Руслан Шаламов: «Якщо ти класно вчишся, ти готовий до життя».

Інтерв'ю з переможцем премії Global Teacher Prize Ukraine 2025 Русланом Шаламовим.

Учитель біології та екології наукового ліцею "Обдарованість", переможець конкурсу Global Teacher Prize Ukraine 2025 Руслан Шаламов в інтерв’ю для EdPro розповів про навчання з допомогою наших освітніх рішень, про свої спостереження за роки досвіду в освіті, про життя в Харкові, про формування зацікавлення дітей та питання, які необхідно вирішувати на різних рівнях, аби ми отримували результати.

переможець конкурсу Global Teacher Prize Ukraine 2025 Руслан Шаламов

Пане Руслане, щодо премії Global Teacher Prize Ukraine ви зазначили, що це було визнання результатів роботи за попередні роки. Що ви зберегли для себе з цьогорічного досвіду переможця премії? Спочатку я думав: премія — це визнання. Чимало людей дізналися, що я дуже багато працював, і вирішили визнати мою роботу. Але через тиждень усвідомив, що взагалі-то це шалений виклик! Тепер ти щодня знаходишся буквально під мікроскопом, тому що на тебе всі дивляться: "Хто ти такий? Що ти можеш? Ану покажи нам. Ти гуморист? Ану пожартуй. А ти тут найкращий вчитель? Ану давай навчи". Це ж така історія.Цей виклик для мене став прямо джерелом натхнення й енергії. Здається, я ще в житті так не працював, як оці місяці. Скільки всього зробив і ще планую. Думаю, що у мене все вдасться.

Переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2025 Руслан Шаламов та фіналісти премії

Зрозуміло, перемога у премії стала для вас новим імпульсом) Пригадаєте свій улюблений предмет у школі? Це була біологія. Так сталося, що у мене рання акцентуація. Таких людей дуже мало. Я за життя бачив кількох таких учнів. Це не добре і не погано. Просто така історія сталася. Скільки себе пам'ятаю, я хотів бути біологом. Напевно, ще навіть не усвідомлював сенс слова "біологія" і про що це взагалі.Пам'ятаю купу курйозних випадків. Навіть соромився, коли запитували: “Ким ти хочеш бути?” Скажи: водієм, льотчиком чи танкістом. Тебе назвуть молодцем і підеш вільний. Але я весь час бубнів, що хочу бути біологом. І тоді починалося: "А що ти будеш робити?" Я це все мужньо витримував до тих пір, поки перестали запитувати. Знав — у будь-якому випадку буду біологом. Мені все подобається, все цікавить і це мій свідомий вибір. Досі шаленію від біології. Інша справа, що я хотів бути дослідником, а не вчителем. Але ж став біологом)

Фото з репортажу Deutsche Welle

Ви користуєтеся mozaBook на уроках. Хотіли б в дитинстві вчитися з такою програмою? Про що ви кажете? Звісно! Моє дитинство прийшло в іншій країні. Там, де була дошка, крейда, максимум — надрукована табличка. І власне все. А програма mozaBook — це дуже круто. Не можу сказати, що всі можливості дослідив, але багато чим я уже скористався. Просто вона велика.
Чим корисне таке ПЗ вчителям і дітям?Діти — в захваті, їм подобається те, що я можу показати будь-що і так, і сяк, і в об'ємі, і в розтині, і в дії чи в анімаціях. Це дуже круто. Не тільки об'єкти досліджуємо, а ще й процеси. Саме вивчали серцево-судинну систему, коли репортаж з Deutsche Welle прийшли робити. Потім з дев'ятим класом вивчали фотосинтез. Ну, прям дуже класно це в mozaBook зроблено. Я теж із захопленням переглядаю. 
Як вам працюється з інтерактивною панеллю EdPro? Що подобається у такому обладнанні, що є найбільш практичним для учителя?Насамперед важливо відзначити — наочність. Я можу досить легко показувати дітям конкретні матеріали. Розумієте, в чому справа? Знайти щось подібне зараз уже не складно. Звісно, доведеться шукати спочатку одне зображення, друге, третє, що займає чимало часу. Потім тобі ще потрібна анімація. Часто ж вони не українською мовою. Припустимо, з англійської я перекладу, але буває ж різними мовами. А тут, по-перше, є програмне забезпечення, де все разом зібрано, структуровано по темах і закладках. По-друге, це все українською мовою. По-третє, адаптовано до наших програм, тобто до потреб нашого учнівства. І тобі не треба розриватися — так, сюди дивимось, а сюди не дивимось, як це було раніше. Відкрив mozaBook — начебто я збирав. Знаєте, от як під мене — все так класно зроблено. І дітям дуже подобається.Найбільша гордість у дітей, в яких я класний керівник, — це наша інтерактивна панель, нашому Русланові Васильовичу подарували. Я поставив її у навчальному кабінеті. Колеги також користуються, я всіх запрошую. Маю класні відгуки від наших істориків і географів. Усі можуть знайти щось для себе в цій програмі.

Проєкти Малої академії наук, написання підручників, навчання дітей у ліцеї… Інколи вчитель лише навчає і він завантажений повністю у вас повноцінні такі види діяльності різні. Що ви в кожній із них реалізовуєте? Я вам так скажу, це ж все не від гарного життя насправді. Якби за навчання у школі платили відповідно, то я нічим би, окрім цього, і не займався. Коли я вже зможу просто працювати в школі й нічого більше не робити? Бо школа для натхнення і для всього, але виходить, що там отримуєш як “пособіє для мертвих”. Однак з роками я просто навчився об'єднувати різні проєкти, знаходити в усьому позитиви, набиратися досвіду. Написання стандартів займає багато часу. Як у 2016 році розпочав і дотепер продовжую — три стандарти написаних і один уже оновлений. Робота абсолютно безкоштовна, але це шалений досвід. Щодо написання підручників, то немає в Україні гарних підручників. Хотілося б зробити краще — зробити для себе. Власне, підручників у нас є багато. Кожний учитель певно може собі знайти під свій стиль. Так, я знаю, що мої підручники, наприклад, не користуються аж таким шаленим попитом. Десятки тисяч наклади: 75, 50 тисяч, але не 300) Та куди б я не приїжджав, завжди до мене підійдуть вчителі, які скажуть: “Ваші підручники — найкращі, ми надихаємося ними, дітям подобається”. Це означає, що в нас є щось схоже, ми на одній хвилі. У цих вчителів, я так розумію, стиль викладання схожий до мого. Безумовно він хороший, кращий, ніж багато інших, але не єдиноправильний чи найкращий. Комусь мої підручники категорично не подобаються — для когось занудні, для когось заскладні, для когось задовгі чи ще якісь. Це означає, що в них зовсім інакший стиль та підхід до роботи.Я дуже багато їжджу Україною, спілкуюся з учителями, проводжу семінари й тренінги, знаю багатьох колег особисто. Але ж тут не стільки в підручниках справа, ще є програми й підходи. На сьогодні Нова Українська Школа, базова 7-9 класи, не має жодної програми, яка б відповідала стандартам НУШ. Для п'ятого-шостого класу "Пізнаємо природу" я написав програму, яка відповідає духу й стандарту НУШ. Але ж її майже ніхто не вибрав. Віддали перевагу старим програмам, які вже й пилом припали. Нікого із них не влаштовують результати своєї роботи, але вибирають такі програми, бо знають, що там потрібно робити, а в нових — не знають. І думають: "Ой, ні, я не буду. Мені воно треба?". Тобто обирають під себе. Знаєте, як вибирають взуття дитині? Ведуть її в магазин, приміряють, просять пройти кілька кроків, запитають чи зручно і тоді куплять. А коли збираються придбати умовно “взуття для мозку”, тобто вибирають підручник, то хоч би одну дитину запросили: "Поглянь, перед тобою п'ять підручників. Погортай, прочитай сторінку тексту в кожному і скажи мені, де кращий для тебе?” Ніхто так не робить. Кожний вибирає під себе. Так наче б той підручник будеш читати ти, а не твої учні, а потім починається: "Вони не люблять, не хочуть вчитися, вони підручник не читають і так далі". Ну так ти ж вибрав чи вибрала своїм дітям те, що самому вже не хотілося читати, бо тебе так само вчили у школі. Але от такого розуміння чомусь немає. І тому я, наприклад, відмовився від ідеї писати програму із біології для 7-9 класів зараз, але ідеї в мене є. І спробую написати ще програму і підручника.

До того ж бачите, підручниками займалася одна установа, тепер її передали до іншої установи. Ну, одним словом, непроста історія. І, власне, немає поки що нової культури підручникотворення в Україні.У нас немає підручників, які б точно всіх задовольнили. Отут, до речі, mozaBok з інтерактивними підручниками дуже круто підходить. Тому що зібрані підручники не тільки від різних видавництв, з різних предметів. Важливо, що вони можуть бути доповнені інтерактивом.

Руслан Шаламов, переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2025, блог EdPro

Кожен учитель має розуміти, як засобами навчального предмета допомогти дитині краще пізнавати життя. 

Руслан ШаламовУчитель біології та екології наукового ліцею "Обдарованість", переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2025

Що може посприяти змінам на краще?Нам треба мати бажання змінювати себе і змінюватися під умови часу, але далеко не всі цього хочуть. Основний лейтмотив, що діти стають все гірше і гірше з кожним роком. Насправді не стають. Діти завжди є дітьми. Так, зараз вони інші, а ті, хто себе не змінює, орієнтуються на тих дітей, які були 30 років тому. Розумієте? Тим, хто дуже давно працює в школі, важко пояснити, що інші діти не можуть бути гіршими чи кращими. Звісно, кожний прийшов із певною якістю. Але чого ми від них хочемо? Чи кожен може стати спортсменом або композитором? Звісно, ні, але відсоток тих, хто може стати, приблизно однаковий. Чи кожен має академічну обдарованість, щоб вчитися і мати високий рівень? Звичайно, не кожен, але відсоток таких дітей завжди схожий. Інша річ, що сучасні діти вимагають зовсім інакшого підходу, інших методів та сенсів.Покоління з 2000-х року, кому зараз трохи більше ніж 20, народилися в часи телефонів з кнопками. А зараз ми вчимо тих, хто народився в руках з гаджетами без кнопок, хто народився уже із ШІ. Пробувати навчати їх так само як ми вчили сучасну молодь, а перед тим їхніх батьків, це ж утопія.
Виходить, що вчителі часто є трудоголіками, тому що вони їм потрібно заробляти кошти.Бачите, у мене зарплата якби більша, ніж у більшості вчителів. Я стільки всього зробив і заробляв собі надбавок. Я б хотів, щоб і молоді вчителі отримували кращу зарплату. Тобто, якщо тіло зарплати велике, тоді твої надбавки, навіть якщо вони менші, краще працюють. Я не говорю, що зарплата має бути дуже висока, тому що у нас дуже масова професія. Не вистачить в бюджеті грошей, щоб нас всіх озолотити. Але вона має бути гідною, а не такою, що ти апріорі не зможеш вижити.

Руслан Шаламов, переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2025, блог EdPro

Як змінився Харків та жителі міста за ці роки війни?Шкода Харкова. Не знаю, чи він стане колись таким, яким був. Я не про зовнішній вигляд. Дуже багато харків'ян виїхали в інші області або за межі України. Багато людей приїхали до Харкова зі сходу нашої області, яка зруйнована повністю. Це лінія від Вовчанська до Куп'янська і вниз до Ізюма. Через різні причини там жити неможливо: взагалі немає неушкоджених будівель ні в містах, ні в селах, тепер це просто випалена і замінована земля. При нашому житті там ніхто не зможе жити. Мешканців цих місцевостей вивезли в наше місто. Людське обличчя Харкова змінюється. Дітей значно менше. У нас в ліцеї навчаються діти з області, а в харківських школах міських прямо катастрофа, дуже багато дітей за кордоном, дуже мало із них виходять на уроки так серйозно, щоби працювати. І це те, що бентежить. Також тут дуже часті обстріли. Нікуди не дінешся. Це те, що рве серце, тому що діти знаходяться в небезпеці. Звісно, ми вживаємо всіх заходів, які потрібні. Важливо, що маємо змогу хоч іноді зустрічатися з учнями, де можемо проводити якісь активності. Але так, в основному, це онлайн формат роботи.Я вважаю, що у нас дуже хороший навчальний заклад. Один із найкращих не тільки в області, а й в Україні. Всі наші діти залишаються з нами. Для багатьох навчання у ліцеї є справжнім якорем, який їх тут тримає. Батьки тут залишаються, бо діти здобувають класну освіту, а це дуже важливо.

Ваш вислів “Діти мають розуміти: що краще в школі навчаєшся, то крутіший ти на вулиці, поза школою” має важливе значення. Ви бачите підтвердження у ваших учнях, зокрема випускниках? У школу ти ходиш, може, і не стільки для того, щоб вивчити фізику, хімію, математику, мову, історію і так далі, а для того, щоби навчитися жити в суспільстві, в якому ми живемо. І школа має цього навчити.Серед моїх друзів, які є випускниками, не тільки біологи, багато із них обрали собі зовсім інший професійний шлях. Ще під час навчання у ліцеї я запитував: “Чому ви навколо мене осідаєтесь?” Говорили, що я їхній учитель не тільки біології, скільки взагалі життю. Мені здається, що школа мусить про це думати в першу чергу.Тобто кожен учитель має розуміти, як засобами навчального предмета допомогти дитині краще пізнавати життя. Не лише щоб учень вивчив основи науки, будову мітохондрій, як розставляти коми в складносурядному реченні або причини й наслідки світових війн. Це все також важливо, але воно все ж другорядне. Тому що в житті ти не будеш напряму цим користуватися. Я вже не говорю про закон Ома) Навіть оті коми в складносурядному реченні. Хто їх буде писати, скажіть мені? Ну, ви будете писати, тому що це ваша робота. І я про мітохондрії можу розповідати. Але, де б я тим користувався, слухайте.А ось те, що засобами цього предмета можна навчити, скажімо, критично мислити, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, приймати рішення, брати на себе відповідальність за них, керувати емоціями. Це важливі речі. Тобто я навчаю на біологічних прикладах, інший вчитель засобами й прикладами свого предмета. І тоді, якщо ти класно вчишся, це означає, що ти готовий до життя. Ти не просто знаєш біологію чи фізику, а ти готовий жити — виходиш зі школи й знаходиш себе, знаєш, куди тобі йти, що і як робити. У тебе є поштовх до успіху! А не просто голова, напхана фактами, концепціями та теоріями, дуже корисними й класними, сучасними та прогресивними, але що з ними робити, ти не знаєш, тож ти ходиш і бідкаєшся, а хлібчик тобі за них не продадуть умовно. Розумієте про що я? І тому чим краще ти вчишся, тим крутіше все йде у житті. Це правда так і працює.

Ваші випускники телефонували чи десь при зустрічах дякували за навчання? Мені досі приходять листи. Жодної соцмережі в мене не було і не буде. Така позиція. Я люблю книжки читати, а не дописи. Але у мене немає знайомих, у яких немає соцмереж) І дуже багато моїх учнів просто писали коментарі під чиїмись дописами або свої дописи. Багато людей напряму написали. Це таке перше коло. Я ж не з усіма, звісно, спілкуюся, але все одно по-доброму комунікуємо. А якщо якісь коментарі не дуже хороші, то це не від моїх учнів.
Зараз взагалі негативні коментарі в соцмережах — це просто данина від людей чи навіть від ботів. Хтось написав під якимось із дописів: "Та він просто радянський трудоголік". І все. Але мені смішно. Ну, тому що скрізь говорю, наскільки я терпіти не можу совок. Причому я знаю, що саме я не люблю, бо прожив там значну частину життя. А про трудоголіка... Ну, скажімо так, я працюю від того, що я ледар. Я просто хочу настільки багато всього встигнути зробити зараз, щоб встигнуть полежати))) Потім хтось написав під якимось репортажем, що я класний і скромний, а йому відповіли: "Та який він скромний, подивіться на нього". Це не хейт, все ж таки. Мені здається, якби почали щось погане писати, то їх би рознесли ті, хто мене поважає.

Руслан Шаламов, переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2025, блог EdPro

Стосовно соцмереж, мені здається, що зараз у цьому віртуальному світі дітям дуже важливо вміти критично мислити, щоб розрізняти, на що реагувати, а що лишати й навіть не звертати уваги. Так, це важливо і цьому також треба вчити. Певні предмети у школі покликані пояснювати ці тонкощі. Це всі мовно-літературні предмети, історія, громадянська освіта. 
А які методи роботи з учнями вам подобаються? Як ви підходите до навчання дітей? У мене немає педагогічної освіти і я ніколи не вчився ні методики, ні дидактики. Мій досвід саморобний та інтуїтивний. Я приходжу в клас і якщо щось не йде, запитую: "А що б ви хотіли?" Чому в мене з учнями класні стосунки? Тому що я працюю не за правилами, а за тим, що вони хочуть. Мені вдається сформувати їхню цікавість. У мене діти вчаться гарно. Не всі, звичайно. Я не з тих вчителів, які хочуть навчити всіх-всіх. Точно ні. Ну, слухайте, найдурніша справа в житті, якою можна займатися, це спробувати сподобатися усім.Я працюю переважно з тими, хто хоче вчитися, але примушувати не буду. Це ж ні до чого не приведе. Тобто, якщо дитина не хоче, і я бачу, що не її, ми будемо спілкуватися просто як люди. Слухайте, є ж такі, що вчаться на 11, наприклад, виконують все, але чітко сказали: "Ні, більше навіть не думайте. Ми просто вчимося, щоб була така оцінка. Але нам ваша біологія не дуже потрібна". З такими дітьми, як правило, більшого спілкування не буде. А стосунки заводяться з тими, хто потім стане біологами, олімпійцями, тими, хто біля тебе росте і вже перебирає професію, або навіть з тими, хто не дуже заглиблюється в біологію, але є просто класними людьми, схожими за вайбом. Тоді вони залишаються в житті.

Руслан Шаламов, переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2025, блог EdPro

Фото з репортажу Deutsche Welle

Користуйтеся mozaBook. Це дуже покращує якість викладання. Я на собі відчуваю і це прям дійсно дуже круто.  

Руслан Шаламов
Учитель біології та екології наукового ліцею "Обдарованість", переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2025

Пане Руслане, що для вас є опорою в особистому й професійному житті. Де ви черпаєте сили й спокій? В особистому житті, звісно, родина — це стрижень, навколо якого все обертається.У професійному житті так складається, що колеги — це мої близькі друзі. Кажуть, що зі своїми краще не працювати, але якщо свої люди абсолютно адекватні й нормальні, то тільки так і варто працювати. Тоді ти можеш повернутися спиною в будь-який момент, і в тебе все буде добре. Оце дуже круто. Довірливі стосунки з колегами мені дійсно допомагають.
Чим будете ділитися з освітянською спільнотою у проєкті, який реалізуєте за сприяння премії Global Teacher Prize Ukraine? Ми вже працюємо з Освіторією. Сам воркшоп для вчителів буде десь у березні. Тому що треба багато всього зробити, підготуватися, знайти місце проживання, місце для занять, харчування. Знаєте, оцей побут має бути таким, щоб про нього ніхто не думав. 
Ваші побажання нашим читачам в спільноті.Користуйтеся mozaBook. Це дуже покращує якість викладання — я на собі відчуваю. Це дійсно дуже круто.