Юлія Гвоздович: “Я дуже чекаю, коли у нас запуститься профілізація старшої школи.”

У гостях рубрики #theОсвітянки Юлія Гвоздович — пластунка, співзасновниця та голова ГО “Батьки в дії”, депутатка Львівської міської ради 7 скликання. Говоримо про можливості національної скаутської організації України “Пласт”, про активне залучення молоді та батьків до впливу на найближче середовище, про важливі потреби українських школярів. 

Створення ГО «Батьки в дії», НСОУ «Пласт», депутатська діяльність, сім’я, діти, дошкільна освіта, громадянська освіта… Юліє, розкажи, звідки у тебе ця проактивність?Кожну людину перш за все формує її оточення та сімейне виховання. У мене дуже проактивна мама, яка для мене є прикладом. Вона у будь-яких життєвих обставинах продовжує працювати й творити нові ідеї для своїх учнів, тому що моя мама також працює в освітньому процесі, назву це так, оскільки це позашкілля та приватна освіта. Звісно, що це моє соціальне оточення, в якому я з 11 років. «Пласт» мені прищепив навичку, що постійно потрібно до чогось прагнути. Вся система виховання у «Пласті» побудована на тому, що потрібно здобувати нові навички, ступені чи відзнаки — рости. І, мабуть, те, що я у «Пласті» уже 25 років, цілеспрямовано веде мене у житті.Чималу роль для мене зіграла постать Богдана Гаврилишина — відомого економіста, мецената, засновника економічного форуму в Давосі. Я мала змогу познайомитися з ним та відвідати програму “Молодь змінить Україну”. Це було стажування в Норвегії 10 років тому. У нас якраз починалася Революція Гідності, й ми поїхали не просто подивитися на красиві міста Норвегії, ми спілкувалися з посадовцями, з муніципалітетами, і бачили зовсім інший світ управління громадами. Ми побачили зовсім інший рівень громадської культури. Коли люди були дуже активно залучені у співтворення простору, в якому вони живуть. Мене у той час дуже вразила прозорість і відкритість норвезьких органів влади різного рівня. А також залучення дітей і молоді, зокрема ми мали зустріч з дитячою дорадчою владою міста Тронгейма. Мене вразило, що вони залучають дітей до управління містом. У них навіть є дитяча дорадча рада, яка затверджувала міський бюджет, а потім вже переходило на розгляд міської сесії. Повернувшись, я також організувала дитячу дорадчу раду, звісно, що вона ще не досягла такого рівня у Львові. Але це саме такі приклади, яких хочеться досягати.Звісно, що мої троє дітей, з яких почалася моя громадська діяльність як мами, бо Львів для мене дуже змінився в той час. Те, що я хочу для них зробити місто та Україну кращою, це хороший драйвер, аби не сидіти вдома, а працювати.

Від себе та від своїх подруг, з ким ми обговорюємо справи дітей у школі, скажу, що батькам бракує розуміння від учителів, якою є зайнятість батьків. Важливо, щоб учителі не перекладали ту роботу, яку вони мають здійснювати у школі, на батьків. Часто трапляється, коли вдома батьки перепояснюють усі предмети та домашні завдання або змушені поруч з дитиною робити домашні завдання, бо вони так прописані, що дитина не розуміє, як це зробити. І збирається цілий колегіум батьків й дідусів, щоби вирішити завдання. То кому це потрібно? Якщо ми говоримо про інші моменти, які є актуальними в країні, зокрема це демографічний аспект, коли у нас, за останніми даними, в Україні проживає 23 млн людей. І це насправді біда. Нам потрібно підтримувати сім’ї, адже коли обоє батьків працюють, вони не можуть потім ще виконувати роботу вчителя, навіть, якщо вони дуже люблять своїх дітей, навіть якщо вони хочуть бути включеними у навчальний процес, вони не повинні цього всього робити за когось. Бо це один з факторів, чому батьки народжують тільки одну дитину. Ми скоро будемо проводити дослідження на цю тему. Але власне чому в нас така низька народжуваність? Батьки зупиняються на одній дитині. Вони розуміють, як важко поставити на ноги та вивчити одну дитину. А ситуація зараз така, що працювати мають зараз усі, хто може це фізично робити. 

Що для тебе Національна скаутська організація України “Пласт”? Чи рекомендувала б участь у “Пласті” сучасним дітям? Більшість свого життя я — у “Пласті”, якраз у жовтні виповнилося 25 років. Тут я пройшла всі виховні основи “Пласту”: юнацтво, старшопластунство, зараз я є сеньйоркою. І вже до кінця життя у “Пласті буду сеньйоркою.Але якщо говорити про місце “Пласту” у вихованні дітей сучасних, чи тих, що були 10 років тому залучені, зважаючи, що “Пласт” є найбільшою молодіжно-дитячою організацією України, однозначно, що виховання впливає на людей, які проходять через організацію. Дуже багато проходить дітей з 6 до 18 років, тисячі вихованців щороку. І якщо “Пласт” може прищепити важливі навички дітям, я вважаю, що це вже перемога. Бо загалом “Пластова” програма поділена на три частини: життя в суспільстві, життя в природі, життя в “Пласті”. Це однозначно корисні навички для активних громадян. Я бачу відгуки багатьох пластунів, які зараз у ЗСУ, що навички виживання у лісі, самозарадності в природних умовах, дуже їм допомагають: “Слава Богу, колись я був у “Пласті”, знаю, як оце й оце робити”.