Як гурток з 3D-друкування став найпопулярнішим серед учнів 

Павло Петрук працює викладачем 3D-друку у Школі вільних та небайдужих, раз на тиждень гурток відвідують учні 2-6 класів на різних локаціях школи у Львові. У сфері програмування та 3D-друку Павло має чималий досвід викладання у Lviv Open Lab, а ось гурток за власною програмою створити його надихнув 3D-принтер Snapmaker. Заняття на гуртку стали такими популярними, що виникла потреба купити ще один пристрій у школу. А нам стало цікаво дізнатися, що саме привабило учнів відвідувати заняття і як вивчення 3D-друкування пов’язане з застосуванням знань з інших предметів. Розмова з Павлом надихне освітян та допоможе багатьом дізнатися про класні сучасні заняття в школі.  

Павле, розкажіть, як виникла ідея зі створенням гуртка?Я побачив 3D-принтер у школі, він був незадіяний, але мене зацікавив. На основі роботи з Snapmaker я створив гурток “3D Клуб”, де діти можуть навчатися — як моделювати та друкувати вироби. Гурток одразу став популярним, тому проводимо його на різних локацій для учнів. Друкуємо тепер багато:) У нас було 2 принтери з серії А150, а нещодавно придбали ще й принтер А350 Snapmaker. Тепер у нас ще більше можливостей для 3D-друку на принтері з більшою площею. 
Якщо порівнювати ці два принтери Snapmaker 2.0 — А150 та А350, що можете сказати?Це різні моделі. Тут не тільки різниця у площі для друкування. Видно, що від випуску менших принтерів до тих, які зараз найбільші, виробник прислухався до пропозицій користувачів. Окремі моменти продумані та вдосконалені. Це з переваг. Але є й певні мінуси. Якщо ми заставляємо всю площу на друк, то збільшується можливість того, що щось може піти не так, як запланували. Якщо одна деталь не виходить, то необхідно зупиняти друк, щоб не зіпсувати всі інші фігурки. У нас таке іноді траплялося.  

Якби у вас була можливість вдосконалити принтер A150, що б ви змінили?Основна функція, котрої мені не вистачає, — це автовимкнення після завершення друку.

Наразі ми з учнями придумали й надрукували спеціальне доповнення, яке механічно вимикає принтер після завершення друкування.

Павле, у вас є спеціальна програма занять?
Як й інші мої гуртки, цей базується на спілкуванні, де я надаю моїм учням відповіді на їхні запити. У дітей дуже багато запитань, часто це перетворюється на особисту програму для учня. На цьому й будується робота гуртка. У мене немає строгої послідовності: перше заняття те, друге заняття те. Ми відштовхуємося від того, що учень вже уміє і куди він хоче рухатися. Хтось хоче друкувати власні фігурки чи маленькі лабіринти, головоломки. Когось цікавлять іграшки для ляльок, маленькі детальки. Старших хлопців цікавлять деталі до фінгербордів, ігрових пістолетів. Це дуже різна складність та підхід до пошуку фігурки, її обробки та як її готувати до друку. Я допомагаю в цьому розібратися. 

Павло Петрук, викладач 3D-друку у Школі вільних та небайдужих. Фото з Lviv Open Lab

Ви навчаєте усіх створювати моделі для друку?
Так, через це усі проходять, це є початковим завданням — створити свою модель. Типу як берлок для ключів, для телефона. Це плоска фігурка, на ній може бути текст, якісь вирізи та отвір для кільця. Усі роблять це завдання. Відштовхуючись від цього, я розумію, що учень вже вміє і що він може наступне друкувати. 

Є учні, які мають власні принтери й наші завдання освоюють дуже швидко, інколи вони стають помічниками на занятті — допомагають іншим дітям розібратися з питаннями щодо їхніх виробів. 

Виходить, що тут кожен індивідуально прогресує, залежно від зацікавлення, ресурсів, отриманих знань. Звісно, як і в реальному світі, у кожного свій прогрес. Для когось це дуже яскраве захоплення, а хтось приходить тому, що тут видають безплатно фігурки, якщо вони захочуть свою роботу забрати. Підходи в дітей різні:) Більшість все ж хочуть навчитися, добре сприймають інформацію. А ті, хто прийшов за надрукованим виробом, як тільки проходять моделювання та друк, то задовільнивши своє бажання, забирають свій виріб та йдуть:) Є така платформа https://www.tinkercad.com/. У браузері відкривається вікно для моделювання, там є звичайні форми: куб, коло, піраміда, з яких можна створити власну модель. Також там є зразки, наприклад, тваринки, машинки чи якась деталь. Дехто вибирає з готових і друкує, а дехто створює власну модель.

Якщо пригадати кілька місяців занять, що найскладніше друкували діти? Ми надрукували декілька ваз, товщиною в один шар. З їхнього вигляду не скажеш, що це дуже складно друкувати. Але щоб їх видрукувати, необхідно ідеально налаштувати принтер, розміри мають бути підібрані дуже точно, щоб виріб додрукувати до кінця й не було дефектів. Також один учень надрукував великі фігурки у повний ріст персонажів з ігор, мабуть, десь до 20 см. 

Що найчастіше чуєте від батьків чи колег про заняття з 3D-друку?
Мені говорили, що цей гурток зацікавив учнів, які загалом мало проявляли ініціативу до занять. 6-7 класи були досить пасивні до гуртків, а тут вони дуже проявилися.
Також батьки учнів, які ходять на гурток, мені пишуть і консультуються щодо вибору 3D-принтерів для купівлі. Є вже кілька учнів, які вдома мають принтер, на занятті вони вчаться створювати й завантажувати моделі, а вдома їх друкують на своїх приладах.

І які принтери ви радите батькам купувати?
Принтери є дуже різні. Якщо батьки просять порадити бюджетніший варіант, то я їм скидаю Ender, є бюджетний варіант в районі 10 тисяч гривень. Звісно, що мене часто запитуються про той принтер, на якому ми друкуємо. Я їм також скидаю інформацію про Snapmaker.

Що кажуть самі учні?Часто діти приносять до однокласників те, що надрукували. У них багато емоцій, коли віртуальну задумку, яка була суто в уяві, перетворюють у 3D-модель, а потім у фізичний виріб. Це пробиває у них певні шаблони. Тому що віртуальний світ діти відчувають суттєво, але цим неможливо поділитися, самому доторкнутися. А коли це пройшло через моделювання, друкування і є готова фігурка, то вони тішаться навіть якщо не все ідеально пройшло при друці. Буває, що тонкі деталі розпадаються чи ще щось трапляється. Я попереджаю дітей, що зробити фігуру — не є запорукою успіху. Її ще необхідно підготувати й під час друку також потрібно бути готовим, що не завжди все йде за планом. Тому вони не розчаровуються і радіють надрукованому. 

Напевно, навпаки азарт з’являється надрукувати наступного разу ще краще…Багато дітей на гуртку вперше починають використовувати за призначенням лінійку, розбиратися, що таке сантиметри, дюйми, у чому різниця. Діти починають відчувати об’ємні координати. Вони це вивчають на математиці, але тут вже йде практичне застосування саме для того, що вони хочуть створити. Це прямо доповнює їхню картину світу. 

Що плануєте досліджувати з учнями надалі? Навіть у цьому 3D-принтері Snapmaker є режими лазерної порізки та гравіювання. Ми ще цього не освоїли. Плануємо розширити програму гуртка наступного року. І я думаю, що учні знайдуть застосування.