Дякуємо за підписку!
Ми надішлемо вам оновлення сайту листом
Відвідайте “Той день” у Львівському палаці мистецтв, виставка триває до 11 жовтня.
Історія та мрії українців переплітаються з інтерактивами й унікальними експонатами на виставці від Ukraine WOW «Той день». Проєкт запрошує кожного відвідувача стати співучасником легендарних подій 1991 року та водночас відчути себе співтворцем українського майбутнього. Оскільки виставка зараз у Львові, наша команда дослідила всі її зони й уже котрий день залишається під враженням.Не вперше обладнання EdPro на виставках від Ukraine WOW допомагає відвідувачам зануритися у атмосферу дійства. Після екскурсії ми розпитали про те, як створювався цей проєкт, Юлією Соловей, співзасновницю ГО Ukraine WOW, партнерку Gres Todorchuk і керівницю виставки «Той день».
Популярність вашої виставки до 35-річчя незалежності України була очікуваною. Юлю, на твою думку, чому вона аж настільки бажана людьми?
Щиро кажучи, кожного разу, коли робимо виставку, дуже переживаємо. Ми робимо все для того, щоб вона стала успішною, але ніколи не знаємо напевно, чи це станеться. Відповідь дає перший вікенд, перший тиждень роботи.Відкриття в Києві припало на рекордну кількість повітряних тривог, через які виставка стояла закрита, тож ми до останнього не розуміли, чи відгукнеться проєкт широкій аудиторії. Але настали перші і, на жаль, останні вихідні без повітряних тривог у столиці, коли до нас прийшли рекордні для проєктів Ukraine WOW 11 000 відвідувачів. Тоді ми зрозуміли, що проєкт має працювати далі, що він заслуговує на другий шанс. Так було прийнято рішення про переїзд до Львова, який подарував виставці нове життя. Тут це новий формат. Львів нагадує нам першу виставку Ukraine WOW 2019 року в Києві. Стільки ж тепла і вдячності ми відчуваємо від людей. І це насправді дуже надихає продовжувати.Я думаю, що успіх цього проєкту в тому, що він дає сили та відчуття надії, нагадує, за що ми боремося. Історії тих, хто здобував нашу незалежність, показують, що іноді сміливість і рішучість конкретної людини можуть стати вирішальними. І ти думаєш: у потрібний момент мої дії, моя рішучість можуть бути настільки ж важливими. Ми дуже хотіли повернути людям відчуття, що їхні зусилля важливі.
Виставка про історію, але вона дуже відрізняється від класичних, тому що тут є інтерактив, сучасні технології. Чому вона саме така?
Ядро нашої аудиторії — родини з дітьми, а також шкільні групи. Щоб зацікавити дітей історією, варто зробити їх співучасниками — звідси така велика кількість інтерактивів.Насправді у нас лише один історичний блок про 1991 рік, який ми створювали з істориком Олександром Зінченком. У другому блоці ми запрошуємо людей до розмови: які ми зараз, що визначає українців, які наші спільні риси? Третій блок, який називається «Мрія», присвячений нашому майбутньому. Тож лише третина виставки, по суті, історична.
А які локації найбільше подобаються дітям?
Постійно стоїть черга на те, щоб підняти прапор над Верховною Радою. Діти обожнюють студію новин, де вони як ведучі записують новину про те, що Україна стала незалежною. А яка у нас черга стоїть, щоб проголосувати на референдумі!Діти не можуть знати імена депутатів Верховної Ради першого скликання чи керівників радянських республік, але вони можуть прожити цей досвід і вийти з відчуттям важливості моменту 1991 року, коли Україна здобула незалежність. Емоційно відчути свою участь.
Помітно, що люди підходять і грають на інтерактивній панелі в гру про підприємництво.
Безумовно, панелі EdPro — один із наших найулюбленіших медіаінструментів для створення інтерактивного досвіду для відвідувачів.
Це гарно сприймають молодь і діти, які звикли досліджувати цей світ через екран. Якщо ти історичний контент перетворюєш на гру «Відчуй себе підприємцем XVII століття», то шанс, що дітям та й загалом людям це буде цікавіше, значно вищий, ніж якби це було просто текстом чи мапою на стіні.
Які відгуки чи емоції відвідувачів тобі запам'яталися?
Учора була дуже мила історія. В останній зоні виставки відвідувачі можуть взяти з собою те, що допоможе їм рухатися далі — обрати на вибір камінчик з одним зі слів “Любов”, “Сила”, “Підтримка”, “Спокій”, “Сміливість”, “Віра”, “Радість”, “Вдячність”. Наприкінці екскурсії жінка взяла камінчик радості, підійшла до мене і сказала: «Я вам дуже вдячна, бо вперше за довгий час відчула тут радість». Це було щемко.Біля будиночка пам’яті, де відвідувачі можуть написати ім’я людини, якої вже немає, але пам’ять про яку вони бережуть в серці, жінка сказала, що ця виставка не здатна забрати біль, але дає відчуття, що ти не сам із цим болем, що тут ти не самотній.
Юлія СоловейСпівзасновниця ГО Ukraine WOW, партнерка Gres Todorchuk і керівниця виставки «Той день»
Виставка вимушено поїхала з Києва. Чи може вона в майбутньому стати мандрівною, щоб відвідати різні міста України?
Ця виставка не мала бути переїзною, її конструктив не був розрахований на транспортування, тому ми просто, як вандали, мусили болгарками й пилами розрізати частину інсталяцій, а потім дуже обачно відновлювати і збирати у Львові заново.Наші проєкти вирізняються своїм масштабом. Для того, щоб створити цілісний досвід, потрібен простір від 2000 м2. На жаль, не всюди є майданчики подібного розміру, до того зараз є великі безпекові виклики. Проте, звісно, ми мріємо про те, щоб ці проєкти побачило набагато більше українців.
Юлія СоловейСпівзасновниця ГО Ukraine WOW, партнерка Gres Todorchuk і керівниця виставки «Той день»
І на завершення твоє звернення-побажання усім, хто ще не потрапив, хто планує прийти або ще в роздумах про виставку “Той день” в палаці Мистецтв у Львові.
У вас залишилося дуже мало часу — ми працюємо лише до 11 жовтня. Ми б мріяли продовжити виставку, але, на жаль, далі на цій локації заплановані інші події. Тому поспішіть, ми будемо дуже щасливі зустріти кожного та прожити “Той День” разом.
Виставка «Той день» створена громадською організацією Ukraine WOW за підтримки Президента України, у партнерстві з Міністерством культури України та АТ «Укрзалізниця».Проєкт створений коштом українського бізнесу: ROZETKA, McDonald’s, Bolt, «Дарниця», UPG, Ajax Systems, ARS Capital, Нова пошта.
“24 серпня 1991 року поет Дмитро Павличко біг коридорами Верховної Ради із щойно надрукованим Актом проголошення незалежності, і йому ввижалося, що за ним мчить не його колега по парламенту Іван Заєць, а душі тих, хто боровся за Україну всі минулі віки. Душі героїв і мучеників, поетів і шибеників, князів і простолюду, князів і гетьманів… Аркуш був ніби паличкою в нескінченній естафеті, яка тривала століттями.Цю естафету не можна виграти раз і назавжди — її можна тільки продовжувати.Ми підхоплюємо її і одного дня передамо тим, хто буде після нас.”
Цими словами розпочинається виставка… Продовжуймо і передаймо кращу країну тим, хто буде після нас!