Меценатство в освіті

У статтях та дописах EdPro ви бачили історії про меценатів у освіті, як, наприклад, реконструкція державної школи у селі Радовель завдяки Михайлу Весельському чи інтерактивна панель у подарунок для КНП Міської клінічної дитячої лікарні 16 Харківської міської ради або сюрприз для вчительки фізики зі Здолбунівської гімназії, якій подарували набір EdPro Amperia фактично одразу після презентації обладнання. Нещодавня історія — з Ямницького ліцею Ямницької сільської ради Івано-Франківської області. Розпиталися про роль меценатства для освітян у керівника відділу освіти Ямницькоï ОТГ Наталії Винник та поспілкувалися безпосередньо із меценатом — Мирославом Табачином про те, що повертає до рідної школи, чому важливо підтримувати заклади освіти.

Пані Наталю, меценатство — важлива підтримка для вашого закладу освіти?Звичайно. Це можливість для школи реалізувати нові ідеї та плани, створити сучасне освітнє середовище, яке б відповідало вимогам часу, покращити якість освіти загалом.
Які відгуки від учителів ви отримували після подарованих школі інтерактивних панелей кілька років тому?Відгуки вчителів — дуже позитивні. Вони мають змогу готувати сучасні й цікаві уроки, використовуючи програмне забезпечення Mozabook.У підготовці до занять для пошуку і вибору інформації доступна мережа всього освітнього вмісту системи mozalearn (книги, посібники НУШ для 5-х пілотних класів, відео, цифрові уроки).

Наталія ВинникКерівниця відділу освіти Ямницькоï ОТГ

Учителі можуть створити власну фотогалерею з фотографій та міток. Для перевірки чи актуалізації знань використовують інтерактивний редактор тестів, багатокористувацьку вікторину у вигляді популярних настільних ігор. Категоризована колекція 3D-сцен та відеороликів зі зручним візуальним пошуковим інтерфейсом дозволяє учням на уроках переглянути різноманітні фізичні явища, краще зрозуміти їхню суть, вивчити принцип дії багатьох механізмів. На уроках природничих наук в пригоді стали фотоальбоми флори та фауни, що містять корисну інформацію:● цікаві примітки та різні типи завдань;● колекція зображень мікроскопічних об’єктів та організмів, котрі невидимі неозброєним оком;● періодична таблиця з багатьма корисними фільтрами та функціями сортування;● основні властивості та структурні формули, інформативні тривимірні моделі молекул.

Що порадите відділам освіти та школам для налагодження ефективної роботи з меценатами та благодійниками?Напевно, меценати та благодійники самі до школи не прийдуть, а якщо й прийдуть, то одиниці. Для цього педагогічним колективам, відділам освіти треба добре попрацювати, мати бажання щось змінювати у своїй роботі, прагнути вивчати нове, шукати партнерів, з якими співпадають цінності, будувати співпрацю на взаємній користі та робити доброчинність модною.
До кого, на вашу думку, найкраще звертатися?Думаю, насамперед важливо тримати контакт з випускниками шкіл, які змогли реалізувати себе в житті та готові допомагати, з місцевими підприємцями, батьками. А ще варто налагоджувати міжнародну співпрацю, писати освітні проєкти.
Які завдання на наступний рік ставить перед собою відділ освіти Ямницької ОТГ щодо технічного забезпечення Ямницького ліцею?Сьогодні дуже актуальною є STEAM-освіта, тому плануємо закупити пристрій для прикладного 3D-моделювання Snapmaker (3D-принтер, лазерний випалювач, CNC станок). А ще будемо більше працювати над поповненням матеріально-технічної бази інших шкіл нашої громади.
Що для вас є найкращим натхненням чи ресурсом у роботі у сфері освіти? Що, а можливо хто, повпливали на ваш вибір?Зміни, які відбуваються зараз в освіті, є для мене найкращим натхненням у роботі. Сьогодні в кожній громаді ця сфера діяльності є найважливішою. Освіту треба розвивати, бо це інвестиції в майбутнє. Талановиті, самореалізовані, успішні й щасливі діти — це надалі сильна держава. Змінюючи освіту, змінюємо Україну.
Пані Наталю, ваші новорічні побажання усім.Новорічно-різдвяні свята — це пора мрій та сподівань на краще. Нехай у кожного вони збудуться, нехай радісними й щасливими будуть усі люди, злагода і достаток панують у кожній українській оселі.А всім працівникам компанії EdPro, яка створює найсучасніше освітнє обладнання світового рівня, дуже дякую від учителів Ямницького ліцею. Завдяки вам навчання наших дітей є цікавішим, динамічним і сучасним! Успішної реалізації усіх ваших нових ідей у 2022 році!

Мирослав Табачин подарував Ямницькому ліцею 2 інтерактивні панелі EdPro та 4 набори для проведення лабораторних та демонстраційних робіт з курсу електрики та магнетизму в школах EdPro Amperia.

Як часто робите подарунки для рідної школи? Які відгуки отримуєте від учителів та земляків?
Напевно не так часто, якби хотілось. Але про школу пам’ятаю завжди й коли випадає така можливість, з радістю допомагаю тим, що може принести їй користь. На 50-річний ювілей школи я мав запрошення і честь виступити з привітальним словом. Тоді я подумав, що для школи, її педагогів та учнів цікавим буде книга «Українська муза», яка була видана в Києві в 1908 році. Це поетична антологія, де була зібрана унікальна інформація про всіх українських поетів з їх біографіями та найкращими творами. На сьогодні, з допомогою Всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал» імені Василя Стуса, ми вже двічі перевидали цю книгу і в бібліотеці школи вона стала доступною для всіх.

Мирослав Табачин
Меценат

Ми з дружиною виховали трьох синів. Вони вже дорослі — мають свої сім’ї, виховують наших восьмеро внуків і внучок. Старший син з невісткою і середній син декілька років тому організували власну компанію EdPro, яка на сьогодні стала однією з провідних в Україні з впровадження в шкільних закладах сучасного обладнання, що робить навчальний процес надзвичайно цікавим для дітей та педагогів.Пам’ятаючи про свої шкільні роки, про те, що навіть в ті часи сільські школи сприймалися як такі, що мають значно нижчий рівень ніж міські, я хотів, щоб діти мого села мали таке ж обладнання. Тепер в школі є вже п’ять сучасних інтерактивних панелей під брендом фірми моїх дітей. Це напевно єдина школа в області, що так активно використовує досягнення сучасних мультимедійних технологій.Також для школи, яка тепер є вже ліцеєм, вдалося придбати декілька комплектів для проведення лабораторних робіт з фізики. Це обладнання придумане і втілене в життя власне фірмою EdPro. Сьогодні воно відоме у цілому світі, на Всесвітній виставці Expo-2020 EdPro Amperia має свій стенд в українському павільйоні. Тому для мене було дуже важливо, щоб це обладнання стало доступним для юних ямничан. Надіюся, що воно допоможе їм прославляти ліцей на всіх олімпіадах.

Пане Мирославе, які ваші перші спогади про Ямницький ліцей, в яких роках ви навчалися у школі?У 1962 році я пішов у перший клас. Школу закінчив в 1972 році. Це був 20-й випуск в історії школи. В наступному році буде 50-річний ювілей нашого випуску. Тодішні приміщення школи були розкидані по різних куточках села і тільки в старших класах ми почали навчатись в новозбудованій школі, яка на сьогодні змінилась до невпізнання — значно розширилася і стала справжньою окрасою села.Завжди згадую свою першу вчительку — Ярославу Василівну Шпільчак, красиву молоду нашу наставницю, яка була з нами до п’ятого класу. Пригадую, як в першому класі на домашнє завдання потрібно було написати букви, які вчителька в зошиті нам позначала червоним чорнилом. Так сталося, що виконуючи домашнє завдання, я поставив в зошиті чорнильну кляксу, що стало для мене справжньою трагедією. Я випросив у батьків новий зошит і наполіг, щоб ми пішли до вчительки додому і вона мені написала червоним чорнилом повторно домашнє завдання. Така тоді була відповідальність за виконання домашньої роботи.
Які уроки були улюбленими? Ким мріяли стати, коли були школярем?Досить відповідально ставився до навчання, вважав, що зі всіх предметів треба мати хороші оцінки. Скільки себе пам’ятаю, завжди улюбленим заняттям було читання. У сільській бібліотеці мій формуляр постійно оновлювався — так багато я брав книжок. У старших класах ми вже мали змогу брати участь у шкільних олімпіадах, переможці яких представляли школу на районних учнівських олімпіадах. Мені пощастило бути учасником районних та обласних олімпіад з фізики та географії. У дев’ятому класі я був серед призерів олімпіад з цих предметів, що давало мені право участі в республіканській олімпіаді. Оскільки такі олімпіади проводились на весняних канікулах і в різних містах України, в мене була змога стати учасником республіканської олімпіади з фізики, яка відбулася навесні 1971 року на базі Чернівецького університету.Поглиблене вивчення фізики дало мені змогу стати учасником і бути в складі учнівської делегації від Івано-Франківської області на Всесоюзному фізико-математичному конкурсі, який відбувся в січні 1972 року в аудиторіях Харківського університету. Все це стало визначальним для продовження освіти — восени 1972 року я став студентом фізичного факультету Львівського державного університету.

Хто найбільше вплинув на ваше формування як особистості? Можливо хтось з вчителів.Безумовно найбільший вплив мають батьки, та атмосфера, яка складається у сімейному житті. Їхнє дитинство та юність пройшли в тяжкі часи, які не дали їм змогу здобути належну освіту. Треба було тяжко працювати, щоб мати достойне життя. Тому завжди з їхнього боку лунали прохання добре вчитися в школі, а потім здобути й вищу освіту. Я вважаю, що більшість наших шкільних вчителів були справжніми професіоналами у своєму предметі. Для мене завжди видавалися цікавими не тільки уроки фізики та математики, але й географії, біології, історії та української літератури. А уроки хімії були ще й напрочуд веселими, бо їх вела Марія Єгорівна Шептинська. Я вдячний долі, що на моєму життєвому шляху були такі вчителі.
Що можна порадити молодим людям, які прагнуть реалізуватися в житті. Насамперед вчитися, особливо вивчати іноземні мови. Знання мов відкриває шлях не тільки до нових знань, але й допоможе зробити правильний життєвий вибір, не загубитися в цьому комп’ютеризованому світі. Проте головним і визначальним завжди будуть моральні цінності, глибоке і відповідальне розуміння та турбота про батьків, про свою малу і велику Батьківщину, про мову, віру і здатність стати на захист своїх цінностей. Це не високопарні слова, бо для сьогоднішньої молоді, яка є ровесником відродження України як незалежної держави, це святий обов’язок зберегти цю незалежність і зробити нашу Україну процвітаючою, по-справжньому європейською державою.

Сподіваємося, історії та приклади меценатства в освіті ставатимуть не просто більш поширеним явищем, а ця давня традиція, що сягає часів київських князів і продовжувалася впродовж різних історичних періодів, приживеться у сучасному українському суспільстві як ціннісна складова для покращення освіти молоді, адже завжди сприяє покращенню показників розвитку суспільства.