Інна Тріщук: "Якщо ви хочете розвиватися, вам потрібно це брати у свої руки й робити, не перекладати відповідальність на когось."

У гостях в #theОсвітянки Інна Тріщук — учителька інформатики в селищі Клесів на Рівненщині, засновниця школи комп’ютерної грамотності, мама двох дітей та дуже відкрита й комунікабельна людина. Говоримо про досвід стажування у Лондоні та больові точки сучасної шкільної освіти.
Інно, ви плануєте стати одним з найкращих інформатиків в Україні. Що вкладаєте у це визначення і який план склали для себе?Мабуть, це доволі самовпевнене визначення, але я до цього прагну і дійсно хочу стати одним із кращих інформатиків. У цьому напрямку в мене ще багато до вивчення, зокрема з програмування потрібно чимало підтягнути. Мені порадили попрактикуватися у сфері ІТ, щоб краще доносити знання дітям. Мене цікавить тема розробки мобільних додатків. В основному, я навчаюся спочатку на безплатних курсах, а якщо потрібно більше, переходжу до платних. Зараз в інтернеті можна знайти багато курсів у вільному доступі. Для мене у понятті “найкращий інформатик” — професіоналізм і вміння навчати та любити дітей. Знання, вміння й навички — уже не є ключовими без розвитку, без впевненості дітей у собі. Важливо, щоб діти розуміли, що вони можуть досягнути того, чого захочуть. І в учителів має бути вміння допомогти дитині віднайти впевненість та навчитися розвиватися. Адже діти після ЗНО, як спілі кошенята: а що далі? Я бачу мало дітей, які орієнтуються на якусь професію, сферу діяльності. Вони роблять так, як їм скажуть батьки. Мало учнів розуміють, куди рухатися і що для цього потрібно робити. 

На відкриття власної школи комп’ютерної грамотності надихнулися на міжнародній конференції для вчителів інформатики CAS London 2020 Conference і стажування у школах Великої Британії? Цей досвід додав мені упевненості. Не завжди вдавалося відвідувати тренінги у Києві, Рівному. А тут — потрапляєш у Лондон. Усе на супер високому рівні.Коли людина впевнена у собі, то навіть різні перешкоди вона сприймає, як звичні речі, бо знає, що все вийде. Школу я давно хотіла відкрити. Просто не було фінансової підтримки. І власне після стажування в школах Англії я познайомилася з меценатом — буквально за дві розмови ми придумали стратегію розвитку школи. Спочатку викладали основи комп’ютерної грамотності, зараз у нас є і підготовка до ЗНО, дошкільна підготовка та англійська. Школа росте, розвивається і буде масштабуватися. Знаєте, коли людина перейнята тим, що робить, то все у неї виходить, коли горять очі й робота драйвить.

Розкажіть, хто навчається у вашій школі, адже це дорослі та діти.У нас навчаються дітки від 5 років. А дорослі — зазвичай учителі, яким потрібні знання з ІКТ. Вони підвищують свій кваліфікаційний рівень і приходять за знаннями. Чесно кажучи, вважаю, що гонитва за сертифікатами — це такий маразм. Якщо ти за 2 хвилини можеш завантажити за 80 грн сертифікат — це просто бізнес і ніяких знань там немає. Коли горять очі і є любов до своєї справи — зорі сходяться. У нашій школі учні отримують те, за чим приходять.
Що вважаєте головною запорукою успішного навчання для дитини?Усе починається з того, щоб пояснити дитині, для чого їй це потрібно вивчити. Без мотивації — ніяк. Я наведу простий приклад. Стоїть вчителька з книжкою, наприклад, на уроці інформатики, читає, а діти записують. Хіба це адекватно? Для чого дитині це робити? До класу 6 вона ще попише. Далі почне папірці кидати, а в 10-11-класники до такого учителя на уроки не захочуть приходити. Якщо дітям пропонують інтерактивні завдання, різні види діяльності, пояснюють для чого вивчається тема, придумують цікаво практичні, вони хочуть вчитися. Наша проблема в тому, що раніше інформатику вважали більше теоретичною, але насправді інформатика — це практика. Як можна описувати 5 хвилин, як створювати папку на робочому столі? Та це кілька секунд показав і все. Треба змінити підходи та методи вивчення інформатики та структуру уроку. Хоча зараз у вчителів академічна доброчесність, свобода у виборі методів й форм роботи, але мало педагогів дійсно розуміють, що інформатика — це не теорія. Як методист я їздила до карантину на семінари по багатьох школах і бачила реальну ситуацію. Учителям, які ведуть уроки в старших класах, важливо розуміти, що для викладання тем з програмування однією теорією не обійдешся.

Ви пропонуєте вводити у навчальну програму більше практики для дітей. Як учителям у звичайних школах виходити за рамки методичних рекомендацій, що фактично є застарілими. Що робити?Так, просто говорити — мало. Частина учителів почала змінювати свою думку під впливом інформації, яку вони отримують. Це перші кроки. Я бачила сайти шкіл у Лондоні, де для вчителів розміщені всі матеріали: тести, ігри, конспекти, практичні — усе готове, хочеш — користуєшся, не хочеш — робиш своє. Воно настільки шикарно продумане, що нереально це не брати для уроків. Для навчання зі своїми учнями мені не виходить це адаптувати, бо у нас не сходиться сама програма та програмне забезпечення. До прикладу, якщо вони працюють в Adobe Photoshope, то ми працюємо в Paint, що ж тут використаєш? Але підглянути ідею, подивитися щось цікавеньке заходжу. Ось елементарно, як можна QR-коди використовувати. Сервіс називається Plickers. Учитель розробляє запитання, генерує код і дає на уроці дітям. За 5 хвилин діти виконують завдання — усі не тільки отримують оцінки, а й одразу видно, як діти засвоїли матеріал. Учитель щасливий, діти задоволені, і рефлексія є. Відео за посиланням, правда я його знімала дуже давно, але використовую часто! Можу порадити учителям такі корисні сервіси для створення цікавих уроків інформатики, які я використовую майже щодня.Для створення інтерактивних ігор і вправ: WordWall (круті інтерактивні ігри)Genially (класні вправи з кнопками, де можна розмістити додаткову інформацію)Для перевірки знань:Plickers (вчителю треба тільки смартфон і QR-коди, учням взагалі нічого, тобто можна використати не тільки на інформатиці)ClassTime (для інформатики ідеально, моніторинг у режимі реального часу)Genially (коли є час погратися у квест)Для організації роботи:Padlet (класно організує всі покликання вчителя і можна систематизувати по уроках)Crello (графіка для вчителя. Просто і швидко)

А що може мотивувати сучасну молодь у педагогіці освоювати компетенції, вивчати нове?Тільки гроші (сміється). Якщо ми говоримо про молодих спеціалістів, які не мають категорії чи вислуги років, у них зарплата — суто за години. Як можна прожити на 6 тисяч гривень, якщо ти орендуєш житло? Тому молоді люди шукають більш оплачувані роботи, інвестують свій час туди, де мають змогу більше заробляти. І це логічно, адже ми живемо в матеріальному світі. Учителям потрібно більше свободи й забрати цю писанину, я поки виписала табелі, журнали, всі оцінки поставила, руки реально боліли. Я не розумію, коли кажуть про діджиталізацію і треба так БАГАТО писати від руки! У молодших класах ще є рівні знань по 4 критеріях, на кожну дитину потрібно заповнити та вести щоденник спостережень. У нас вимагають багато недоцільної роботи. Молодь приходить — відповідальності багато, писанини багато, а ще випускникові потрібно багато навчатися самотужки, щоб стати добрим педагогом. Також інформатики — це така категорія людей, яких кличуть до будь-якої техніки у школі. І ось навіть зараз, я, щоб поговорити, закрилася у кабінеті (сміється пані Інна, а нашу розмову систематично порушує стукіт у двері). Але я себе знайшла у вчителюванні тай це мене драйвить. 

Які ресурси та методики навчання для самоосвіти вважаєте оптимальними для учителів у школах? Мені дуже подобаються курси для вчителів від Львівської політехніки. Там є викладач Олег Стечкевич, який навчає учителів різних предметів користуватися сучасними сервісами, методами. Мені подобається його підхід до навчання учителів: де є багато практичних і мінімум теорії. Таке поєднання дає дуже гарні результати. Вважаю, що це найкраща формула для успішного навчання. Бо якщо хтось 15 хвилин слухає теорію, як ті комірки в Excel об’єднати чи як зробити формулу, то він просто змучиться це слухати. Тому дітям треба також не розказувати, а давати завдання, де вони залучені, самостійно вирішують, шукають розв’язок. Дитина отримує результат, коли сама шукає шляхи розв'язання поставленої задачі.
Як ви проводите практичну роботу зі своїми учнями? Для школярів початкових класів матеріали видруковані, для старших класів — усе в електронному варіанті (pdf). Я розумію, що за 45 хвилин дитя має прийти до певного результату. Для цього дивлюся на тему уроку (програму вже за стільки років знаю ледь не напам'ять) та те, що конкретно дитина має вивчити, наприклад, вводити формули в Excel. Роблю 3 сторінки, чітко прописую, що в якій комірці має бути, де яка формула. Я не пишу, як це робити, а формулюю конкретне завдання — що потрібно зробити. А як це зробити я показую за 5 хвилин. І 40 хвилин діти на уроці працюють. Є різні учні, біля когось треба пів уроку стояти, а хтось за 2 хвилини схопив і зрозумів. І коли діти бачать свій результат, що вони зробили, у них крила виростають, вони хочуть на урок, де вони можуть себе відчути переможцями. Я нічого нового не кажу, це реакція на успіх. Ускладнити практичну роботу, зробити посильною, але такою, що вимагає зусиль, — так діти отримують навички й уміння, розуміють, як зробити завдання, а не просто прочитати книжку.

Ваша цитата “Книжку треба зробити максимально інтерактивною і з мобільним застосунком додатково.” Вважаєте, що для усіх шкільних предметів актуально чи все ж більше для інформатики?Мені здається, що вже давно підручники потрібно було перевести в електронний варіант і не морочити голову нікому. Важливо, щоб книжка була класною, щоб учителю вона була помічником. Тому її потрібно зробити максимально інтерактивною. Якщо це інформатика, то основну теорію дати в книжці дуже коротко. І ще б якусь інтерактивну презентацію з кнопочками) От скажіть, що дитині буде цікавіше: просто книжка з текстом чи з відео, аудіо, QR-кодами, завданнями та презентаціями під музику?  Я зараз сиджу біля стелажа з книжками, які пропонують у школах. Ось відкриваю підручник для 8 класу — кодування даних. У чому полягає практична робота? Далі написано: “Працюємо за комп’ютером. У чому полягає двійкове кодування? Що таке 1 біт? Чому дорівнює 1 байт?” І тепер у мене виникає запитання: це називають практичною роботою? А потім хочуть, щоб учні в 10-му класі могли самі створити реферат з колонтитулами і т.д. Як вони це зроблять, якщо будуть виконувати практичні роботи, відповідаючи на питання: що таке 1 біт? 
У кого з освітян ви консультуєтеся, можливо, з кимось з колег радитеся, в Україні чи із закордонними освітянами?Я стежу в соціальних мережах за Оксаною Пасічник та Ігорем Завадським, у нас багато спільних поглядів на викладання інформатики. Мені подобаються їхні напрацювання. Думаю, що МОН варто прислухатися до активних вчителів-практиків, адже інформатика дуже швидко розвивається.  Також спілкуюся з Рейчал, з якою познайомилася у Лондоні. Їм простіше, адже, якщо вчителям потрібно щось з програмного забезпечення для роботи, то їм це придбають.

Там інформатика — це пріоритетна наука, тому що якщо ти знаєш комп’ютер, умієш користуватися інформацією, то ти знайдеш усе, що тобі потрібно. Якщо ж дитина не вміє користуватися, то вона й не знайде необхідного. Майбутнє саме за тими, хто уміє працювати з інформацією. 
Інно, ще кілька слів нашим читачам-освітянам, що порадите.Вчителю найголовніше — не стояти на місці. Якщо він для себе щось цікаве читає, шукає для роботи з учнями, якщо він в інстаграмі підписаний на вчителів-практиків, то зможе надихатися їхнім прикладом. На Prometeus є дуже багато курсів, важливо постійно вчитися. Наш розвиток не залежить від Міністерства освіти, наших методистів чи від інститутів післядипломної педагогічної освіти. Якщо ви хочете розвиватися, вам потрібно це брати у свої руки й робити, не перекладати відповідальність на когось. Атестація — це не стимул для розвитку. Треба кожного дня самому робити себе кращим. Одразу ж підкажу, що варто підписатися на мій Instagram — тут багато крутого контенту для вчителів інформатики!

Просто не можемо вас не запитатися :) Як ви оцінюєте навчальну програму mozaBook та Вебінар від EdPro для учителів?EdPro — це дійсно технології, які змінюють освіту! У вас круте програмне забезпечення, а команда дійсно змінює освіту, робить її інтерактивною, прогресивною і сучасною (вебінари та онлайн-майстерки). Я використовувала пробну версію mozaBook. Програмне забезпечення навіть перевершило мої очікування.