Очільниця Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко — гостя рубрики #theОсвітянки. Розпиталися про учнівство та роль шкільної освіти, про результати НМТ, результативність роботи в освітній сфері, доцільність вивчати історію неупереджено, а також про все, що надихає та дає силу до звершень. 
Пані Тетяно, розпочнемо з такого цікавого запитання: чи має бути присутня русофобія в середній загальній освіті та у якій формі?На мою думку, русофобія в школі має проявлятися в конкретних вчинках: збираємо разом на потреби ЗСУ і добре вчимося, щоб перемогти ворога в усіх сферах, цікавимося політикою, щоб посилити демократію, свідомо ставимося до ресурсів, щоб мати успішну країну тощо. Також в учнів, які ретельно й наполегливо вивчають історію та літературу, усвідомлюють, наскільки цілеспрямовано та агресивно діяла імперія щодо українців, не може не формуватися русофобія. Радянська і російська пропаганди намагалися стерти нам пам’ять про прикрі сторінки історії, а замість них інфікувати нас думкою про “братні народи”. Утім, голодомори, знищення й цькування національної інтелігенції, підкуп сучасних українських політиків для просування своїх наративів – прояви аж ніяк не братської, а відверто ворожої поведінки. Мені здається, що неупереджене вивчення цих фактів у школі — і є кроком до продуктивної русофобії.
Що для вас зараз є натхненням та опорою загалом у житті та в професійній діяльності?У житті – рідні, друзі, колеги, а також непереборний оптимізм і специфічне почуття гумору.У професії – усвідомлення того, що моя робота важлива, ціннісна, що я люблю, те чим займаюся, і що ця робота допомагає максимально використовувати мої сильні сторони.
Який відсоток в успішності людини, на ваш погляд, належить саме освіті? На що спрямовувати зусилля сучасній молоді?На жаль, наше суспільство не характеризується високим ступенем рівності. У такій ситуації шкільна освіта значною мірою визначає подальшу успішність людини. В економічно успішних суспільствах з високим ступенем рівності в дитини є багато джерел для розвитку: школа, гуртки, додаткові навчальні заняття тощо. Водночас у суспільствах з високим ступенем нерівності, де спостерігається посутній розрив між дітьми з різних середовищ, подекуди єдиним шляхом до успіху може бути шкільна освіта. Якщо така дитина потрапляє в клас чудового вчителя, зацікавлюється освітою та наукою — то успішно складає випускні / вступні іспитування, вступає до омріяного вишу і далі може стати будь-ким: бізнесменом, політиком, науковцем тощо.
Маємо дані авторитетного міжнародного дослідження в освіті — PISA-2022, які це підтверджують. Так, приблизно 12% учнів / учениць, які мають погані передумови для успіху (незадовільні умови навчання, низький соціально-економічний статус тощо), попри це мають високі навчальні результати. Для таких підлітків освіта створює нові можливості, перспективи, стає ключовим чинником успіху, тобто для них саме освіта є визначальною.
Щодо того, на що спрямовувати зусилля молоді. Мені подобається думка одного з топосвітян світу Андреаса Шляйхера щодо того, що curiosity (українською “зацікавленість”, але мені здається, що переклад не передає всієї глибини цього терміна) лежить в основі пізнання і допомагає людині завжди бути спраглою нового. Не знаю, наскільки можна спрямовувати свої зусилля на цю спраглість, але навчатися, спілкуватися, пізнавати буде значно простіше і захопливіше, якщо робити це через curiosity.

Тетяно, у вас є можливість спілкуватися з найкращими освітянами в Україні, відвідувати освітні події. Чи можемо сказати, що в нас достатньо міцне й прогресивне освітянське ядро, аби здійснювати заплановані освітні реформи?В Україні надзвичайно багато талановитих, потужних, прогресивних освітян. Вони яскраві, здатні захоплювати учнівство, батьківство, учительство. Такі педагоги точно змінюють освітні середовища навколо себе. Водночас маємо пам’ятати, що учителів у нашій країні понад 360 тис. – у такій великій когорті всі, навіть теоретично, не можуть бути творчими, активними лідерами. Тож частиною реформи має бути пропонування всім учителям якісних освітніх матеріалів, щоб наполегливий, а не лише дійсно обдарований і творчий учитель міг якісно виконувати свою роботу.
Що в українській освіті відбувається, за вашими спостереженнями, з подоланням освітніх втрат?Є багато хороших проєктів і можливостей, тож умотивовані, активні заклади освіти, окремі учні можуть брати в них участь і долати втрати на локальному чи індивідуальному рівні. Але загалом я б не була аж надоптимістичною. На жаль, поки триває війна, будуть учні, які не мають постійного доступу до офлайнового навчання, чиї уроки перериваються через повітряні тривоги, хто пропустив ключові теми й тепер відчуває труднощі, будуть також психологічно травмовані діти, яким буде складно опановувати навчальний матеріал. Як і питання відбудови, це питання потребує і потребуватиме ретельної, тривалої роботи — і зараз, і далі, навіть після закінчення війни. Хочеться вірити, що ми цю роботу виконуватимемо відповідально.

Чи є у вас загальні результати щодо НМТ-2024? Чи можна порівнювати, наприклад, результати тестування за різні роки, щоб зрозуміти тенденції?Звичайно, ми вже маємо результати НМТ-2024, але порівнювати їх із результатами вступних оцінювань минулих років доволі складно: змінюються категорії учасників, особливості проходження тестувань, структура тестових матеріалів. Для розуміння тенденцій в освіті варто послуговуватися даними моніторингів, зокрема міжнародного дослідження якості освіти PISA (15-річні підлітки) та вітчизняного загальнодержавного зовнішнього моніторингу якості початкової освіти ЗЗМЯПО (випускники початкової школи). Ці оцінювання розроблені так, щоб надавати відповіді про тенденції в освіті. Дані цих моніторингів свідчать, що ми маємо доволі глибокі освітні втрати, але водночас і дають надію, адже підтверджують: наша освітня система вистояла, результати впали не так драматично, як могли б за цих складних обставин.
Що ви вкладаєте в поняття “ефективність сучасного вчителя”. Чи кожному під силу бути результативним? Класична економіка визначає ефективність як співвідношення між досягнутим результатом і використаними ресурсами. Ми можемо мати однаково високі результати, але наші ресурси для їх досягнення можуть бути різними. Не думаю, що є універсальні рекомендації щодо того, як ефективно викладати, адже ми різні особистості: хтось перетворює кожний урок на пригоду експериментів, а хтось проводить доволі традиційне заняття в лекційному форматі, але учні слухають, а після уроку ще годинами обговорюють почутий матеріал. Різні не лише вчителі, але й класи: за увагу одних потрібно постійно боротися і доводити їм, що ти чогось вартий чи варта, а інші – самі створюють надзвичайно конкурентне середовище, де вчитель – тренер, якого спонукає до нових рішень його ж команда.
Звичайно, є перелік дієвих методів навчання, зокрема, активних, якими мають опанувати студенти педагогічних вишів, також постійно з’являються нові ідеї, якими педагоги мають обмінюватися або опановувати їх під час підвищення професійної кваліфікації. Обізнаність у нових підходах допомагає знайти рішення, які будуть максимально ефективними для конкретного класу, під час роботи конкретного учителя.
Щодо того, чи може бути кожний результативним. Ні. Тому що результат — це завжди про взаємодію, а у взаємодії важливі всі сторони. Наприклад, маємо взаємну відповідальність учителя та учня / учнів щодо результату. Якщо одна зі сторін не мотивована, його не досягти. А крім учителя й учнівства, ще ж є батьки, адміністрація, громада… Тут можна було б вимагати імперативного мотивування всіх, але, на мій погляд, це утопія. Повертаюся до думки про те, що ми різні, тож і результати навчання будуть різними.

Тетяно, кого вважаєте своїми наставниками в житті?Не можу назвати одного наставника, натомість для мене важливі різні люди, з якими я спілкуюся, працюю і якими захоплююся. Особливо мені цікаві ті мої авторитети, на яких я дуже мало схожа, адже в них хочеться навчитися того, чого мені особисто дуже не вистачає.
Що вважаєте своєю суперсилою?Уміння не здаватися і бути гнучкою. Я майже ніколи не “опускаю руки”, за будь-яких ситуацій шукаю способи досягнення мети, навіть якщо вони дуже неочевидні, а також можу змінити свою думку, якщо бачу, що наведені аргументи сильні.
Якби у вас була можливість залучити відомих українців з будь-якого історичного періоду, скажімо в роботу своєї команди, кого б ви обрали й чому?Не упевнена, що Григорій Сковорода хотів би працювати над освітніми оцінюванням 24/7, замість того, щоб споглядати світ навколо. Але мені особисто та нашій команді було б корисно поговорити із цим філософом. Мені здається, ми б могли вирости як люди та професіонали, якби отримали таку нагоду.