Урок має бути не для учнів, а створений разом із учнями — Наталія Рудик

Цьоріч учителька фізики Наталія Рудик з двома командами підкорила 10-ку переможців конкурсу #SuperUrok2019! Гімназія, де працює пані Наталя, першою в Україні почала користуватися набором EdPro Amperia. А нещодавно здійснилася мрія школярів та вчительки — для Здолбунівської гімназії придбали інтерактивну панель, про яку вони просили майже рік часу. Заряджайтеся радістю від успіху колеги та читайте її меседж до українських учителів!
Наталю, пригадуєте, як і де ви вперше почули про інтерактивну панель EdPro?На Фейсбуці побачила інформацію про mozaWeb. Почали з колегами переглядати 3D, навіть робили навчання у школі. А оскільки я підписалася на сторінку й отримувала інформацію, так і почула про інтерактивні панелі. Почалося все з mozaWeb.
Розкажіть, як почувалися, коли пройшли у десятку #SuperUrok2019 одразу з 2-ма командами, не маючи обладнання та програми у школі?Так, тоді ще не було. Користувалися демоверсією mozaBook, яку ми встановлювали на різних комп'ютерах. Інтерактивна дошка просто висіла як звичайна — нею ніхто не користувався за призначенням. Але я заставила директора повісити її у кабінет фізики, аргументувавши, що я знайду програмне забезпечення та спробую відновити обладнання. І ми з дітьми, яким це дуже подобалося, активно користувалися дошкою на уроках. Коли почули про конкурс, почали просити гроші на інтерактивну панель та програму. Звичайно, що відразу ми їх не отримали. Але до конкурсу готувалися з тим, що мали на той момент — інтерактивною дошкою та демоверсією програми.Коли ми перемогли, це було для мене трохи неочікувано, але не для наших учнів. Тому що діти мене постійно запитували: "А ми встигнемо купити квитки, якщо переможемо? А де ми будемо жити у Львові? Мої домашні також посміювалися і не дуже вірили в мій успіх, але я завжди казала, що все одно поїду в Угорщину на навчання: "Ось побачите! Я все зроблю, щоб ми перемогли." Це було дуже бажано. В усіх був сплеск емоцій — у дітей і в мене, і в дирекції школи та вчителів!

А коли інтерактивна панель з'явилася, однодумців у школі стало більше?Я відкрита до комунікації. Усім колегам кажу, що готова вчити користуватися панеллю та mozaBook. Кілька вчителів приходили. Інтерактивну панель поставили в моєму кабінеті, я з наступного дня почала використовувати її на всіх уроках.
Розкажіть, а що саме мотивує вас до активних дій? Наполягли відкалібрувати дошку, купити інтерактивну панель, а тепер самі користуєтеся, ще й інших хочете навчити.Я така людина, що завжди прагне до нового. Я не можу вчити дітей так, як це роблять старі вчителі — прийшла, щось відчитала і все. Я постійно готую досліди, експерименти. Інколи з домашніх приладів, матеріалів, якщо цього немає у школі. І також вчуся новому, проходжу різні курси з самоосвіти. Використовуємо доповнену віртуальну реальність, QR-коди, інтерактивні вправи. Мене підтримують як діти, так і дирекція. Їм подобається, що я прагну змінити щось у нашій школі.
Хто чи що найбільше вплинуло на формування вашого характеру?Ще в дитинстві мої батьки вчили мене, що треба постійно працювати над собою, над своїм розвитком, щоб досягти успіху в житті.
Наталю, скільки часу в середньому виділяєте на самоосвіту?Раніше якось було менше часу, а зараз, з 2015 року, все більше з'являється нових ресурсів, цікаві матеріали на Prometheus, EdEra. Я вишукую те, що мені подобається, стараюся це пройти та використовувати на практиці.
Хто був ініціатором ідеї — у нашій школі потрібна інтерактивна панель?Спочатку це була я, потім мене дуже активно підтримував директор і заступник директора. Для них це також було досить цікаво. Вони з захопленням дивилися, що я у mozaBook можу зробити на уроці. Так у нас все й понеслося. Скажу чесно, що це захоплює учнів, але головне, що це економить учителю час на підготовку! Щодня я маю по 6-8 уроків. Мені вистачає 20 хвилин, щоб швидко все налаштувати на панелі. Підручники у мене завантажені, відкриваю, швидко роблю потрібні закладки, вставляю 3D, відео, картинки, швидко готую тести або гру на закріплення. Тепер я встигаю подати на уроці вдвічі більше, ніж раніше.Діти кажуть, що їм подобається, вони з ще більшою радістю приходять у кабінет фізики. І вже навіть уроки фізики їм цікавіші за інші, бо тут є інтерактивна панель.
Тобто основним аргументом для керівництва школи на придбання обладнання була саме навчальна програма mozaBook?Так, я показала, яка є чудова програма. Для цього потрібна була, як мінімум, інтерактивна дошка. Спочатку ми випробовували mozaBook за допомогою проєктора та екрана. Я робила завдання на ноутбуці, діти підходили до комп'ютера і могли здійснювати дії за допомогою мишки. І все. А коли вже інтерактивна дошка з'явилась, вони ручкою робили інтерактивні вправи. Це дітей захоплює, а мене, відповідно, мотивує, що діти хочуть навчатися. Зараз, коли у нас вже є інтерактивна панель, діти можуть відкривати 3D, прокрутити, зменшити чи збільшити, проходити ігри та вправи.
Де ви шукали фінансування на інтерактивну панель, з ким радилися?Спочатку директор звернувся у районну адміністрацію, розповів, що є таке обладнання і нас попросили зробити презентацію та аргументувати, чому саме у нашу школу? Адже усі захочуть таку панель. Наш директор сказав: "Не в усіх школах є такі вчителі як Наталя Володимирівна. І поки інші думають, вона уже користується програмою."Потім нас запросили на спільне засідання, де була адміністрація нашого району та Здолбунівської районної ради. Я прийшла з ноутбуком, щоб показати можливості цієї програми. Показала, як можна зробити урок не лише з фізики, а й з біології, географії та інших предметів. Також була представник з районного відділу освіти. Всі були згодні, усі нас підтримували. Але сказали, що це вирішуватимуть пізніше на комісії. Це все було навесні ще до шкільного конкурсу #SuperUrok.А коли ми перемогли і здобули 3 та 4 місця, то знову дзвонили, написали лист-звернення з тим, що дуже хочемо таке обладнання. Довелося трохи зачекати, але ми свого дочекалися!
На інтерактивну панель виділили кошти з місцевого бюджету?Так, гроші виділили з районного бюджету. Коли нам встановлювали панель, то приїжджали в.о. районного відділу освіти, проректор РОІППО Іван Вєтров, голова районної адміністрації, заступник голови районної ради. Ми усім подякували за сприяння у фінансуванні. Загалом, це не був швидкий результат, бо зайняло нам майже рік часу. Але це було того варте.

До речі, у вас також є наш набір для лабораторних EdPro Amperia, він з'явився у школі ще раніше за панель. Хто його придбав?Коли ми були у червні з дітьми на нагородженні конкурсу #SuperUrok2019 у Львові, тоді якраз презентували лабораторний набір. Ми гуляли вуличками міста, коли подзвонив директор гімназії, щоб привітати наші команди. Діти почали кричати в трубку: "Іване Гурійовичу, ми хочемо конструктор! Панель дорога, а набір коштує менше. Може, знайдемо спонсора?!"Директор подзвонив знову, коли ми поверталися зі Львова у потязі, він був у школі на зустрічі з випускниками. Нам пощастило, що там був випускник гімназії — Костя Северенчук, який зараз живе у Львові, працює в IT-компанії, бо він погодився проспонсорувати покупку набору EdPro Amperia. Я вирішила, що дітям говорити не буду, поки не придбають, бо не всі спонсори дотримуються обіцянок. У липні ми вже знали, що набір Amperia буде в нашій школі. Діти з нетерпінням чекали на зустріч із Костею, зробили для нього картинку-подяку.Почали користуватися набором без панелі, а саме з нею можна підключатися до wi-fi, будувати графіки, вольт-амперні та частотні характеристики, виводити результати на екран. Тепер я маю можливість через телефон чи вебкамеру передавати дані на панель, і діти бачать цю демонстраційну роботу на великому екрані.
Як нове обладнання вплинуло на проведення уроків?Зростає навантаженість уроку. Учні отримують більше інформації у цікавій формі. Тепер діти зовсім інші, ніж були колись. Вони підручник не хочуть читати, деякі взагалі не відкривають. Тому для дітей це досить цікаво. А для мене це дуже зручний ресурс для видовищної подачі матеріалу.

Наталю, скільки років працюєте учителем? І ще розкажіть, чому обрали професію учителя? Коли прийшла така ідея?Уже 24 роки. А почала з дитинства:) Зовсім малою вирізала невеличкі зошити. У дворі в мене вже були свої учні, для яких проводила заняття, ми щось писали, перевіряли і навіть журнал заводили. Тому я росла з цим відчуттям цікавості до навчання. А фізикою захопилася пізніше, у 7 класі. Тоді я жила в Росії, бо ми з батьками переїхали за Північне коло, в Тюменську область. У нас була молода, дуже креативна вчителька фізики. Також наш клас брав участь у зйомках фільму — для нас, дітей, це було дуже захоплююче. Я була призером олімпіад з фізики та математики, оскільки предмети мені легко давалися.Працювати почала у приватній школі учителем математики п'ятого класу. Швидко зрозуміла, що хочу навчати старших дітей і що мені фізика ближча. Я перейшла працювати у іншу школу на місце вчителя фізики. З 2005 року переїхала жити у Здолбунів і з цього часу працюю у нашій гімназії.
До речі, 2000-ні, 2010-2019-ті — чим запам'яталися вам ці роки? Чим вони відрізняються?Різниця колосальна! У 2000-х, коли я тільки починала, працювала з дітьми так, як навчили мене. Пам'ятаю, що мало чим можна було зацікавити школярів. Малювала плакати на ватмані. Такі часи були. А потім почали з'являтися різні інформаційні ресурси. Спочатку це були якісь диски, вже можна було дітям щось показати. На дисках Kvazar-Micro був конструктор уроку, але це було настільки примітивно... Вони у мене є досі, але їх уже давно ніхто не використовує. Якось воно не пішло. Потім з'явилися проєктори у школах, але це буквально останніх 5-6 років тому. Один на школу або два. А зараз у нас практично у кожному кабінеті є проєктор та екран. Також маємо одну інтерактивну дошку, тепер ще є інтерактивна панель.
Зі свого досвіду розкажіть, чи реально, якщо ви викладаєте в усіх класах фізику, ділитися інтерактивною панеллю з колегами? Наскільки це комфортно?У нас є бажаючі користуватися панеллю на уроках. І зараз, коли у мене є вікна, ставлять уроки моїм колегам. Будемо так працювати, що хтось — на панелі, хтось — на дошці. Загалом, уже більше можливостей. Але наш директор не зупиняється. Він рішуче налаштований придбати ще одну інтерактивну панель. Тому це дуже добре, що є така синергія та підтримка.
Наталю, як оцінюєте освітні реформи, які відбуваються в Україні?Реформи потрібні, це однозначно. Необхідно змінювати освіту. Але позитивні зміни можливі лише тоді, коли сам вчитель у них вірить. Нам усім важливо зрозуміти, що змінився підхід до отримання інформації. Зараз діти повинні самі здобувати знання. Це раніше їм давали все розжоване по пунктах, зараз дітей необхідно навчити самим знаходити інформацію, здобувати знання. Щоб вони могли це застосовувати у житті. Просто напічкувати знаннями… Уже не ті діти.
Як пояснювати, де можна на практиці використати здобуті знання, наприклад, на уроках фізики?Я завжди ділюся ситуаціями з життя. Наприклад, коли ми вивчаємо електрику, я розповідаю, що знання з фізики потрібні не лише хлопцям, але й дівчатам. Що можу самостійно поремонтувати праску чи розетку, ялинкову гірлянду тощо. Коли вивчаємо потужність, розповідаю, як можна у побуті визначити, скільки споживає електроенергії комп'ютер чи інші прилади, якими часто користуються. Я ділюся такими прикладами, які діти можуть застосовувати в своїх буденних справах.
Яку модель уроку вважаєте найдоцільнішою для дітей?Урок має бути не для учнів, а створений разом із учнями. Я так намагаюся побудувати заняття, щоб воно було відкриттям якоїсь новизни для них. За допомогою пошуку та осмислення спільно з дітьми аналізуємо інформацію і шукаємо разом істину:) Коли учні — активні учасники процесу, тоді урок вдається. Тому що коли діти сидять, сплять на уроці та й слухають нудоття якесь — кому це взагалі потрібно?
Якщо говорити про різні види навчального контенту — аудіо, відео, картинки, тексти, інтерактив. У якому пропорційному відношенні порадите подавати інформацію?Діти ж по-різному сприймають інформацію, як і усі ми. Однозначно, що найкраще сприймається відео, 3D та інтерактив. Але фізика — експериментальна наука. Я не обмежуюсь тільки програмами чи книжками. Ми з дітьми проводимо досліди,експерименти, вони це люблять. Без дослідів — це не фізика!

Які, на ваш погляд, якості дають можливість учителю працювати ефективно і по-сучасному? Особистісні та професійні.Все ж я на перше місце поставлю любов до дітей. Треба бути на рівні з дітьми, уміти мотивувати учнів до розвитку, до знання предмету, до пізнання світу. Учитель також повинен постійно розвиватися та змінюватися. Якщо вчитель стоїть на місці, треба кидати роботу і шукати щось інше. Учитель має бути гнучким, повинен уміти застосовувати різні інновації, які зараз у світі з'являються і доносити їх до дітей так, щоб дітям було цікаво.
Дивлячись на вас, можна сказати, що все ж усе починається, якщо цікаво самому учителю. Ви вже розповідали про те, що вас мотивує. А що надихає?Мої учні, їх успіхи, бажання вчитися, досягати нових вершин. Як тільки почують про якісь проєкти, відразу кажуть: "Давайте будемо брати участь!" А зараз уже знову готуються до конкурсу #SuperUrok. У кожній паралелі є в мене така група дітей, що люблять фізику. І ми не тільки на уроках працюємо. Мої учні активні учасники Малої академії наук. Ми подаємося на різні конкурси. Минулого року наш учень зайняв перше місце у конкурсі-виставці "Майбутнє України". Маємо багато призерів олімпіад. Надихають мене діти. Це однозначно! Я від них заряжаюсь неймовірною енергією.
Чи можна кожну дитину зацікавити фізикою? Якщо так, то розкажіть, як це зробити?Можна! За допомогою цікавих уроків, використовуючи різні завдання, інтерактивне обладнання, програми. Але найголовніше — не потрібно боятися! Треба пропонувати зміни у своїй школі та своїм учням. І вони обов'язково будуть успішними.
Наталю, коли ви усміхаєтеся на уроках?Інколи діти можуть пожартувати — це викликає усмішку. А ще у мене є хлопчик, який сидить на уроках і взагалі нічого не хоче. А на цьому тижні він уважно слухає . Раніше він просто приходив без найменшого бажання вчитися, навіть інколи заважав іншим. А зараз — працює, піднімає руку, слухає. Інтерактивна панель його дуже зацікавила. Я дивлюся на нього і в мене з'являється усмішка від того, що йому стало цікаво, радію, що зробила правильні кроки до розвитку нашої гімназії.
Як би ви описали свою школу трьома словами?Мій другий дім. Напевно, це найбільш влучно. Я часто затримуюся у школі, щось робимо з дітьми до вечора. Я отримую задоволення від своє професії.
Ви підтримуєте контакт з вашими випускниками?Так, буває, що пишуть у соцмережах мені. А коли приїжджають, то приходять у школу.
Наталю, ваш меседж до колег, українських учителів, така передсвяткова надихайка.Не варто боятися пропонувати зміни у своїх школах. Пропонуйте, змінюйте, надихайте себе і колег. У нас обов'язково все вийде! Мрії збуваються, навіть на перший погляд, нездійсненні!

Команда EdPro бажає пані Наталі залишатися такою ж наполегливою і цілеспрямованою! Бо в Україні такі учителі дуже потрібні! Всім освітянам зичимо здійснення ваших задумів, підтримки у колективах та на загальнонаціональному рівні. Затишних свят і радісного прийдешнього року!