(032)249-20-29, передзвонити?
support@edpro.ua
support@edpro.ua
Історії про вчителів фізики
Оповіді, в яких впізнаєте себе або своїх учителів, колег чи друзів зі школи — відкриєте для себе світ захоплення фізикою!
Майже у кожного з нас був учитель, який у певний момент сказав потрібне слово, надихнув своїм прикладом чи дав стимул до дії, ідею для розуміння і нового погляду на щось важливе. Нам надіслали 32 цікавих історії про своїх учителів фізики люди з різних куточків України для участі в розіграші портретів відомих фізиків від EdPro. Ці портрети ми зробили, надихнувшись відгуками вчителів у школах України, які користуються набором EdPro Amperia для проведення лабораторних з електрики та магнетизму. Наша команда розробляла цей продукт з нуля протягом трьох років. У січні 2020-го на найбільшій у світі виставці інновацій та технологій CES 2020 набір EdPro Amperia презентували для майже 200-тисячної аудиторії, представляючи Україну в спільному павільйоні "Ukraine Tech" разом з п'ятьма іншими командами та їхніми винаходами. Також у грудні 2020-го Український фонд стартапів виділив грант (50 000 доларів) на сертифікацію та впровадження нашого продукту на нові ринки. Крок за кроком ми намагаємося змінити якість освіти в Україні. Фізика — один з найскладніших для вивчення предметів, який вимагає практичної складової. У цій статті ви також дізнаєтеся, хто надихнув вивчати фізику розробників набору EdPro Amperia.
Історії переможців розіграшу портретів відомих фізиків від EdPro
Ольга Іваник
То була зима. Чомусь саме з вчителем фізики асоціюється зима — час олімпіад, турнірів. Час, коли задачі розв'язували цілодобово пачками... Мого вчителя фізики звуть Ярослав Дмитрович Дуда (яке ж це щастя, що звуть, що він живий, і навіть недалеко мешкає, ми якось одночасно переїхали до Львова (варто цю історію розповісти/пригадати йому особисто). Мова про наче й про провінційну школу, але з історією — нас знали не лише в Україні (отак плеяда талановитих вчителів навіть у глуші, напіврозваленому постсовєцькому місті Борислав, опустілому від першої хвилі заробітчан, може творити світовий контекст для випускників) і наш фізмат-клас.
Це був останній рік у школі, всі готувалися уже до вступу. Наші хлопці були надзвичайно цілеспрямованими, вони додатково більше пів року вивчали й практикували фізику, готувались до вступу, До слова, уроків фізики ми й так мали чимало, а вони ще понад фізматівську норму працювали))) Для мене фізика видавалась надзвичайно складним предметом, я лише тихенько, з відкритим ротом, слухала пояснення мого крутого вчителя, а моя улюблена математика дозволяла без напрягу давати собі раду в конкретних задачках і обчисленнях, лабораторних з фізики, проте мені навіть не мріялося, що колись я зможу наблизитись настільки, аби зрозуміти фізику.., адже фізика, то пацаняча справа і наша багаторічна тотально пацаняча команда на всеукраїнський турнір з фізики — тому підтвердження. Того року мене взяли просто тому, що пацанів забракло і взагалі, вони цього моменту панічно боялись.., бо жінка на борту — 100% до нещастя))) А потім була олімпіада, шкільний тур (як я вийшла на місто… не знаю), на міській пам'ятаю лише, що сиджу… дивлюсь, як наші хлопці строчать, думаю — без шансів, але придивляюсь, задачка прикольна і навіть так круто робиться, о, і відповідь є, достатньо правдива, ану я ще одну зроблю… Так і прийшла пора здавати. З яким завмиранням серця я чекала на результати міської власне з фізики, більше ніж Миколая чекала, математика була стандартно моя, кілька років поспіль, а от фізика… і навіть не результат мене цікавив, а от та така елеґантна задача, чи справді вона мені далась, чи то я щось нафантазувала, я ж дівчина, фізика — точно не моє!
Ми саме готували сцену, проводили репетицію до новорічної вечірки в школі, коли в зал зайшов директор. Так, мій вчитель фізики ще був директором.
— Іваник (тільки так кликав завжди), як це Ти додумалась перемогти?
— Та ну, Ярославе Дмитровичу, а от та задача добре зроблена?
— Так, її ніхто крім Тебе не зробив! Це ж треба!
Потім був обласний тур, тоді був турнір юних фізиків, ми поїхали на Україну командою, взяли 3-тє місце. Мене визнали кращим гравцем турніру з фізики 1998 року… Дівчину... Ту радість годі передати, а ще ті емоції. І якби там не складалося у житті, а було усіляке, я завжди пригадую свого вчителя фізики й оте його, трошки незґрабне словесно, але ж він суворий фізик, проте таке добродушне емоційно і не без захоплення: "Іваник, а як Ти додумалась виграти?!". Мені ця фраза зринала завжди, коли хтось намагався знецінювати, коли, через вічні самокопання виповзали сумніви у тому, чи щось можу взагалі. Завше пригадувала той захоплений погляд і здивоване обличчя мого директора-фізика: цього разу я не розбила шибку, цього разу я принесла перемогу школі :) Таку заслужену моїм учителем, який наполегливо, впродовж багатьох років, вкладав у наші підліткові голови ази найскладнішого шкільного предмета, аби згодом вони зринали у наших головах: десь спогадом, десь рефлексією, десь розв'язаною конкурсною чи звичайною задачею, а комусь "просто" вдало обраним фахом. Зринали в моменти перемог чи розчарувань як додаткова похвала, визнання чи підтримка. Зринали, аби додати віри у себе, аби повернути той теплий спогад про зиму і дитинство. Дякую Вам, Ярославе Дмитровичу, Ви — найкращий вчитель евер! ❤️ ...А якщо хтось хоче виміряти КРІ вчителя, так от — вплив Вчителя тягнеться впродовж його життя і життя його учнів та їхніх дітей, як мінімум, про це варто пам'ятати, обов'язково!
Це був останній рік у школі, всі готувалися уже до вступу. Наші хлопці були надзвичайно цілеспрямованими, вони додатково більше пів року вивчали й практикували фізику, готувались до вступу, До слова, уроків фізики ми й так мали чимало, а вони ще понад фізматівську норму працювали))) Для мене фізика видавалась надзвичайно складним предметом, я лише тихенько, з відкритим ротом, слухала пояснення мого крутого вчителя, а моя улюблена математика дозволяла без напрягу давати собі раду в конкретних задачках і обчисленнях, лабораторних з фізики, проте мені навіть не мріялося, що колись я зможу наблизитись настільки, аби зрозуміти фізику.., адже фізика, то пацаняча справа і наша багаторічна тотально пацаняча команда на всеукраїнський турнір з фізики — тому підтвердження. Того року мене взяли просто тому, що пацанів забракло і взагалі, вони цього моменту панічно боялись.., бо жінка на борту — 100% до нещастя))) А потім була олімпіада, шкільний тур (як я вийшла на місто… не знаю), на міській пам'ятаю лише, що сиджу… дивлюсь, як наші хлопці строчать, думаю — без шансів, але придивляюсь, задачка прикольна і навіть так круто робиться, о, і відповідь є, достатньо правдива, ану я ще одну зроблю… Так і прийшла пора здавати. З яким завмиранням серця я чекала на результати міської власне з фізики, більше ніж Миколая чекала, математика була стандартно моя, кілька років поспіль, а от фізика… і навіть не результат мене цікавив, а от та така елеґантна задача, чи справді вона мені далась, чи то я щось нафантазувала, я ж дівчина, фізика — точно не моє!
Ми саме готували сцену, проводили репетицію до новорічної вечірки в школі, коли в зал зайшов директор. Так, мій вчитель фізики ще був директором.
— Іваник (тільки так кликав завжди), як це Ти додумалась перемогти?
— Та ну, Ярославе Дмитровичу, а от та задача добре зроблена?
— Так, її ніхто крім Тебе не зробив! Це ж треба!
Потім був обласний тур, тоді був турнір юних фізиків, ми поїхали на Україну командою, взяли 3-тє місце. Мене визнали кращим гравцем турніру з фізики 1998 року… Дівчину... Ту радість годі передати, а ще ті емоції. І якби там не складалося у житті, а було усіляке, я завжди пригадую свого вчителя фізики й оте його, трошки незґрабне словесно, але ж він суворий фізик, проте таке добродушне емоційно і не без захоплення: "Іваник, а як Ти додумалась виграти?!". Мені ця фраза зринала завжди, коли хтось намагався знецінювати, коли, через вічні самокопання виповзали сумніви у тому, чи щось можу взагалі. Завше пригадувала той захоплений погляд і здивоване обличчя мого директора-фізика: цього разу я не розбила шибку, цього разу я принесла перемогу школі :) Таку заслужену моїм учителем, який наполегливо, впродовж багатьох років, вкладав у наші підліткові голови ази найскладнішого шкільного предмета, аби згодом вони зринали у наших головах: десь спогадом, десь рефлексією, десь розв'язаною конкурсною чи звичайною задачею, а комусь "просто" вдало обраним фахом. Зринали в моменти перемог чи розчарувань як додаткова похвала, визнання чи підтримка. Зринали, аби додати віри у себе, аби повернути той теплий спогад про зиму і дитинство. Дякую Вам, Ярославе Дмитровичу, Ви — найкращий вчитель евер! ❤️ ...А якщо хтось хоче виміряти КРІ вчителя, так от — вплив Вчителя тягнеться впродовж його життя і життя його учнів та їхніх дітей, як мінімум, про це варто пам'ятати, обов'язково!
Елла Неміш
Учителька Коломийського ліцею №1 імені В. Стефаника
Чомусь усі хлопці з нашого класу вважали, що фізика — не для дівчат. А от наш учитель фізики Михайло Іванович довів протилежне. Пригадую заняття після уроків, коли мій учитель, розгледівши в мені талант, запропонував готуватися до олімпіади. З теплом згадую досліди та експерименти у фізичному кабінеті, списану крейдою дошку, незліченна кількість розв'язаних задач... І все це дало свій результат. У 8-му класі я зайняла 1-ше місце спочатку на шкільній, а потім на міській олімпіаді з фізики.
Пройшли роки... Гортаю старі зошити й дивуюся: невже це я розв'язувала? Щиро дякую Михайлові Івановичу за віру в мої сили та натхнення!
А зараз для мене велика честь бути першою учителькою для внука наших теперішніх чудових учителів фізики Михайла Васильовича та Дарії Степанівни Гаврищуків. Дякую за довіру!
Пройшли роки... Гортаю старі зошити й дивуюся: невже це я розв'язувала? Щиро дякую Михайлові Івановичу за віру в мої сили та натхнення!
А зараз для мене велика честь бути першою учителькою для внука наших теперішніх чудових учителів фізики Михайла Васильовича та Дарії Степанівни Гаврищуків. Дякую за довіру!
Оксана Гриневич
Мій вчитель — Леонід Данилович Кінаш, в якого я навчалася у Новояворівській ЗОШ I—III ступеня №3, проводив усі уроки весело та цікаво, вмів надихнути та заохотити до навчання! У мене були хороші оцінки з фізики, я із вдячністю згадую свої шкільні роки та, звісно ж, уроки фізики. Зараз він уже не викладає у школі, але він завше є для мене прикладом для наслідування.
Але історію хочу розповісти, яка трапилась, можна сказати, нещодавно. Дуже цікавий збіг, і моя розповідь може виглядати як вигадка, але це, я б сказала, доля )))
Кілька років тому я писала громадський проєкт для однієї зі шкіл нашого містечка на придбання інтерактивної панелі EdPro та mozaBook. Багато метушні, моїх помилок і хвилювань... І от одного дня мені телефонує мій вчитель фізики — Леонід Данилович, який дізнався про мій проєкт, про цей прилад і навчальну програму mozaBook. Він був щиро захоплений моєю ідеєю і всіляко підтримував мене у реалізації задуму. Наполягав, що проєкт неодмінно треба повторити для всіх закладів освіти міста, а він, навіть не маючи прямого відношення до самих шкіл, дуже радіє, що наші учні таким цікавляться і хочуть покращити навчальний процес.
Я вам скажу, це було для мене дуже несподівано, така підтримка вражала і дуже надихала. Вчитель, який вже не викладає, але все ж так ревно цікавиться новинками у сфері навчання, телефонує своїй учениці аби заохотити, підтримати та просто поговорити.
Отож, вчитель один раз — вчитель усе життя — і підтримка, і опора, і натхнення! Міцного здоров’ячка вам, мій дорогий Леоніде Даниловичу, наснаги та натхнення до всіх ваших добрих справ :)!
Але історію хочу розповісти, яка трапилась, можна сказати, нещодавно. Дуже цікавий збіг, і моя розповідь може виглядати як вигадка, але це, я б сказала, доля )))
Кілька років тому я писала громадський проєкт для однієї зі шкіл нашого містечка на придбання інтерактивної панелі EdPro та mozaBook. Багато метушні, моїх помилок і хвилювань... І от одного дня мені телефонує мій вчитель фізики — Леонід Данилович, який дізнався про мій проєкт, про цей прилад і навчальну програму mozaBook. Він був щиро захоплений моєю ідеєю і всіляко підтримував мене у реалізації задуму. Наполягав, що проєкт неодмінно треба повторити для всіх закладів освіти міста, а він, навіть не маючи прямого відношення до самих шкіл, дуже радіє, що наші учні таким цікавляться і хочуть покращити навчальний процес.
Я вам скажу, це було для мене дуже несподівано, така підтримка вражала і дуже надихала. Вчитель, який вже не викладає, але все ж так ревно цікавиться новинками у сфері навчання, телефонує своїй учениці аби заохотити, підтримати та просто поговорити.
Отож, вчитель один раз — вчитель усе життя — і підтримка, і опора, і натхнення! Міцного здоров’ячка вам, мій дорогий Леоніде Даниловичу, наснаги та натхнення до всіх ваших добрих справ :)!
У кожній оповіді, яку ми отримали, розкривається багатофакторність і широкий спектр професійних та особистісних аспектів впливу вчителя на своїх учнів у різні періоди життя. Бо чим більше життєвого досвіду ми здобуваємо, тим більше розуміємо та цінуємо ті вчасно сказані слова, цю віру й бажання навчити, ті зусилля й час, які готовий вкладати вчитель у своїх учнів. Той подив і захоплення від того, як зростає і розцвітає дитина, підкорюючи все нові вершини.
Про своїх вчителів фізики розповіли й розробники набору EdPro Amperia — надійного сучасного помічника для викладання фізики в школі.
Про своїх вчителів фізики розповіли й розробники набору EdPro Amperia — надійного сучасного помічника для викладання фізики в школі.
Історії від розробників набору EdPro Amperia
Олег Фаренюк
провідний інженер ІФКС, доцент Факультету прикладних наук УКУ, консультант з розробки набору EdPro Amperia
Скільки себе пам’ятаю, цікавився космосом, де підхопив це — не знаю, але вже в три роки, граючись, уявляв, що я в скафандрі. Коли мені було шість, батько, очевидно, втомлений моїми запитаннями, сказав, що астрономією можна займатися, лише дуже добре знаючи фізику – з того все й почалося.
Мені важко виділити якусь конкретну історію. Дуже багато людей доклалися, щоб я знав хоч щось про фізику. Першим показав, що ж таке фізика насправді, мій вчитель із Жидачівської СШ №1, Борис Іванович Носан. Він продемонстрував, як оті загадкові “буковки” формул співвідносяться із реальністю, і як задавати реальності запитання — зробити експерименти та до чого тут техніка безпеки. З нього ж почалася моя кар’єра астронома-любителя, бо Борис Іванович надав доступ до 80-мміліметрового телескопу, кращого, який тоді був доступний на наших теренах.
У 1995-му я поїхав до Львівського фізико-математичного ліцею і з того часу мене постійно оточувала «фізична атмосфера». Ігор Михайлович Теличин — мій викладач фізики, терпляче навчав мистецтва вільно маніпулювати фізичними законами, вибудовуючи із них рішення тієї чи іншої проблеми. Володимир Іванович Алексейчук, один із кращих вчителів фізики України, безпосередньо не викладав, але його конспектами я користуюся досі, а найкраще про нього говорить такий епізод. Працюючи над методичними матеріалами до Amperia, звертався до всіх, до кого міг дотягнутися, із проханням почитати, пошукати помилки, запропонувати покращення тощо. За одну зустріч, щоправда, дев’ятигодинну, без перерв (до того я думав, що витривалий :), Володимир Іванович запропонував більше виправлень чи покращень, ніж всі решта разом. На жаль, другої зустрічі не відбулося – через кілька місяців він важко захворів і менше ніж через рік помер. Продовжуючи похмуру тему, готувалися ми до Турніру Юних Фізиків-1997, що мав пройти в Чехії. Поміж задач — чому венозна кров червона, а вени виглядають синіми? Експериментували, перевіряючи наші гіпотези. Один із результатів – якщо йти коридором, в медичних рукавичках, тримаючи бичачу вену, ймовірність втрати свідомості у дівчат, які зустрінуться — доволі висока.
Володимир Михайлович Ткачук, зараз завідувач кафедри теоретичної фізики, показував здивованим майбутнім фізикам-теоретикам, чим незвична квантова механіка і що ховається за загадковим словом суперсиметрія. Саме він вперше ознайомив з ідеєю квантового комп’ютера — все більш гарячою зараз. Андрій Михайлович Швайка — мій науковий керівник в Інституті фізики конденсованих систем, та його керівник — Ігор Васильович Стасюк показали нарешті, що таке справжня наука – справжня теоретична фізика. Щоправда, в результаті, для диплома довелося порахувати більше ніж 120 тисяч доданків у одній формулі — але що буде легко, ніхто не обіцяв. В теоретичній фізиці, якщо кінцева формула помістилася на листок — вже добре.
А історій – чи то забагато, чи то замало. Якщо згадувати от якісь дуже несподівані — мало, а трішки глибше — і їх стає більше, ніж реально описати.
Мені важко виділити якусь конкретну історію. Дуже багато людей доклалися, щоб я знав хоч щось про фізику. Першим показав, що ж таке фізика насправді, мій вчитель із Жидачівської СШ №1, Борис Іванович Носан. Він продемонстрував, як оті загадкові “буковки” формул співвідносяться із реальністю, і як задавати реальності запитання — зробити експерименти та до чого тут техніка безпеки. З нього ж почалася моя кар’єра астронома-любителя, бо Борис Іванович надав доступ до 80-мміліметрового телескопу, кращого, який тоді був доступний на наших теренах.
У 1995-му я поїхав до Львівського фізико-математичного ліцею і з того часу мене постійно оточувала «фізична атмосфера». Ігор Михайлович Теличин — мій викладач фізики, терпляче навчав мистецтва вільно маніпулювати фізичними законами, вибудовуючи із них рішення тієї чи іншої проблеми. Володимир Іванович Алексейчук, один із кращих вчителів фізики України, безпосередньо не викладав, але його конспектами я користуюся досі, а найкраще про нього говорить такий епізод. Працюючи над методичними матеріалами до Amperia, звертався до всіх, до кого міг дотягнутися, із проханням почитати, пошукати помилки, запропонувати покращення тощо. За одну зустріч, щоправда, дев’ятигодинну, без перерв (до того я думав, що витривалий :), Володимир Іванович запропонував більше виправлень чи покращень, ніж всі решта разом. На жаль, другої зустрічі не відбулося – через кілька місяців він важко захворів і менше ніж через рік помер. Продовжуючи похмуру тему, готувалися ми до Турніру Юних Фізиків-1997, що мав пройти в Чехії. Поміж задач — чому венозна кров червона, а вени виглядають синіми? Експериментували, перевіряючи наші гіпотези. Один із результатів – якщо йти коридором, в медичних рукавичках, тримаючи бичачу вену, ймовірність втрати свідомості у дівчат, які зустрінуться — доволі висока.
Володимир Михайлович Ткачук, зараз завідувач кафедри теоретичної фізики, показував здивованим майбутнім фізикам-теоретикам, чим незвична квантова механіка і що ховається за загадковим словом суперсиметрія. Саме він вперше ознайомив з ідеєю квантового комп’ютера — все більш гарячою зараз. Андрій Михайлович Швайка — мій науковий керівник в Інституті фізики конденсованих систем, та його керівник — Ігор Васильович Стасюк показали нарешті, що таке справжня наука – справжня теоретична фізика. Щоправда, в результаті, для диплома довелося порахувати більше ніж 120 тисяч доданків у одній формулі — але що буде легко, ніхто не обіцяв. В теоретичній фізиці, якщо кінцева формула помістилася на листок — вже добре.
А історій – чи то забагато, чи то замало. Якщо згадувати от якісь дуже несподівані — мало, а трішки глибше — і їх стає більше, ніж реально описати.
Любомир Литвинський
інженер з розробки електроніки
Мабуть, на захоплення фізикою найбільше вплинула моя мама, Литвинська Марія Миколаївна, бо вона вчитель фізики. Як і всі хлопці, я любив побавитись, помайструвати, а фізика ще й усьому цьому допомагала. Моя мама й зараз працює вчителем фізики у Судововишнянській загальноосвітній школі. Пам’ятаю, як ми готувалися до різних олімпіад, мені хотілося показати, що я найкрутіший у фізиці, тоді з мамою розв’язували багато конкурсних задач. Але не було так, що я мусив йти, мені було цікаво спробувати свої сили, пройти це випробування: виграв шкільну олімпіаду. Далі що? Всі районні олімпіади з фізики під час навчання в школі я вигравав, а обласні це вже було складніше.
Ще тоді я бачив, що моя мама класно знала фізику на рівні школи, бо під час суперечок між вчителями про те, як розв’язувати конкурсні задачі, вона наводила чіткі аргументи й показувала, як це буде краще. А конкурсні задачі — складні штуки, не завжди їх розв’язок очевидний. Буває, що треба глибше копнути. У старших класах я вже на рівні з мамою давав поради, як щось складніше розв’язувати. І десь так в 11-му класі я був на високому рівні. Правда тоді трохи проспав тему магнетизму. І видно, що надолужую у багатьох проєктах, над якими працював і зараз працюю. Це карма — бо магнетизм потрібний у дуже багатьох розробках.
Коли я привіз і подарував мамі набір EdPro Amperia, то вона сказала: не даремно ми стільки задач розв’язали:) Дуже сподобалося і мамі, і дітям у школі. Вона дуже радо використовує його на уроках. І мої висновки з того, на якій базі вчилися в школах ми, EdPro Amperia — це дуже крутий прорив. За часів мого навчання у кабінеті фізики був щиток, звідки подавалася напруга на столи (220 В чи трохи менше). Вчителі переживали, не хотіли зайвий раз вмикати, а бували й інциденти, коли щось погоріло чи вибухнуло. Дротики зачищали, то потім пальці поколені тими дротиками. На всю таку єрудну тратилося більше часу, ніж на обдумування схем та принципу роботи.
З EdPro Amperia у дітей чистий креатив на уроках. Суть в тому, що ми одразу зрозуміли, що краще автономний блок живлення, як у плані безпеки, так і в плані зручності роботи цілого набору. І те, що у нас є однозначне перемикання в мультиметрі — куди втикнув магнітні контакти, це й вимірює. А у звичайному мультиметрі ти ще маєш, в залежності чи то напруга, чи то струм, витягнути щуп з одного отвору і переставити в інший. В EdPro Amperia зробили так, що переставляння щупа перемикає одразу режим і не потрібно діапазони перемикати, бо це все програмно всередині перемикається. Усе лишнє забрали, щоб на сучасних приладах діти вивчали чисті основи електрики. Бо всі ці нюанси їм будуть потрібні вже в університеті, а тут в них на уроках будуть власні експерименти на уроках, незалежно від того, як обладнані класи.
Ще тоді я бачив, що моя мама класно знала фізику на рівні школи, бо під час суперечок між вчителями про те, як розв’язувати конкурсні задачі, вона наводила чіткі аргументи й показувала, як це буде краще. А конкурсні задачі — складні штуки, не завжди їх розв’язок очевидний. Буває, що треба глибше копнути. У старших класах я вже на рівні з мамою давав поради, як щось складніше розв’язувати. І десь так в 11-му класі я був на високому рівні. Правда тоді трохи проспав тему магнетизму. І видно, що надолужую у багатьох проєктах, над якими працював і зараз працюю. Це карма — бо магнетизм потрібний у дуже багатьох розробках.
Коли я привіз і подарував мамі набір EdPro Amperia, то вона сказала: не даремно ми стільки задач розв’язали:) Дуже сподобалося і мамі, і дітям у школі. Вона дуже радо використовує його на уроках. І мої висновки з того, на якій базі вчилися в школах ми, EdPro Amperia — це дуже крутий прорив. За часів мого навчання у кабінеті фізики був щиток, звідки подавалася напруга на столи (220 В чи трохи менше). Вчителі переживали, не хотіли зайвий раз вмикати, а бували й інциденти, коли щось погоріло чи вибухнуло. Дротики зачищали, то потім пальці поколені тими дротиками. На всю таку єрудну тратилося більше часу, ніж на обдумування схем та принципу роботи.
З EdPro Amperia у дітей чистий креатив на уроках. Суть в тому, що ми одразу зрозуміли, що краще автономний блок живлення, як у плані безпеки, так і в плані зручності роботи цілого набору. І те, що у нас є однозначне перемикання в мультиметрі — куди втикнув магнітні контакти, це й вимірює. А у звичайному мультиметрі ти ще маєш, в залежності чи то напруга, чи то струм, витягнути щуп з одного отвору і переставити в інший. В EdPro Amperia зробили так, що переставляння щупа перемикає одразу режим і не потрібно діапазони перемикати, бо це все програмно всередині перемикається. Усе лишнє забрали, щоб на сучасних приладах діти вивчали чисті основи електрики. Бо всі ці нюанси їм будуть потрібні вже в університеті, а тут в них на уроках будуть власні експерименти на уроках, незалежно від того, як обладнані класи.
Андрій Табачин
Співзасновник компанії EdPro
Можливо, захоплення фізикою передалося від мого діда Вишневського Василя Никаноровича, він був кандидатом фізико-математичних наук, працював на різних кафедрах, а у 1974-77 роках був деканом фізичного факультету Львівського університету. Крім того, що всі довкола говорили, який він розумний, потім зміг побачити, скільки досліджень він зробив. Наприклад, досліджував спектроскопію кристалів антрацену, рубіну, йодистого натрію, активованого талієм. Експериментально визначив дифузійне зміщення екситонів у молекул кристалів, розробив методику визначення абсолютного квантового виходу фотолюмінесценції кристалів за допомогою фотометричної кулі. Написав 165 наукових праць. На фізичному факультеті Львівського університету навчався і мій батько Табачин Мирослав Богданович. Найближчі люди найбільше впливали на моє бажання вчитися і робити свої досягнення.
Коли я навчався у Львівському фізико-математичному ліцеї, кожен вчитель додавав щось від себе, тому й хотілося дізнаватися більше, крім того, динамічність освіти зростала. У свій час зрозумів, що від якості освіти може значно залежати якість життя людини. З учителями різних предметів, а особливо з фізиками чимало часу спілкувався під час розробки EdPro Amperia. У нас дійсно багато вчителів, які класно викладають. Хочеться, щоб технічна база в школах була відповідна. Тому ми й взялися за створення набору EdPro Amperia для вивчення електрики й магнетизму і працюємо над новими для інших розділів фізики.
Коли я навчався у Львівському фізико-математичному ліцеї, кожен вчитель додавав щось від себе, тому й хотілося дізнаватися більше, крім того, динамічність освіти зростала. У свій час зрозумів, що від якості освіти може значно залежати якість життя людини. З учителями різних предметів, а особливо з фізиками чимало часу спілкувався під час розробки EdPro Amperia. У нас дійсно багато вчителів, які класно викладають. Хочеться, щоб технічна база в школах була відповідна. Тому ми й взялися за створення набору EdPro Amperia для вивчення електрики й магнетизму і працюємо над новими для інших розділів фізики.
Чудові історії від учасників спільноти EdPro на Фейсбуці. Дякуємо, що поділилися спогадами, яскравими моментами й тим важливим, що залишається в наших серцях завжди.
Історії про учителів фізики
Наталія Бондарь
учитель фізики Комунального закладу "Ліцей №1" Кам’янської міської ради
Мені пощастило. У мене були чудові викладачі та з особливою теплотою я згадую своїх учителів фізики, які не лише дали мені знання з даної дисципліни, але й вплинули на вибір майбутньої професії. Принципова та вимоглива Раїса Іванівна, справедлива та мотиваційна Вікторія Миколаївна відкрили для мене світ фізики та, не дивлячись на їх різні методики викладання, навчили опановувати нові знання та вдосконалювати їх, а найголовніше — прищепили любов до фізики як науки. Працюючи вже вісімнадцятий рік в школі вчителем фізики, я жодного разу не пошкодувала про вибір своєї спеціальності, за що вдячна своїм викладачам. Бажаю кожному школяру на шляху до знань мати підтримку від своїх вчителів.
Ольга Куропатва
Зимовий вечір… Тримаючи в руках ароматний чай у великому горняті, мене огортає спогадами затишок у великому просторому класі на третьому поверсі Борщівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №1, де привітним поглядом зустріла учнів 7-В класу вчитель фізики – Доскочинська Стефанія Василівна. Думками полетіла в ту щасливу і неповторну мить перебування маленькою білявою школяркою, яка хутчіше на першому уроці вмостилася на четвертій парті та піднявши погляд, побачила красиву жінку, яка привіталася до нас і щиро усміхнулася, а в очах відзеркалювалося ясне передчуття надзвичайного. Ми сиділи в передчутті чогось особливого. Вчителька з особливою легкістю пояснювала нам, що нас чекає попереду, а вимовлені слова звучали музикою, яка лунала, просочувалася до кожного учня і поставала справжнім мистецтвом фізики. На уроці я вдихнула ковток свіжого повітря, ніби відкривши навстіж вікно.
Цікаве біляве дівча черпало діамантово-чисту джерельну інформацію, яка линула з вуст Стефанії Василівни. Усім класом не просто вслухалися, а "поїдали" фізичні закони, а потім, відчувши кожним рецептором неповторний смак отриманих знань, удосконалювали на лабораторних роботах. Кожний наступний урок доводив, що перед нами надзвичайно люблячий педагог. Учитель, який надихає, підтримує та вірить в нас, дає поштовх рухатися вгору по драбині знань, а ще, як справжнісінький Амур, Стефанія Василівна влучала стрілою добрих слів, глибоких знань, теплих усмішок в наші дитячі серця. А, головне, своїми справами й словами педагог закладала важливу науку — як бути людиною! У старших класах Стефанія Василівна спонукала нас до самоосвіти, власним прикладом доводила потребу вчитися і розвиватися впродовж життя.
Зі Стефанією Василівною ми радісно крокували вулицями міста, яке мало назву «Фізика», минаючи будиночок з табличкою «Сьомий клас», ми впевнено крокували до будинку під номером вісім, а далі, за горизонтом, вже виднівся провулок «Дев’ятий клас», і так... до Центральної вулиці імені Одинадцятого класу. І увесь цей шлях Стефанія Василівна була "джерелом" життєвої сили, якою наповнювала кожного з нас. Кришталева вода цікавих фізичних фактів, яка виливалася на кожного учня. Турбота про дітей на заняттях — ось такою справжньою материнською опікою ми були огорнуті. Вчителька давала віру у те, що труднощі, які виникають у нас під час вивчення фізики, тимчасові, що ми все здолаємо разом. Вчила давати собі раду з усіма навчальними перешкодами. І вірила, сильно вірила, що у нас все вийде.
Легкий дотик, мимовільний і невагомий на уроках фізики, розбудив у мені почуття до світу формул, законів, явищ… Навіть не уявляла, що пройде зовсім не багато часу й отримані знання стануть надзвичайно потрібними на факультеті прикладної математики. Дякую, щиро дякую за віру в мене, спасибі, що зробили подарунок у вигляді знань та вмінь, навчили вірити у свої сили, а головне — навчили любити фізику такою сильною любов’ю, яка живе у Вашому серці.
Йдучи вранці до школи, Стефанія Василівна знає, що її чекають учні, яким вона буде дарувати свої знання, любов й увагу. Кожного ранку їй назустріч наввипередки біжать, штовхаючи один одного, дітлахи. Вона, звісно, розуміє, що її люблять, чекають. Для мене Стефанія Василівна — це Людина з пером Жар-птиці у руці. Це креативний вчитель з творчою позицією, з багатим емоційним досвідом, з уявою, фантазією, інтуїцією, почуттям стилю, міри та гумору. І я щаслива, що в житті зустріла Педагога з серцем, наповненим Добротою.
В руках уже холоне чай, а спогади не холонуть, вони розгортають найприємніші та найзворушливіші події на уроках, де мешкали повага, розуміння та любов, а ще відчуття тепла, яке ми — учні — отримували від Стефанії Василівни.
Якби мене запитали: «Якими словами охарактеризувати Стефанію Василівну?». Моя відповідь була б розміром у вісім дієслів: Любить. Творить. Креативить. Направляє. Окриляє. Запалює. Заряджає. Мотивує! А рядки ліричної педагогічної теореми для Вас, любий мій Педагог:
Дано: У натхненні потреба.
Успіхів творчих яскраві зорі!
Треба довести: Мрій – до неба!
Життєву стійкість в бурхливому морі!
Доведення: Легких шляхів у педагогів не буває,
Здається успіх Твій – на відстані руки.
Та крок важкий… і сумніви долаєш
На мить успішну тратяться роки!
Здається, зовсім трошки, і здолаєш…
Мабуть, ще зусилля й усе збагнеш…
Ти у любові до дітей ясним вогнем гориш!
І знову ставиш нові Рубікони,
Спішиш до мрій на своїх обох.
Попереду круті стежки й тісні кордони,
До нових й більш почесних перемог!
Властивість крилатих людей — мати глибокі підтексти!!!
Що й треба було довести!
Цікаве біляве дівча черпало діамантово-чисту джерельну інформацію, яка линула з вуст Стефанії Василівни. Усім класом не просто вслухалися, а "поїдали" фізичні закони, а потім, відчувши кожним рецептором неповторний смак отриманих знань, удосконалювали на лабораторних роботах. Кожний наступний урок доводив, що перед нами надзвичайно люблячий педагог. Учитель, який надихає, підтримує та вірить в нас, дає поштовх рухатися вгору по драбині знань, а ще, як справжнісінький Амур, Стефанія Василівна влучала стрілою добрих слів, глибоких знань, теплих усмішок в наші дитячі серця. А, головне, своїми справами й словами педагог закладала важливу науку — як бути людиною! У старших класах Стефанія Василівна спонукала нас до самоосвіти, власним прикладом доводила потребу вчитися і розвиватися впродовж життя.
Зі Стефанією Василівною ми радісно крокували вулицями міста, яке мало назву «Фізика», минаючи будиночок з табличкою «Сьомий клас», ми впевнено крокували до будинку під номером вісім, а далі, за горизонтом, вже виднівся провулок «Дев’ятий клас», і так... до Центральної вулиці імені Одинадцятого класу. І увесь цей шлях Стефанія Василівна була "джерелом" життєвої сили, якою наповнювала кожного з нас. Кришталева вода цікавих фізичних фактів, яка виливалася на кожного учня. Турбота про дітей на заняттях — ось такою справжньою материнською опікою ми були огорнуті. Вчителька давала віру у те, що труднощі, які виникають у нас під час вивчення фізики, тимчасові, що ми все здолаємо разом. Вчила давати собі раду з усіма навчальними перешкодами. І вірила, сильно вірила, що у нас все вийде.
Легкий дотик, мимовільний і невагомий на уроках фізики, розбудив у мені почуття до світу формул, законів, явищ… Навіть не уявляла, що пройде зовсім не багато часу й отримані знання стануть надзвичайно потрібними на факультеті прикладної математики. Дякую, щиро дякую за віру в мене, спасибі, що зробили подарунок у вигляді знань та вмінь, навчили вірити у свої сили, а головне — навчили любити фізику такою сильною любов’ю, яка живе у Вашому серці.
Йдучи вранці до школи, Стефанія Василівна знає, що її чекають учні, яким вона буде дарувати свої знання, любов й увагу. Кожного ранку їй назустріч наввипередки біжать, штовхаючи один одного, дітлахи. Вона, звісно, розуміє, що її люблять, чекають. Для мене Стефанія Василівна — це Людина з пером Жар-птиці у руці. Це креативний вчитель з творчою позицією, з багатим емоційним досвідом, з уявою, фантазією, інтуїцією, почуттям стилю, міри та гумору. І я щаслива, що в житті зустріла Педагога з серцем, наповненим Добротою.
В руках уже холоне чай, а спогади не холонуть, вони розгортають найприємніші та найзворушливіші події на уроках, де мешкали повага, розуміння та любов, а ще відчуття тепла, яке ми — учні — отримували від Стефанії Василівни.
Якби мене запитали: «Якими словами охарактеризувати Стефанію Василівну?». Моя відповідь була б розміром у вісім дієслів: Любить. Творить. Креативить. Направляє. Окриляє. Запалює. Заряджає. Мотивує! А рядки ліричної педагогічної теореми для Вас, любий мій Педагог:
Дано: У натхненні потреба.
Успіхів творчих яскраві зорі!
Треба довести: Мрій – до неба!
Життєву стійкість в бурхливому морі!
Доведення: Легких шляхів у педагогів не буває,
Здається успіх Твій – на відстані руки.
Та крок важкий… і сумніви долаєш
На мить успішну тратяться роки!
Здається, зовсім трошки, і здолаєш…
Мабуть, ще зусилля й усе збагнеш…
Ти у любові до дітей ясним вогнем гориш!
І знову ставиш нові Рубікони,
Спішиш до мрій на своїх обох.
Попереду круті стежки й тісні кордони,
До нових й більш почесних перемог!
Властивість крилатих людей — мати глибокі підтексти!!!
Що й треба було довести!
Рудик Наталія
Учителька фізики Здолбунівської гімназії
Бабкова Світлана Михайлівна — це моя улюблена вчителька фізики, саме вона, молода, творча, креативна, прищепила мені любов до фізики. Своєю манерою викладання, цікавими дослідами, розповідями про складні речі та вмінням їх подавати так просто. З нетерпінням я чекала на ці заняття, щоб послухати учителя. Уроки цієї талановитої вчительки були дуже цікаві. Безумовно мені подобалося, мене тягнуло до такої особистості, я захоплювалася нею і це зіграло вирішальну роль у моєму подальшому житті. Це стало мрією мого життя — стати саме вчителем фізики.
Ольга Суховерська
Розповідь про Яворську Віру Миронівну, вчительку фізики гімназії № 15 імені Степана Бандери Дрогобицької міської ради Львівської області
Яворська Віра Миронівна народилася 7 травня 1976 року в селі Унятичі Дрогобицького району в сім’ї робітника. У 1983 році почала навчання в Унятицькій основній школі, а в 1993 році закінчила Лішнянську середню школу. Цього ж року вступила у Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка на фізико-математичний факультет. З 1999 року працює вчителем фізики та математики у гімназії №15 імені Степана Бандери Дрогобицької міської ради Львівської області. Педагогічний стаж — 21 рік.
Працюючи, зарекомендувала себе як сумлінний, відповідальний і наполегливий учитель. Любов до фізики та професії вчителя Віра Миронівна успадкувала від свого вчителя Логина Лева Васильовича. Він був сильним педагогом і настільки зумів прищепити більшості своїх учнів любов до фізики, що й Віра Миронівна, навчаючись у нього, не сумнівалася у виборі вузу.
Ми були в неї на уроці фізики, який пройшов на одному диханні. Швидка, весела, енергійна, вона спонукає учнів бути кращими, ставити цілі та досягати їх.
Одружена. Є матір’ю двох синів.
Спогади учнів
Яворську В.М. дуже любили учні нашого класу. Вона поважно входила до класу, — це я зрозуміла вже пізніше, коли самій доводилося пізнавати секрети педагога нашої школи, що на кожен урок Віра Миронівна приходить як на свято. ЇЇ голос, з гарними, справді ораторськими інтонаційними переливами, спокійна і впевнена манера викладу, стриманість у жестах створювали атмосферу, яка мала всі ознаки академічної; її доповнювала добра аура самого лектора.
Ми не лише діставали передбачену програмою суму знань з фізики, яку вчителька вкладала в нашу свідомість як певну систему, ми поволі ставали іншими, маючи перед собою приклад високого професіоналізму, інтелігентності, шляхетності, мудрого, стриманого і спокійного патріотизму. Ми мали змогу почути про тих українських учених, на ім'я яких було накладено табу. Це захоплення педагогічними пошуками нашої вчительки, її вмінням цікаво проводити практичні заняття, залишається на завжди.
Паращак А.В., випускниця
Віра Миронівна — тиха, скромна, делікатна і добра людина, ніколи не підвищувала на нас голосу. Однак на її уроках стояла тиша, її предмет вчили.
Дашкевич Тетяна, випускниця
Яворська В.М. дуже цікава людина із надзвичайно широким світоглядом. ЇЇ інтереси сягають в область філософії, релігії, фізики. Вона розповідала нам про Бога, про місце і роль людини.
Гарасимчук Юстина, випускниця
Яворська Віра Миронівна народилася 7 травня 1976 року в селі Унятичі Дрогобицького району в сім’ї робітника. У 1983 році почала навчання в Унятицькій основній школі, а в 1993 році закінчила Лішнянську середню школу. Цього ж року вступила у Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка на фізико-математичний факультет. З 1999 року працює вчителем фізики та математики у гімназії №15 імені Степана Бандери Дрогобицької міської ради Львівської області. Педагогічний стаж — 21 рік.
Працюючи, зарекомендувала себе як сумлінний, відповідальний і наполегливий учитель. Любов до фізики та професії вчителя Віра Миронівна успадкувала від свого вчителя Логина Лева Васильовича. Він був сильним педагогом і настільки зумів прищепити більшості своїх учнів любов до фізики, що й Віра Миронівна, навчаючись у нього, не сумнівалася у виборі вузу.
Ми були в неї на уроці фізики, який пройшов на одному диханні. Швидка, весела, енергійна, вона спонукає учнів бути кращими, ставити цілі та досягати їх.
Одружена. Є матір’ю двох синів.
Спогади учнів
Яворську В.М. дуже любили учні нашого класу. Вона поважно входила до класу, — це я зрозуміла вже пізніше, коли самій доводилося пізнавати секрети педагога нашої школи, що на кожен урок Віра Миронівна приходить як на свято. ЇЇ голос, з гарними, справді ораторськими інтонаційними переливами, спокійна і впевнена манера викладу, стриманість у жестах створювали атмосферу, яка мала всі ознаки академічної; її доповнювала добра аура самого лектора.
Ми не лише діставали передбачену програмою суму знань з фізики, яку вчителька вкладала в нашу свідомість як певну систему, ми поволі ставали іншими, маючи перед собою приклад високого професіоналізму, інтелігентності, шляхетності, мудрого, стриманого і спокійного патріотизму. Ми мали змогу почути про тих українських учених, на ім'я яких було накладено табу. Це захоплення педагогічними пошуками нашої вчительки, її вмінням цікаво проводити практичні заняття, залишається на завжди.
Паращак А.В., випускниця
Віра Миронівна — тиха, скромна, делікатна і добра людина, ніколи не підвищувала на нас голосу. Однак на її уроках стояла тиша, її предмет вчили.
Дашкевич Тетяна, випускниця
Яворська В.М. дуже цікава людина із надзвичайно широким світоглядом. ЇЇ інтереси сягають в область філософії, релігії, фізики. Вона розповідала нам про Бога, про місце і роль людини.
Гарасимчук Юстина, випускниця
Ірина Пастушкова
Пані Ірина надіслала історію та фото вчительки
Світлана Олексіївна Міненкова працює в нашій Миколаївській загальноосвітній школі №26 на посаді вчителя математики та фізики з 2014 року. За час роботи зарекомендувала себе як старанний, сумлінний, відповідальний, досвідчений педагог та вмілий організатор. Виявляє високий рівень професіоналізму, добре володіє ефективними формами й методами педагогічної діяльності, що забезпечують результативність навчання, ефективність уроків та якість знань учнів. Світлана Олексіївна домагається свідомого засвоєння учнями програмового матеріалу, вчить учнів самостійно аналізувати вивчений матеріал, робити висновки, узагальнення, розвиває їх мислення, формує цілісну наукову картину світу. Багато уваги приділяє формуванню вмінь учнів застосовувати вихідні положення науки для самостійного пояснення математичних законів та фізичних явищ. Ефективність засвоєння учнями навчального матеріалу забезпечується проведенням експериментів, дослідів, використанням демонстрацій під час пояснення теми. Широко використовує внутрішньопредметні та міжпредметні зв’язки. Завдячуючи правильній організації роботи, Світлана Олексіївна досягає належного рівня засвоєння учнями навчального матеріалу.
Велику увагу приділяє самоосвіті, працює над проблемною темою «Впровадження компетентнісно-діяльнісного підходу до навчання на уроках математики та фізики». Світлана Олексіївна бере активну участь у роботі методичного об’єднання вчителів природничо-математичного циклу, передає свій педагогічний досвід колегам, виступає з доповідями, проводить відкриті уроки та позакласні заходи, вносить пропозиції щодо удосконалення освітнього процесу в школі.
Світлана Олексіївна працює над зміцненням матеріально-технічної бази та естетичним оформленням кабінету, поповненням навчальними посібниками, дидактичним матеріалом. Саме вона була ідейним натхненником розробки екологічних інтегрованих проєктів, над якими школа працює протягом останніх двох років: «ЕКО-SMART- майданчик: доторкнись руками та відчуй серцем світ навколо себе!», «GREEN-STREAM-СENTER: Від екології душі – до екології Всесвіту!», кошти на реалізацію яких нам вдалося виграти в грантовому конкурсі «Місто інновацій» від НМБФ «Центр соціальних програм».
Світлана Олексіївна бере активну участь у житті колективу школи. Відзначається загальною культурою, високими моральними якостями. Користується авторитетом серед педагогічних працівників, учнів, батьків.
Велику увагу приділяє самоосвіті, працює над проблемною темою «Впровадження компетентнісно-діяльнісного підходу до навчання на уроках математики та фізики». Світлана Олексіївна бере активну участь у роботі методичного об’єднання вчителів природничо-математичного циклу, передає свій педагогічний досвід колегам, виступає з доповідями, проводить відкриті уроки та позакласні заходи, вносить пропозиції щодо удосконалення освітнього процесу в школі.
Світлана Олексіївна працює над зміцненням матеріально-технічної бази та естетичним оформленням кабінету, поповненням навчальними посібниками, дидактичним матеріалом. Саме вона була ідейним натхненником розробки екологічних інтегрованих проєктів, над якими школа працює протягом останніх двох років: «ЕКО-SMART- майданчик: доторкнись руками та відчуй серцем світ навколо себе!», «GREEN-STREAM-СENTER: Від екології душі – до екології Всесвіту!», кошти на реалізацію яких нам вдалося виграти в грантовому конкурсі «Місто інновацій» від НМБФ «Центр соціальних програм».
Світлана Олексіївна бере активну участь у житті колективу школи. Відзначається загальною культурою, високими моральними якостями. Користується авторитетом серед педагогічних працівників, учнів, батьків.
Марсель Джаркас
Фізика дуже точна і логічна наука. Все вимірюється математичними формулами і законами фізики. Коли потрапляєш на урок фізики, єдине про що думає учень: якби це спробувати щось цікаве, провести якийсь дослід, побачити якийсь мінімальний кававабум, і коли наша вчителька фізики СЗШ №9 міста Львова пані Олена діставала різні прилади, необхідні для досліду, ми з хлопцями потирали руки, поки дівчата ховались в куті класу і прикривали лице від страху. І з усіх тем, які б ми не вивчали, завжди наша викладачка знаходила цікаві й веселі жарти, про те, що з нами буде, якщо ми не будемо добре знати фізику, називаючи нас різними цікавими поєднаннями атомів, наприклад, хаотично загнаними за парту внаслідок еволюції соціуму.
Вона часто розповідала нам про життя популярних науковців, смішні та цікаві факти з їхніх історій. Найбільше запам’яталась ось ця:
"На одному з виступів Альберта Ейнштейна одна жінка, щоб показати подругам свою освіченість, вирішила поставити йому питання:
- Ви не могли б мені пояснити зв'язок між часом і вічністю?
Ейнштейн відповів:
- Бачите, якби в мене вистачило часу, щоб вам це пояснити, вам би знадобилася вічність, щоб це зрозуміти."
А ще, коли інші вчителі казали нам, що нам в одне вухо влетіло, в інше вилетіло ..., наша вчителька фізики завжди нас захищала, пояснюючи іншим вчителям, що вони помиляються, оскільки звук у вакуумі не поширюється :)
Вона часто розповідала нам про життя популярних науковців, смішні та цікаві факти з їхніх історій. Найбільше запам’яталась ось ця:
"На одному з виступів Альберта Ейнштейна одна жінка, щоб показати подругам свою освіченість, вирішила поставити йому питання:
- Ви не могли б мені пояснити зв'язок між часом і вічністю?
Ейнштейн відповів:
- Бачите, якби в мене вистачило часу, щоб вам це пояснити, вам би знадобилася вічність, щоб це зрозуміти."
А ще, коли інші вчителі казали нам, що нам в одне вухо влетіло, в інше вилетіло ..., наша вчителька фізики завжди нас захищала, пояснюючи іншим вчителям, що вони помиляються, оскільки звук у вакуумі не поширюється :)
Решту історій, які нам надіслали без фото, подамо у завершальній частині статті. Тут маємо відгуки як від учнів та їхніх батьків, так і від колег учителів фізики, які їх підтримують, надихають або згадуються чимось особливим.
“
Моя розповідь про талановиту вчительку фізики Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа 54» Дніпровської міської ради Поташенкову Марину Михайлівну — колегу, чудового вчителя двох моїх дітей. Марина Михайлівна працює в профільних фізико-математичних класах, для неї є легкими задачі найважчого рівня! Вона надзвичайно принципова в питаннях викладання фізики — завжди домагається найкращих результатів, але дарма нічого не подарує! Водночас Марина Михайлівна дуже турботливий класний керівник, ніколи не відмовляє в допомозі, спілкується з підлітками по-дорослому, цінує і поважає особистість в кожній дитині. Марина Михайлівна — приклад високого професіоналізму, взірець стриманої вимогливості, неупередженого ставлення і порядності!
“
У моєму шкільному житті Миколай-Пільського ЗЗСО Запорізького району Запорізької області було два найчудовіших учителі фізики: дуже різні за характером, методами роботи, але з великою любов'ю до своєї роботи та дітей. Дуже вдячна Степенко Тамарі Миколаївні та Васильєву Олексію Вікторовичу (його основний профіль інформатика) за те, що дали мені можливість розуміти фізичні процеси і явища, розуміти формули та їх застосування. Та просто — РОЗУМІТИ! Шкода, що Тамара Миколаївна вже не працює в закладі та я дуже вдячна за все, що Вона мені дала і підтримала для вибору спеціальності Середня освіта (Фізика). Вони запалили в моєму серці вогонь любові до фізики як природничої науки.
“
Неодноразово на просторах EdPro звучало ім’я вчительки фізики Рудик Наталії Володимирівни, але сьогодні я хочу розповісти іншу історію. Вона не лише моя найкраща вчителька фізики, а й моя мама. Я закінчила Здолбунівську гімназію більше ніж 10 років назад, але спогади наче сьогодні.
Моя мама завжди має особливе розуміння: що потрібно дітям, як їх зацікавити. На жаль, в період мого навчання, ресурси школи буди занадто обмежені, проте мама завжди прагнула, окрім формул, показати на практиці як «працює всесвіт». Тому вдома ми частенько майстрували пристрої для лабораторних робіт своїми руками. У знайомих мама часто брала необхідні для дослідів інгредієнти-елементи: то моторчик з машинки брата, то магніт з гаража тата, то якісь скельця у сусіда. Тому вже з 7-ми років я вміла користуватися паяльником, любила та розуміла фізику, а після школи обрала професію пов’язану з цим напрямком.
Завдяки наполегливій праці Наталії Володимирівни та неймовірній любові до своєї справи, зараз у школі безліч сучасних підходів для проведення уроків та проведення лабораторних робіт. Хоча, відкрию вам маленьку таємницю, мама й досі, коли я приїжджаю в гості, вечорами щось клеїть, паяє, конструює, переписується з дітьми та обговорює, що ще нового придумати, щоб отримати перемогу у новому конкурсі. Я знаю поіменно кожного з її учнів, котрі, як і вона, захопленні фізикою. А все тому, що для Наталії Володимирівни — це не просто робота, це її життя.
Моя мама завжди має особливе розуміння: що потрібно дітям, як їх зацікавити. На жаль, в період мого навчання, ресурси школи буди занадто обмежені, проте мама завжди прагнула, окрім формул, показати на практиці як «працює всесвіт». Тому вдома ми частенько майстрували пристрої для лабораторних робіт своїми руками. У знайомих мама часто брала необхідні для дослідів інгредієнти-елементи: то моторчик з машинки брата, то магніт з гаража тата, то якісь скельця у сусіда. Тому вже з 7-ми років я вміла користуватися паяльником, любила та розуміла фізику, а після школи обрала професію пов’язану з цим напрямком.
Завдяки наполегливій праці Наталії Володимирівни та неймовірній любові до своєї справи, зараз у школі безліч сучасних підходів для проведення уроків та проведення лабораторних робіт. Хоча, відкрию вам маленьку таємницю, мама й досі, коли я приїжджаю в гості, вечорами щось клеїть, паяє, конструює, переписується з дітьми та обговорює, що ще нового придумати, щоб отримати перемогу у новому конкурсі. Я знаю поіменно кожного з її учнів, котрі, як і вона, захопленні фізикою. А все тому, що для Наталії Володимирівни — це не просто робота, це її життя.
Вірш для учительки фізики Харківської ЗОШ №36 Тімофєєвой Людмили Григорівни:
Поздравить Вас хотим сейчас
Мы с юбилеем школы!
В хорошей форме быть всегда –
Здоровья Вам поболе!
Мы помним: очень много лет
Вы физике служили!
И верность, и любовь свою
К предмету сохранили!
С диффузии обычно Вы
Знакомство начинали,
А дальше – спуску нам
Совсем Вы не давали.
Всё из молекул состоит,
И атомы там рядом
Всех «убивали» наповал
Не словом – даже взглядом!
Мы с юбилеем школы!
В хорошей форме быть всегда –
Здоровья Вам поболе!
Мы помним: очень много лет
Вы физике служили!
И верность, и любовь свою
К предмету сохранили!
С диффузии обычно Вы
Знакомство начинали,
А дальше – спуску нам
Совсем Вы не давали.
Всё из молекул состоит,
И атомы там рядом
Всех «убивали» наповал
Не словом – даже взглядом!
Услышав в коридоре Вас,
Смятенье было в массе!
Ребята затихали вмиг,
Все замирали в классе!
Все знали Герцы, Вольты, Омы,
И знали мы Амперы
Вы задавали без конца
Задачи и примеры!
И в поколении любом
Все с физикой дружили,
Законы Ньютона всегда
Все назубок учили!
Всем жизни не давал Кулон
И Менделеев-Клайперон!
Законов море, формул ряд
Учили много лет подряд!
Смятенье было в массе!
Ребята затихали вмиг,
Все замирали в классе!
Все знали Герцы, Вольты, Омы,
И знали мы Амперы
Вы задавали без конца
Задачи и примеры!
И в поколении любом
Все с физикой дружили,
Законы Ньютона всегда
Все назубок учили!
Всем жизни не давал Кулон
И Менделеев-Клайперон!
Законов море, формул ряд
Учили много лет подряд!
В физике Вы – просто ас,
Заявляем мы сейчас!
Объясняете Вы так,
Что поймет любой дурак!
Конечно, в физике Вы – бог
И в этом нет секрета,
Первой величины звезда –
Все в школе знают это!
Сейчас желаем, как всегда,
Терпения набраться,
Чтоб в физике всегда могли
Ребята разобраться!
Чтоб напряжения потоки
Вам не мешали на уроке!
Сопротивляться без проблем
Могли Вы по вопросам всем!
Чтоб с ускорением сейчас
По жизни шли Вы смело,
Чтоб было по плечу всегда
Для Вас любое дело.
Заявляем мы сейчас!
Объясняете Вы так,
Что поймет любой дурак!
Конечно, в физике Вы – бог
И в этом нет секрета,
Первой величины звезда –
Все в школе знают это!
Сейчас желаем, как всегда,
Терпения набраться,
Чтоб в физике всегда могли
Ребята разобраться!
Чтоб напряжения потоки
Вам не мешали на уроке!
Сопротивляться без проблем
Могли Вы по вопросам всем!
Чтоб с ускорением сейчас
По жизни шли Вы смело,
Чтоб было по плечу всегда
Для Вас любое дело.
“
Вилегжаніна Тетяна Вадимівна супер класний вчитель фізики КЗ"НВК" СЗНЗ І-ІІІст. №26 - ДНЗ - ДЮЦ "Зорецвіт" Кіровоградська міської ради Кіровоградської області. Це людина, котра дала розуміння фізичних явищ та допомагає бачити фізику у повсякденному житті не одному поколінню учнів. Її пояснення можна слухати завжди. Навіть найзапекліші порушники дисципліни завжди слухають її з відкритим ротом. Хочу, щоб розповіді та уроки Тетяни Вадимівни були ще крутішими!
“
Головне завдання фізики — навчити мислити. Наша Миколаївна (так ми її називали), не намагалась змусити завчити природу речей: вона просто транслювала беззаперечну любов від елементарних частинок до поведінки всього Всесвіту. Кожен урок був максимально насичений і цікавий.
Наша Миколаївна використовувала інтерактивні методи навчання в групах, де я навчилась слухати інших і брати на себе відповідальність. Наша вчителька Петропавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Петропавлівської ОТГ Дніпропетровська обл. надихала нас своєю потужною енергією. Закон збереження на уроках — чітко не про неї :) Дуже вдячна за фізику і вміння мислити глобально, діяти локально.
Наша Миколаївна використовувала інтерактивні методи навчання в групах, де я навчилась слухати інших і брати на себе відповідальність. Наша вчителька Петропавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Петропавлівської ОТГ Дніпропетровська обл. надихала нас своєю потужною енергією. Закон збереження на уроках — чітко не про неї :) Дуже вдячна за фізику і вміння мислити глобально, діяти локально.
“
Хочу розказати про вчителя фізики свого сина. Точніше, вчительки. Людмила Олександрівна — досвідчений фізик, що знає, як знайти підхід до сучасних дітей. Її уроки — не просто монотонні лекції з теоретичними задачами, а й цікаві практичні досвіди, задачки, що змушують працювати підлітковий мозок. Діти власноруч шукають матеріали, оформляють лепбуки та презентації задля засвоєння пройденого матеріалу в робочих групах, а потім презентують свою роботу в класі. Хочете більше дізнатись про професії, де вам знадобиться фізика? Вам також до Людмили Олександрівни. Вона залюбки поділиться власним досвідом або організує панельну дискусію з фізиками факультетів відомих вишів країни в школі чи в універі :)
З'явилась вистава за мотивами С. Ґокінга? Вона вже побувала там з учнями. Організовується stem-олімпіада? Її учні-учасники вже працюють над конкурсними завданнями. Школи перейшли на онлайн-навчання? Вона одна з перших, хто долучився до онлайн трансляцій. А найбільше тішить мене, як маму, те, що виховання — невід'ємний аспект її уроків.
Вчить фізику! Це цікаво і корисно! Особливо, на уроках Людмили Олександрівни.
З вдячністю, мама учня Київської інженерної гімназії :)
З'явилась вистава за мотивами С. Ґокінга? Вона вже побувала там з учнями. Організовується stem-олімпіада? Її учні-учасники вже працюють над конкурсними завданнями. Школи перейшли на онлайн-навчання? Вона одна з перших, хто долучився до онлайн трансляцій. А найбільше тішить мене, як маму, те, що виховання — невід'ємний аспект її уроків.
Вчить фізику! Це цікаво і корисно! Особливо, на уроках Людмили Олександрівни.
З вдячністю, мама учня Київської інженерної гімназії :)
“
У кожного з нас у певний момент шкільної науки виникає момент, коли зовсім не хочеться вчитись. Був такий момент i в мене. Одного разу на уроцi мiй вчитель фiзики порiвняв розв'язування задач iз пiдтягуванням на турніку на уроцi фiзкультури: сьогоднi ви пiдтягнулись один раз, завтра — два, через два тижнi — п'ять, те саме вiдбувається i пiд час розв'язування задач: сьогоднi одну розв'язали, завтра двi, через тиждень — п'ять. I так, як вчитеся пiдтягуватися кожного дня, так i тренуєтесь розв'язувати задачi. Пiсля цього я почала кожного дня "пiдтягуватись" у розв'язаннi задач. Сьогоднi я — вчитель! Пам'ятаю слова-повчання мого вчителя i не раз їх переповiдала своїм учням. Дякую тобi, мiй вчителю, за цей, напевне, найголовнiший урок у життi!
“
Мені пощастило. Мене супроводжували кращі вчителі фізики протягом мого життя. У школі: Ліда Захарівна Маплюк та Святослав Володимирович Мисько, в університеті: Святослав Юхимович Вознюк та Тарас Дмитрович Дідора, на роботі колеги: Йосип Демидович Бурих та Галина Якимівна Савицька. Уклінно їм дякую... Можливо, хтось думає інакше, але вони ЗРОБИЛИ мене, вони — НАЙКРАЩІ.
І дякую дітям, які любили мої уроки й мою фізику!
І дякую дітям, які любили мої уроки й мою фізику!
“
Оксано Мирославівно, дякую Вам за знання та досвід вчителювання, котрим Ви щиро ділилися зі мною — вашим наступником — вчителем фізики у тій школі, де мене навчали. Ваші слова, написані на згадку у випускному альбомі: "Пам'ятай, що завжди виконується закон збереження ЕНЕРГІЇ та закон збереження СПРАВЕДЛИВОСТІ!" супроводжують мене протягом усього життя.
“
Завжди з посмішкою згадую свого вчителя фізики — Гасюка Йосипа Івановича. Він був дуже строгий та водночас вмів зацікавити своїм предметом. Пригадую, на одному з уроків він вирішив провести експеримент з участю учнів. Участь брала я, невисокого зросту та невеликої маси, і моя однокласниця, яка була значно вища від мене. Ми мали стоячи на окремих невеликих платформах з колесами відштовхнутися одна від одної — і тим показати, з якою швидкістю та яку відстань проїдуть різної маси люди. Завдяки своїй масі я зупинилась в кінці кабінету, в’їхавши в шафу, в той час, коли моя однокласниця проїхала 1 метр.
Кожен наш урок був особливий та завжди містив практичну та експериментальну частину.
Кожен наш урок був особливий та завжди містив практичну та експериментальну частину.
“
Моя вчителька фізики — велика ЛЮДИНА. Білецька Тамара Іванівна, учитель і людина, що підтримує, надихає, вчить... і не тільки фізики. У маленькому містечку Ямполі Вінницької області, у найбільшій школі району, найкращій школі))) багато років працювала вчителем фізики Тамара Іванівна Білецька. Це не просто фахівець своєї справи, людина, яку поважають учні, батьки, колеги в школі, а й фізики за межами району та області. Та найбільше, що особисто я люблю в Тамарі Іванівні — це її творча особистість. Ми її називаємо "фізик-лірик". Так, Тамара Іванівна написала не один десяток віршів на тему фізичних законів (раджу почитати всім!), невеличких гуморесок на шкільну тему та віршованих сценаріїв до шкільних свят. Хоч учителька давно на пенсії, ми частенько звертаємося до неї за допомогою. Звісно, Тамара Іванівна за роки своєї праці отримала безліч нагород різного рівня, що вказують на її фаховість, але! Найбільша, найкрутіша, якщо так можна сказати — Премія Сороса. Білецька Тамара Іванівна — наш "соросівський учитель", гордість школи, гордість Ямпільського району. Думаю, що проєкт "Великі фізики" потрібно розвивати й доповнити "Чудовими вчителями фізики", де гідне місце займе і моя учителька фізики Тамара Іванівна Білецька)))
“
Мій улюблений вчитель фізики Білецький В'ячеслав В'ячеславович. Він дуже вимогливий, акуратний, талановитий, завжди справедливий й добрий. Він просто й доступно пояснює дуже важкі теми й поняття. Мені здається, що він знає геть усе й до нього можна звернутися з будь-яким питанням. В'ячеслав В'ячеславович ніколи не жалує нам часу.
Після занять ми залишаємося в класі й проводимо різні заходи, бесіди, ігри. З ним ми ніколи не нудьгуємо й навіть не поспішаємо додому. Він зумів створити дружний колектив.
Після занять ми залишаємося в класі й проводимо різні заходи, бесіди, ігри. З ним ми ніколи не нудьгуємо й навіть не поспішаємо додому. Він зумів створити дружний колектив.
“
Мого вчителя фізики звати Гавриш Микола Адамович. Перш за все, я вдячний йому за любов до фізики, знання та досвід, які він передав нам під час навчання у Корчицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів Шепетівського району Хмельницької області. Слід зазначити, що не всі учні пов'язали життєву долю з фізикою, проте навіть "трієчники" знали усі правила, закони й формули, могли пояснити суть фізичних явищ та процесів, які відбуваються в навколишньому середовищі. Ми ніколи не починали вивчення нової теми, якщо хтось з учнів класу її не засвоїв, ще раз поверталися до незрозумілих "речей", в тому числі в позаурочний час. Сьогодні вже з погляду досвіду роботи вчителем фізики у школі я розумію, що Микола Адамович використовував залікову форму навчання, тому що після завершення теми у нас був свого роду "залік", на якому нам потрібно було відповісти на питання щодо знання законів і формул, розв'язати різні типи фізичних задач. Жодного разу я не чув, щоб хтось говорив, що йому не цікаво чи йому фізика непотрібна. Я і багато інших випускників різних років з вдячністю пригадуємо уроки фізики Миколи Адамовича. Бажаємо нашому вчителю міцного здоров'я та ще багато років передавати свої знання учням!
“
Про мого вчителя та колегу Яковенка Михайла Петровича написали гарну статтю. Можу підписатися під кожним словом.
Він не лише має чудові теоретичні знання, але й практично їх застосовує, виготовляючи дивовижні прилади. Найбільше захоплюється процесом: навчання учнів, розв'язування задачі, втілення нового задуму, удосконалення вже створеного.
Він людяний, уважний до інших, не шкодує часу на допомогу іншим.
Михайло Петрович Яковенко — Учитель з великої літери. Пишаюся, що знайома з ним! Стараюся перейняти його ставлення до людей, рівнятися на нього у професійному плані!
Він не лише має чудові теоретичні знання, але й практично їх застосовує, виготовляючи дивовижні прилади. Найбільше захоплюється процесом: навчання учнів, розв'язування задачі, втілення нового задуму, удосконалення вже створеного.
Він людяний, уважний до інших, не шкодує часу на допомогу іншим.
Михайло Петрович Яковенко — Учитель з великої літери. Пишаюся, що знайома з ним! Стараюся перейняти його ставлення до людей, рівнятися на нього у професійному плані!
“
Хочу розповісти про улюбленця всієї школи. Нашого вчителя фізики — Онофрійчука Володимира Федоровича. Ми його називаємо Федоровичем, надзвичайно добра людина з тонким відчуттям гумору. Його уроки так швидко пролітають, що ніби тільки початок, а вже кінець уроку. Федорович, уміє поєднати фізику з життям і це дуже цікаво. Він класний, креативний, а саме головне завжди готовий прийти на допомогу. Наш 8-А клас обожнює нашого Федоровича!
“
Табачук Оксана Сергіївна — вчитель фізики в Тиврівському ліцеї з 2004 року. Пані Оксана не просто вчитель, вона чарівниця, що вміє зачарувати дивами науки. Така складна, на перший погляд, наука ставала цікавою пригодою на уроках фізики. Адже підхід до викладання Оксани Сергіївни був особливим, окрім теоретичного матеріалу було багато практики. Це й електричні кола(послідовні, як гірлянда та паралельні, як квартири у багатоповерхівці), і шовкова тканина з ебонітовою паличкою, та багато різних та цікавих експериментів, що робили пізнавання фізики цікавим та корисним. Пройшло 15 років після закінчення ліцею, а фізику пам'ятаю і досі, завдяки талановитому педагогу Оксані Сергіївні.
“
Сьогодні я хочу розповісти про вчителя з яким почала працювати минулого року коли перейшла в ЗЗСО Сокальську школу №1 імені Олега Романіва.
Звати вчителя Миколою Генуї. Йому вже під 70, і все своє життя Він присвятив школі та дітям. Кожного року його вихованці стають призерами олімпіад, що не може не радувати. Знаючи його кілька місяців не можу надивуватися — наскільки людина віддана своїй праці. За весь педагогічний стаж він лише цього року був на лікарняному у зв'язку з ковідом і все одно проводив уроки онлайн. Недавно йому робили операцію на очі, і не використавши лікарняного періоду, він вже через день був знову на робочому місці, бо у дітей лабораторні, новий матеріал пропустять, не будуть знати і т. д.
Тому я дуже вражена, і вважаю: такі люди, котрі віддають все своє життя улюбленій роботі, заслуговують на повагу, визнання і вдячність від людей та учнів.
Звати вчителя Миколою Генуї. Йому вже під 70, і все своє життя Він присвятив школі та дітям. Кожного року його вихованці стають призерами олімпіад, що не може не радувати. Знаючи його кілька місяців не можу надивуватися — наскільки людина віддана своїй праці. За весь педагогічний стаж він лише цього року був на лікарняному у зв'язку з ковідом і все одно проводив уроки онлайн. Недавно йому робили операцію на очі, і не використавши лікарняного періоду, він вже через день був знову на робочому місці, бо у дітей лабораторні, новий матеріал пропустять, не будуть знати і т. д.
Тому я дуже вражена, і вважаю: такі люди, котрі віддають все своє життя улюбленій роботі, заслуговують на повагу, визнання і вдячність від людей та учнів.
“
У Дрогобичі в школах працює багато талановитих вчителів фізики. Один із них — Бурий Андрій Романович, вчитель фізики ліцею N2 Дрогобицької міської ради. Він — неординарна особистість, автор багатьох посібників, кандидат філософських наук. Його учні — переможці олімпіад обласних та всеукраїнських етапів з фізики та астрономії. Це людина закохана у свою професію й у свій предмет. А ще Андрій Романович написав про своїх колег-фізиків посібник. Це також своєрідна галерея видатних особистостей, які щодня разом зі своїми вихованцями роблять маленькі та великі відкриття у пізнанні світу:) Думаю, що Бурий Андрій Романович вартує стати володарем таких чудових портретів розумних чоловіків, до яких і сам належить:)
“
Мій вчитель фізики — Надія Василівна, стала прикладом і показником, як потрібно любити свій предмет. Кожен урок, як сторінка нової цікавої книги. Захопливі експерименти, історії життя видатних фізиків, формули, закони полонили моє серце. Тепер я ходжу цими цікавими фізичними стежками, адже і я — вчитель фізики Жмеринського ВПУ.
За кожним з учителів — навчання і життя сотень дітей. Чим більше засобів та можливостей в педагога, тим краще він працює і реалізовується. Якими будуть історії від учителів фізики за рік-два-п'ять використання на уроках наборів для лабораторних робіт з фізики EdPro Amperia? Якими будуть історії їхніх учнів? Ми тішимося відгукам учителів, які на практиці переконалися, що наші продукти — ресурсні, потрібні й дозволяють навчати так, що любов до науки й експериментів стає основною мотивацією для дітей.
та підпишись
на новини
на новини
натисни
