівних.Саме так народився проєкт all-inclusive для викладання англійської TalkEn.Cloud, в якому зібрано все: Learning management system, онлайн платформу, особистий кабінет учня та вчителя, програми, навчальні матеріали, підтримку для вчителя, курси для освітніх підприємців та їх команд. Як то кажуть, — бери й роби. Відкриття власної школи ще ніколи не було таким простим, як з Токін.Клауд.

Якщо говорити про освіту в умовах війни в Україні, що відбувається за вашими спостереженнями зараз у сфері вивчення та викладання іноземних мов? Як навчаються учні, як працюють учителі?Я б не прив'язувала свою відповідь виключно до повномасштабного вторгнення. Завжди були діти із доступом до якісної освіти та без належного доступу. Є школи, вчителі та сім'ї, для яких освіта є великою цінністю або ж навпаки — ті, хто нехтує нею. Останній десяток років стрімко розвивається онлайн освіта, а це суттєво впливає на доступ до неї для різних категорій населення. Зокрема, останні 3-5 років в Україні функціонують десятки бюджетних або взагалі безоплатних сервісів, освітніх ютуб-каналів. Так, для цього потрібні гаджети та інтернет і це питання точно важливе, але воно поступово вирішується. Якщо говорити про загальні тенденції, то стартовий рівень дітей, які приходять в Грін Кантрі вивчати англійську, постійно зростає. Раніше найбільше груп у всіх вікових категоріях учнів у нас були початкового рівня, а останні 5 років рівень зазвичай відповідає віку дитини. Це означає, що рівень викладання у школах зростає, що розуміння важливості вивчення мови теж зростає, що мотивація дітей і доступ до освітніх ресурсів зростають.Що мене ще приємно дивує — це попит на освітні програми для вчителів, який теж злітає. Для прикладу, в Україні в державних школах працює 16 тисяч вчителів англійської. Ще кілька тисяч працюють в приватних освітніх ініціативах. Коли ми оголосили серію вебінарів, то отримали майже 2 тисячі реєстрацій! А таких ініціатив, які допомагають вчителям підвищувати їх кваліфікацію — десятки в Україні, вони усі популярні. Ну, а попит розвиває пропозицію, тому кількість компаній, які беруться за навчання вчителів, теж збільшується. Отож, за моїми спостереженнями освітні тенденції в Україні позитивні. 

Наскільки нам вдається забезпечити збереження умов навчання у прифронтових населених пунктах, де уже й шкіл немає? Чому це надважливо для України?1,5 млн дітей втратили доступ до офлайн освіти з лютого 2022 року, а ще 1,2 млн вимушено перейшли на змішаний формат навчання. Це не може пройти безслідно. Але разом з тим, зросла і кількість організацій та ініціатив, які допомагають надолужувати освітні втрати та відновлювати доступ до освіти, такі як UNICEF Ukraine, ГС “Освіторія”, Saved, Teach for Ukraine, MriyDiy та інші, зокрема через catch-up класи, освітні хаби, платформу ВШО, програми із підготовки до НМТ ILearn, ЗНОву та інші.  Було б лицемірно сказати, що все ок і хто хоче той і вчиться, адже значна частина дітей живуть в постійному страсі смерті, вимушено покинули свої домівки, мають рідних серед учасників бойових дій, втратили друзів, бачили те, чого діти не повинні бачити… Це величезна трагедія для країни, нації та кожної окремої дитини, але ми не можемо змінити минулого і лише незначно можемо впливати на майбутнє, тому маємо жити в тих умовах, в яких опинилися і робити те найкраще, що можемо робити тут і зараз. Тому кожна, навіть найменша освітня ініціатива, неоціненна. Адже допомогти одній дитині — це допомогти цілому світові.
З батьківського погляду: чим ви задоволені в українській освіті, а що вам не подобається?
Мої діти навчаються в приватній школі в Україні. Ми також мали досвід державної школи у США. Можу сказати, що українська приватна освіта однозначно виграє. Мені складно коментувати щодо державної освіти, адже це буде середньою температурою по палаті. Освіта в селах та у місті абсолютно не порівнюється. Я б сказала, що хороші державні школи у містах і справді є прогресивними. А ось сільські — це величезна біда і в плані браку вчителів, і відсутності матеріальної бази, і браку мотивації дітей до навчання. Вони часто не бачать перспективи того як хороші шкільні знання зможуть вплинути на їх майбутнє, якщо їх батьки все одно не матимуть змоги забезпечити їм навчання у великому місті. Звісно, є унікальні випадки, але це лише винятки, а хотілося б, щоб хороша освіта була базою для усіх категорій не залежно від місця проживання. 

Наталю, якими предметами захоплювалися під час навчання у школі? Як це вплинуло на ваше життя? Нічого в школі мені не подобалося, на жаль. Але ось аналітичні здібності мені все ж таки вдалося розвинути й це дуже допомагає у веденні бізнесу. Школу мені замінив Пласт. Саме там я вперше зацікавилася історією, медициною, природознавством, психологією. Думаю, що саме Пласт розвинув у мене інтерес до пізнання. 
Якби обирали професію зараз, маючи весь свій теперішній досвід, куди б спрямували свої сили?Я б сказала, що обирати потрібно не професію, а тип діяльності, наприклад, вам хочеться працювати наодинці чи навпаки у великому колективі; з технологіями чи людьми; навчатися чи навчати; осіло чи кочувати; примножувати радість чи зменшувати страждання; бути ведучою чи іти за лідером і так далі. Я обрала саме те, що мені потрібно і почуваюся абсолютно щасливою. 

Як, на ваш погляд, українське суспільство переосмислює свою історію, культуру? Наскільки освітяни готові до розуміння й передачі інформації учням на уроках, адже йдеться про обговорення щоденних подій?З українським суспільством відбуваються метаморфози. Я ще ніколи не почувалася настільки гордою, що живу серед своїх, як зараз. Відбувається переоцінка попередніх 30, 100 і 1000 років, з’являється інтерес досліджувати своє коріння, люди по-живому відчувають те, крізь що проходили шістдесятники, розстріляне відродження, партизани. Все набуває нового сенсу. Знову ж таки, я не сподіваюся, що 100% населення проходить крізь переродження, бо суспільство відрізняється рівнем розвитку, цінностями, матеріальним статусом, умовами життя, але нам достатньо, щоб проактивне ядро збільшувалося. Маса піде за лідерами. 
Які ви бачите зараз завдання для освітньої системи в Україні? Чи є можливість та потреба переймати досвід найкращих систем освіти світу (Сінгапур, Естонія, Канада, Фінляндія, Шанхай)? І чужому научайтеся, і свою освітню систему будуйте. Наче так казав Шевченко? 🙂Не існує єдино правильних рішень, не існує чарівної палички й не існує такої освітньої системи, яку можна натягнути на іншу систему, щоб вона була такою ж успішною. Коли ми будуємо сім'ю, то будуємо свою власну, а не дивимося як там сусід все у себе влаштував. Звісно, є поняття надивленості, аналізу, переймання досвіду, але наступний крок — створення власного продукту, який актуальний нам зараз. Бо ніяка освітня система не може врахувати психологічного стану, крізь який проходять діти війни, ніяка зовнішня система не може відбудувати систему цінностей іншого суспільства. Освіта є невіддільною частиною життя країни й усі складові мають розвиватися синхронно. Складно навчити дитину корупціонера, що красти це погано. Дитина бачить вдома рольову модель мами чи батька, які забезпечують їй комфортне життя, а вчителька, яка ходить на роботу пішки, розказує щось про чесну тяжку щоденну працю. У дитини виникає дисонанс. Див не буває, тому головне обрати правильний вектор і з часом ми вибудуємо свої орієнтири, закони, системи. 
Наскільки цифровізація освіти сприяє збереженню якісного навчання для українців? Цифровізація — це потужний мультиплікатор можливостей і руйнівник перепон. Тепер будь-хто може стати будь-ким і займатися чим завгодно, якщо лише є достатньо пристрасті та наполегливості. Я почуваюся щасливою, що живу саме в цей час можливостей і одночасно можу працювати, навчатися, розвиватися, спілкуватися. Обов’язково потрібно використовувати усі можливості якнайповніше.