Третя розмова з фіналістами Global Teacher Prize Ukraine 2024

Розповіді фіналістів Global Teacher Prize Ukraine 2024 про участь в Премії та важливе для кожного вчителя в Україні.

Завершальна частина з серії інтерв'ю з фіналістами Премії Global Teacher Prize Ukraine 2024 — це розмови з Ольгою Ензельт, Олександром Думишинцем, Євген Кравченком та Катериною Корзун. Життя й навчання у різних куточках України, враження про участь у Премії та щирі розповіді про те, які виклики долають й чим живуть щоденно. Вчителі важливі, а їхні розповіді допоможуть батькам й усім, хто долучається до творення української освіти, бути згуртованішими. Також кожен зможе знайти побажання на цей рік від наших співрозмовників.

блог Едпро, блог EdPro, Global Teacher Prize Ukraine 2024

Розмова з учителькою алгебри та початків математичного аналізу, геометрії Покровської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №9 Донецької області Ольгою Ензельт про зацікавлення математикою різних вікових категорій учнів та що впливає на успішне засвоєння матеріалу.

Пані Ольго, розкажіть, які особливості онлайн-навчання? Що допомагає вам та учням справлятися з усіма викликами? Ми вже дуже довго працюємо в умовах викликів, тому десь і не помічаємо цього. Спочатку був ковід, який нас заставив миттєво вивчити можливості для дистанційної освіти. До слова, це було зробити надскладно. Адже ні Zoom, ні Meet не були на той час у масовому користуванні. Добре, що був Viber. Під час ковіду ми навчилися користуватися різними доступними на той час платформами та їхніми можливостями. Коли почалася повномасштабна війна, то не так страшно було вчитися дистанційно, як було складно психологічно. Раніше я працювала в одному з кращих закладів Тернополя, поєднувала роботу заступника директора з навчально-виховної роботи та навчала математики, а потім для мене життя підготувало ще один виклик. Відбулася реорганізація закладу. Я була змушена змінити місце роботи, перейшла у школу, яка знаходиться зовсім в іншому регіоні. Тепер працюю повністю у дистанційному форматі. Це несе за собою нові виклики. Коли навчаєш онлайн, необхідно володіти цифровими технологіями та платформами, треба бути технічно оснащеним. Уже пішов другий календарний рік, як я працюю онлайн, не виходячи з дому, сидячи за комп'ютером та графічним планшетом. Це складно як для вчителя, так і просто для людини. Адже немає потреби виходити, їхати кудись, ти відірваний від людей, відсутня соціалізація. Тому я всі незручності дистанційної освіти перевірила на собі. Але я доросла і маю з ким комунікувати. А якщо діти не мають з ким спілкуватися, то їм дуже важко психологічно.
Минулого року переважна більшість дітей закладу, в якому я тепер працюю, були в Покровську, на той час там були суцільні повітряні тривоги. Треба було стежити за картою тривог і нагадувати дітям, про перебування в безпечному місці, бо наука наукою, а життя є життя, його треба зберегти, і лишитися живим і здоровим. Тому коли ти живеш в одній частині України, а діти в іншій, а тривоги відбуваються в різний час, треба бути ще більше уважним. Було непросто, але ми з дітьми спрацювалися і вже другий рік навчаємося, але зараз стало ще складніше. 
Коли в Покровську було оголошено вимушену евакуацію, діти роз'їхалися по всьому світу і по всій території України — хтось в Дніпрі, хтось на заході України, хтось на Вінниччині, хтось на Житомирщині. Повітряні тривоги у кожного в різний час, тому доводиться постійно дбати про збереження життя і здоров‘я дітей, нагадувати їм про це. Покровська громада повернулася повністю обличчям до учителя, вони оплачують ліцензовану платформу Microsoft Teams. Це дає можливість створювати тести, накопичувати свій матеріал і з ним працювати. Адже зарплата вчителя не є такою великою, щоб оплатити потужні платформи. Завдяки співпраці школи та громади освітній процес повністю відпрацьований, налаштований, і ми крокуємо в ногу з навчальною програмою.

блог Едпро, блог EdPro, Ольга Ензельт, фіналіст Global Teacher Prize Ukraine 2024

Пані Ольго, оскільки ви зачепили цю тему навчальних програм, то відразу запитаю вас про враження від навчальної програми mozaBook та як плануєте використовувати на уроках. Багато начувана про цю освітню програму на семінарах та від колег. Сама нею не користувалася з тих причин, що була заступником директора і мала лише дев'ять годин, тобто це два класи, на той момент не було потреби вивчати велику кількість програм. Зараз хочу опанувати навички роботи з освітньою програмою Мозабук. Тому для мене це буде новим досвідом і, я сподіваюся, для мене відкриються нові можливості. Адже зараз маю багато годин, дуже багато вчуся, удосконалюю цифрові компетентності вчителя. Багато чого ще не вмію, але готова вчитися і дуже люблю це робити. Хоча ключовим є якраз знайти той баланс, про який говорять, між тобою як вчителем і тобою як звичайною людиною. Чому вчитель вигорає? Бо він повністю віддається роботі й не має краплиночки для себе. Важливо пам'ятати, що ти — людина і йдеш до дітей як особистість, навчаєш життєвих навичок учнів насамперед своїм прикладом. Тому ти й читати книжки маєш, і музику слухати, і ходити в театр, і подорожувати, бо інакше ти нікого не цікавитимеш. Що з того, що ти знаєш свій предмет, якщо ти не є всебічно розвиненою особистістю?! Учителям важливо уміти все поєднувати. 

Чи цікавляться зараз діти математикою? Яку результативність спостерігаєте в учнів?  На цю тему ми можемо говорити до вечора. Чи діти люблять математику? Це таке риторичне питання. Відповідь на нього залежить від дуже багатьох факторів: від самоналаштування дитини, чи хоче вона знати математику, чи батьки бачать цінність у вивченні математики, від подачі матеріалу учителем. Перший лайфхак, яким хочу поділитися, — спочатку захоплюй собою, а потім захоплюй своїм предметом. Маленькі діти люблять, коли поруч з ними молодий душею педагог, коли він стежить за собою, коли має гарний вигляд.У п'ятому класі всю першу чверть присвячуєш тому, щоб діти полюбили тебе. Ти зацікавлюєш їх своїм розумом, харизмою. Це перше. А потім, коли вони люблять тебе, вони поруч з тобою люблять і все, що ти їм доносиш. Вони починають любити математику.
Вже другий рік викладаю математику в старших класах, тут в дітей зовсім інша мотивація до вивчення предмета. З ними ми розмовляємо на рівних. Варто сказати, що з кожним роком зацікавлювати дітей математикою стає все важче. Результати PISA та наші навчальні програми показують, що щось йде не так. У Львові Державна служба якості освіти презентувала результати моніторингового дослідження рівня навчальних досягнень учнів шостих та восьмих класів з української мови та математики. Я брала участь у панельній дискусії. Акцентувала на проблемах з підручниками: скільки ж там компетентнісних задач і скільки там діяльнісного підходу? Дуже мало. Через те вчителю доводиться самому складати такі задачі, практичні завдання, це забирає час, а якщо в учителя багато уроків, то він просто видихається. І це також буде впливати на рівень зацікавленості математикою. Помічаю, що математична грамотність тісно переплітається з читацькою компетентністю. Це ми бачимо з результатів PISA, діти не вміють читати з розумінням. Вони не дочитуються до умови — що треба записати у відповідь, що дано в задачі. Це теж один з викликів, з якими зустрічається сучасний учитель.    
Другий меседж, яким я хочу поділилася з вчителями — сучасний урок — це лабораторія, в якій треба дуже вміло поєднувати сучасні методи навчання з традиційними. Тобто лише крейда й дошка — це недобре, але коли тільки комп'ютер — це теж недобре, треба вміти балансувати. Проблема з математикою не тільки у вчителях чи у дітях, вона є глобальною та багатофакторною. І багато чого залежить від тісної співпраці — батьків, дітей та вчителів. Не може бути осторонь й громада.

блог Едпро, блог EdPro, Олексій Качан, фіналіст Global Teacher Prize Ukraine 2024

Важливо пам'ятати, що ти — людина і йдеш до дітей як особистість, навчаєш життєвих навичок учнів насамперед своїм прикладом. Тому ти й читати книжки маєш, і музику слухати, і ходити в театр, і подорожувати, бо інакше ти нікого не цікавитимеш. Що з того, що ти знаєш свій предмет, якщо ти не є всебічно розвиненою особистістю?! Учителям важливо уміти все поєднувати. 

Ольга Ензельтфіналістка Global Teacher Prize Ukraine 2024

З якою віковою категорією дітей вам найбільше подобається працювати?Нещодавно на лекції давала свої практичні поради для вчителів, як я працюю з дітьми різних вікових категорій. І зловила себе на думці, що коли ти випустив 11-й клас у травні, а на 1 вересня береш п'ятий, то, напевно, це найважчий період для вчителя. Мабуть, потрібно проводити консиліум з адаптації вчителів для роботи з п'ятикласниками. Бо зі старшокласниками ти говорив про складні речі, а тепер маленькі діти запитують навіть організаційні питання. А ти ще на тій хвилі зі підлітками. Якось так….. До прикладу. Коли працювала з класом в змішаному режимі, камера стояла на першій парті, учні одинадцятого класу, які за нею сиділи, водили камеру за мною. А п'ятикласники це забували робити. Тому я повинна була бігати й це робити самостійно. 
Кожна вікова категорія по-своєму цікава, але п'яті-шості класи я обожнюю, бо тут можна гратися, створювати математичні казки, ігри, пісні, складати вірші. У підлітковому віці я полюбляю розповідати про вчених та їхні відкриття. Підлітків обов'язково цікавить особистість та життя вченого, його стосунки з людьми, пригоди, особисте життя та вподобання, чи була їхня любов щасливою? Для старшокласників пропоную таку схему: моделюй, візуалізуй, готуй до НМТ. Вони знають, що їм треба скласти НМТ і ти маєш дати основу, познайомити з секретами, як це зробити найкраще. Потрібно сказати, що у кожного покоління дітей і я чогось навчаюся. І я завжди дітям кажу: "Я вчуся у вас". Помічаю, що попередній мій випуск і ті діти, яких я взяла зараз, — по-іншому мислять, передають та сприймають інформацію. Ті конспекти, які я писала, для попередніх класів, недієві для теперішніх учнів. У кожному віці є свої елементи цікавості, і з кожним віком дуже цікаво працювати.

З огляду на ваш досвід, чим найбільш корисною є Премія Global Teacher Prize Ukraine для освітян? Що сподобалося саме вам?Коли я ввійшла в ТОП 50, а потім у ТОП 10 — це було вау! А потім почалися випробування — чіткі дедлайни, написання есе та різного роду статей з обмеженням по знаках та за короткий час! Це величезний досвід! Найбільше вражень, звичайно, від Асесмент-центру в Ужгороді. Неповторні чотири дні, які пробігли як один. Мені здавалося, що це буде довго, незнайоме місце та люди. Але буквально на другий день ми стали однією командою і створили свою групу в Telegram "Сім'я фіналістів". Втомлені за весь день ми все ж таки збиралися увечері й грали в настільні ігри. Як ми сміялися!!! А паралельно Сашко Думишинець знімав відео, зразу це монтував і кидав у групу. Така щирість не забувається! А коли ми були в Києві на церемонії, я відчула себе аристократкою, відчула, що професія вчителя — це поважно, потрібно, значуще. Ми мали зустрічі з міністром, з прем'єр-міністром, з ексміністеркою освіти. На церемонії була перша леді, яка до нас підходила і дякувала за працю. 7 листопада ми всі збираємося в Освіторії Хаб, обговоримо спільні проєкти. Хочеться вірити, що ця взаємодія на довгі роки.
У мене враження чудові, і я раджу всім педагогам брати участь в цій премії. Це знайомства, досвід, подорожі. Хтось каже: «Ну ти ж не виграла мільйон!» Не боюся повторювати: я йшла за новими знайомствами та за новими зв'язками! А мільйон — це лише нагорода! Я виграла більше, ніж мільйон! Я виграла можливість подзвонити, запитати, порадитися. А це ой як багато! Я можу запросити до себе уже знайомих вчителів і поїхати до них на зустріч! Радує, що було дуже багато молодих людей! Отже, вчителі важливі!

Учитель ІТ в освітній території Midgard, консультант UNESCO, тренер НУШ для базової середньої школи в Освіторії Олександр Думишинець поділився своїми враженнями від роботи з програмою Мозабук на уроках інформатики, досвідом навчання вчителів та школярів.

Олександр Думишинець, фіналіст Global Teacher Prize Ukraine 2024, блог Едпро, блог EdPro

У програмі діти навчаються на симуляторах. Наступного тижня ми з ними будемо вже розбирати справжній комп'ютер. Для того, щоб я розумів, що їх можна пустити розбирати системний блок, я маю розуміти, що вони знають, що там є, як воно кріпиться, і що вони зберуть знову і все буде працювати. За допомогою mozaBook ми розбираємо і будову комп'ютера, і розбір різних програм, що там є.

Олександр Думишинецьфіналіст Global Teacher Prize Ukraine 2024

Пане Олександре, кого вам цікавіше навчати — учнів чи колег? Насправді мені дуже цікаво з учнями, але й надзвичайно цікаво з колегами. Однозначно сказати з ким цікавіше, не можу. Коли навчаю колег, ділюся знаннями — як працюю, що використовую. Далі ці знання розходяться в маси, і потім їх починають використовувати інші вчителі. Коли я навчаю дітей, бачу їхній прогрес — що було і що стало, наприклад, вони не знали, як створювати гру, а тепер створили код і запитують: "А ви зможете пройти нашу гру?" Я бачу їхній продукт, а від учителів я чую: "Ми використовуємо цей інструмент, наші уроки стали цікавіші". Скидають фото чи відео своїх уроків. Це такий різний досвід. Розумію, що я б не міг обрати щось одне. 
За вашими спостереженнями, наскільки сучасні діти цікавляться інформатикою? З одного боку це частина їхнього життя, ігрового, мови програмування, з іншого боку технології так стрімко розвиваються...Насправді це таке досить болюче питання для мене щодо того, як зацікавити дітей. Адже зараз, як ви сказали, все стрімко розвивається, також у кожної дитини є свій планшет, телефон, вони там грають в комп'ютерні ігри, тому якраз із зацікавленням — складно. Тому що вони гадають, що вже все знають, тобто їх нічим не здивуєш. Коли учні заходять до мене в кабінет, вони бачать комп'ютер й одразу розуміють — ми будемо грати в ігри. Коли ти блокуєш їм комп'ютері й кажеш, що у нас ITlab, ми будемо навчатися, створювати, то тут потрібно шукати баланс, бо вони все ж таки й пограти хочуть. Також дітям цікаво, якщо вони бачать результат своєї роботи. Наприклад, мене вчили раніше друкувати на клавіатурі — давайте ми вивчимо який палець за яку клавішу відповідає, і на швидкість подрукуємо. Чи є сенс в цьому зараз? Ти включив голосовий ввід, надиктував і текст надрукувався. Я використовую свій час й намагаюся навчити чомусь корисному.
У шостому класі вивчаємо створення презентації. Зараз ШІ може допомогти з презентацією, потрібно дітям пояснити що це за інструмент. І що нам потрібно редагувати те, що запропонує ШІ та вміти створювати свій продукт, безпосередньо те, що нам потрібно. Я вмикаю презентацію Apple, де колись був Стів Джобс, зараз інша людина на величезній сцені, картинка — це два-три слова, а далі йде розповідь. Зараз багато дітей роблять презентацію, виходять, дивляться на неї й читають те, що там написано. Я пояснюю, чому так не варто робити, адже презентація — це ключ — зображення, ключова фраза і далі — твоя власна жива розповідь. 
У створенні ігор я показую, яку гру діти можуть створити, що вдалося вже створити за допомогою цього движка, за допомогою цієї мови. Пропоную створювати власне, щоб вони бачили той продукт, щоб вони могли до своєї роботи "доторкнутися". Їм буде цікавіше, якщо вони будуть розуміти — для чого вони це роблять. 

Як ви організовуєте свою самоосвіту? Що вам допомагає тримати фокус на тому, що в чому потрібно розвиватися і як ефективно вчитися? Я підписаний на безліч груп, які пов'язані з інформатикою, зокрема в фейсбуці, в інстаграмі, на різні канали про ШІ, навчання від вчителів. Стежу, про що вони викладають, які зміни пропонують, які є програми, і з того вже набираю щось для себе, бо я розумію, що навчатися потрібно завжди. Навчання не може зупинятись, особливо зараз, особливо мені як вчителю інформатики, коли те, про що я сьогодні говорю, завтра воно може вже застаріти. Найпростіший приклад — оновлення у програмі — все, вона працює по-новому. Тому ти маєш постійно навчатись.Як я це організовую? По-перше, я для себе розумію, що маю бути сучасним і розуміти те, що відбувається зараз у світі, про що я буду говорити. Тому я долучаюся до різних вебінарів офлайн й онлайн, читаю про новинки, що виходять. Все вивчене тестую на колегах, які поруч в учительській :) А далі вже заходжу до дітей і працюю з ними. Щоб закріпити, пропоную колегам провести тренінг.
Пане Олександре, що для вас є найбільшим стимулом в роботі? Наведу свіжий приклад, у нас о 13:05 закінчується четвертий урок і на велику перерву ми йдемо всі на обід. Уже другий день колеги не чекають мене. Я заходжу в учительську, дивлюсь де всі пішли? Бо діти не відпускають мене за розкладом. Учні бувають настільки захоплені уроком, що кажуть: "Давайте ми покажемо, що виходить". Кажу: "У вас вже обід також, це ж перерва буде менша". Вони наполягають на своєму і це те, заради чого я готовий затриматися й на перерві та не встигнути на обід. Бо ти розумієш, якщо їм це зайшло, якщо це їх драйвить, то це потрібно зараз і тут підтримати й ні в якому разі не казати: "Ну, в мене зараз перерва, все я піду". Мене найбільше стимулює те, що дітям це заходить. Я розумію, що їм це подобається, мабуть, це найбільший стимул, коли вони не хочуть іти з уроку.
Пригадуючи результати досліджень PISA про читацькі компетенції, що ви спостерігаєте зі свого досвіду, чи дітям вдається засвоювати знання з інформатики?Насправді з цим дійсно є проблеми й це простежується і в молодших учнів. Бо дослідження PISA — це показники 15-річних, хто зараз 13-14-річні, будуть брати участь в наступному дослідженні. Що я роблю з учнями? Наприклад, створив інструкційну картку, роздаю для виконання завдання. Перше — відкрийте таку програму, друге — натисніть туди, третє — виконайте це. Запитання: "А що нам робити?" Я кажу: "Тут покроково написано". Відповідають: "Я не розумію". Я пропоную прочитати. Далі розбираємось із завданням. Є складність в утримуванні уваги й в розумінні того, що написано. Тобто вони можуть прочитати, але не зрозуміти, бо дійсно є проблема з неусвідомленим читанням. Якраз для цього я, навчаючись в КШДУ, долучився до розробки проєкту і ми зараз далі над ним працюємо, це, чатбот на основі ШІ, який допоможе зменшити оцей розрив у читацькій грамотності. Бо якщо ми не вирішимо цього, то далі полетить і математика, і хімія, всі предмети. Тому що будь-яку задачу чи завдання потрібно прочитати та зрозуміти. Ми з колегами робимо цей чатбот, який буде персоналізований під кожну дитину, міститиме шаблонні запитання і допомагатиме з розвитком цієї читацької грамотності. Наприклад, даємо шматочок тексту, прочитай і тепер напиши, що ти з цього зрозумів. На основі написаного дитиною він відстежує наскільки йде розуміння чи нерозуміння і дає якісь інші запитання. Кінцева наша мета — за допомогою цього чатботу знизити оцей розрив читацької грамотності.

Програма Мозабук, mozaBook, IT, комп'ютер

Ваші враження від навчальної програми mozaBook та як використовуєте (плануєте використовувати) на уроках.Ну, mozaBook — це неймовірний кайф. Поки що я користуюся шкільною підпискою, подарований код ще не активував. Загалом програмою повноцінно користуюся вже декілька років. Це насправді величезний порятунок, і це надзвичайно крута програма, зокрема з IT. Я можу показати учням розвиток техніки, що була раніше. Коли ми розглядаємо будову комп'ютера, спочатку дивимось периферійні пристрої, потім ми залазимо в цьому 3D всередину системного блоку, розбираємося, вивчаємо деякі елементи. У програмі діти навчаються на симуляторах. Наступного тижня ми з ними будемо вже розбирати справжній комп'ютер. Для того, щоб я розумів, що їх можна пустити розбирати системний блок, я маю розуміти, що вони знають, що там є, як воно кріпиться, і що вони зберуть знову і все буде працювати. За допомогою mozaBook ми розбираємо і будову комп'ютера, і розбір різних програм, що там є. Програма mozaBook мені однозначно допомагає у навчанні дітей.

Global Teacher Prize Ukraine 2024, Мозабук, Мозавеб, Мозавеб, блог Едпро, блог EdPro

З огляду на ваш досвід, чим найбільш корисною є Премія Global Teacher Prize Ukraine для освітян? Роль премії надзвичайно важлива і потрібна зараз в Україні. Вона дозволяє підсвітити важливість ролі вчителя, адже були заміри "Освіторії" про важливість вчительської ролі та про недооцінення її в суспільстві. На восьмий рік, коли проходить ця премія у нас в країні, на 42% зріс престиж професії, повага до роботи вчителів. І це важливо. По-перше, премія робить працю вчителів видимою в суспільстві, по-друге, це про можливості для вчителів, адже за допомогою премії створюється те ж саме ком’юніті ТОП 50, ТОП 10. Ми вже спілкуємося один з одним, обмінюємося якимось досвідом, маємо контакти з різними громадськими організаціями, отримуємо підтримку подарунками, грантами. Навіть коли ми говоримо про цей код Мозабук, наскільки ця освітня програма допомагає вчителям у роботі з інтерактивними різними вправами, тестами, програмами з електронною бібліотекою.Премія для вчителів, зокрема для мене, це насправді неоціненно. Тут і можливості, і спілкування, і професійний розвиток, і стрибок вгору. Ти розумієш, що якщо вони можуть так, то ну я також так зможу. Якщо там вчителька може поїхати з дітьми в США, то і я буду ще краще працювати, щоб це зробити.
Ваше побажання всім дітям, батькам, українцям. Усім бажаю отримувати задоволення від того, що вони роблять. Якщо це про учнівство, то насолоджуватися тим віком, тим моментом, де вони знаходяться, адже навчання в школі більше не повториться. Я зараз згадую свої шкільні роки — ми й те, й те вчили, а я так не завжди дуже активно в цьому брав участь. Але в учнівському самоврядуванні та шкільному житті можна себе круто проявляти, насолоджуватися і брати максимум. 
Якщо ми говоримо про вчителів, то бажаю робити все з любов'ю. На черговому з тренінгів, де я був, нам говорили, і мені це дуже запам'яталося: "Там де закінчується любов, там починається насилля". Якщо ми як вчителі не будемо любити те, що ми робимо, то, можливо, варто взяти паузу і повернутися, коли знову буде ця любов. Є різні ситуації, проте надважливо перш за все дбати про себе, як би егоїстично це не звучало, але якщо ми не подбаємо про себе, ніхто за нас не подбає. Це той же закон маски в літаку. Якщо ми будемо не в ресурсі й підемо до дітей, то чи буде це окей і для нас і для дітей? Тому що діти це дуже добре відчувають. Бути щирими з дітьми, бо ми ж теж колись були учнями, ми також навчалися у школі. Я пам'ятаю тих вчителів, які дійсно були з нами щирими, відвертими й розуміли нас. Таких людей у житті завжди запам'ятовують.
Моє побажання батькам — підтримуйте своїх учнів, підтримуйте своїх дітей, не робіть за них завдань, і розумійте, що оцінка за роботу на уроці — це оцінка суто навчання у певний момент, а не загалом дитини. Бо коли у вас на телефоні зранку 100%, ввечері 20%, то телефон від цього не гірший. Він такий самий, ви його поставили на підзарядку й у вас знову 100%. Діти часто засмучуються через оцінку саме через ставлення чи розмову з батьками про це. Так це процес роботи на конкретному уроці, так і це дуже суб'єктивна штука насправді, хоча й у нас є критерії. Буває різне, сьогодні в мене "два", а на наступний рок в мене буде "12". Супер! Вважаю, що краще ставитися до оцінок дітей простіше.

Євген Кравченко, учитель Школи Супергероїв у місті Дніпрі переміг у номінації «Вибір серцем» Національної премії премію Global Teacher Prize Ukraine 2024. Він розповів, як вчителі працюють з дітьми у лікарнях.

Пане Євгене, що допомагає вам та учням справлятися з усіма викликами, адже навчання у Школі супергероїв відбувається під час лікування учнів?Цікава розмова, тому що сьогодні (інтерв'ю відбулося 28 жовтня - авт.) ми святкуємо нашу третю річницю Школи Супергероїв як державної установи. Перше, що треба враховувати, це нестандартний простір, в якому ми ведемо освіту, який ще й може змінюватися, наприклад, що ти ведеш заняття не завжди в освітньому просторі, буває, що й у палаті, у їдальні, на коридорі, в бомбосховищі — різне середовище може бути, ти маєш бути готовий до всього. Також різні є показання щодо стану дитини. У мене хлопчик був на онкології, який взагалі писати не міг, йому було важко тримати щось у руках загалом. Тому звичайно потрібно адаптувати, кваліфікувати завдання і враховувати те, що дітям треба надолужити освітні втрати. Якщо орієнтуватися суто на освітній процес, то ти не просто підтягуєшся до програми календарного планування і того, що там є в учня зі школи, ти маєш розуміти, що ця дитина може випасти на місяць, може випасти на пів року, що в нього може бути пропущено дуже багато, і треба дати певні ази, якесь розуміння, щоб дитина вклинилася в навчальний процес. Тому іноді треба йти назад, іноді треба все проганяти, як у нас вчителі кажуть. З цим, можливо, виникає найбільше складнощів, тому що йде повне перепрошивання програми, розуміння, що дати найважливішого, щоб дитина спіймала сам контекст, епохи, сам історизм.
Також дуже важливою є психологічна підтримка. Може бути таке, що заняття як такого не буде. Краще з дитиною просто поговорити, якщо бачиш, що вона зовсім не налаштована на навчання. Я вивчав досвід закордонних hospital teachers, дуже часто пишуть про те, що найважливіша їхня роль — це забезпечення соціалізації, тому що дитина знаходиться в доволі замкнутому, обмеженому просторі, є лікар, рідні, які можуть бути біля дитини, може бути спілкування з іншими пацієнтами, а буває й таке, що дитина місяць-два не має з ким поспілкуватися. І вчитель представляє суспільство, тим паче для істориків дуже важливою є громадянська освіта.
Я пройшов багато курсів, завдячуючи ГО "Освіторія", у них є багато дуже класних речей для вчителів щодо інклюзії та інклюзивного простору, щодо психоемоційної підтримки. Окрім стану дитини на лікуванні, ми ще враховуємо фактор війни. Бували такі ситуації, коли з онкологічною дівчинкою займаємося, перевозити її не можливо, і віддалено чуємо вибухи. Починаєш контактувати з медперсоналом і бачиш, що дитині саме зараз потрібна психологічна розрядка. Завжди є комплекс різних факторів, які потрібно враховувати. Нас до цього певним чином готує сама установа, ми проходимо курси, в нас є певні посібники — як викладати, як ці всі речі враховувати. Певним чином вчитель забезпечений усім необхідним. Але тут, мабуть, як в загальній педагогіці прорахувати абсолютно всі моменти, всі нюанси — неможливо.
Розкажіть про ефективні методи навчання, враховуючи фактично індивідуальний підхід, і про те, що цікавить дітей в історії?Насамперед хочу сказати, що історія багато в чому, як мені здається, є таким лакмусовим папірцем оцих всіх змін в освіті, тому що мало того, що йде НУШ, йдуть оці всі пертурбації зі змінами базової школи й старшої базової школи, то в нас в історії змінюється підхід з хронологічного на тематичний, плюс буде ще й об'єднання історії України та всесвітньої історії. Я вважаю це важливим, тільки необхідно правильно зробити це об'єднання. У мене, як і мабуть, у всіх істориків, величезна любов до історизму, тобто це наповнення якоїсь події чи дати контекстом епохи. Важливо, щоб дитина розуміла цей контекст епох, не спрощувала, і не міряла сучасними рамками подій в історії, вчинки історичних діячів.В історії України дуже багато таких періодів і діячів, які для нас сьогоднішніх доволі складні для розуміння. А розуміння епохи дають історичні джерела, робота з історичними джерелами допомагає дитині наблизитися до цієї епохи, до цієї персони чи певної події. Ще в перших підручниках з Української історії були завжди історичні джерела. Ми стараємося їх пропрацьовувати ще з позиції того, що дітям зараз конче треба розуміти текст. Чимало організацій наголошують, що дітям потрібно більше читати, тому що в розумінні тексту у нас біда. Робота з джерелами також дозволяє їм "проходити цю яму" розуміння текстової інформації.
Також ми освоюємо ШІ, з чатом GPT можемо вести певний діалог, так ми закріплюємо тему. У Школі Супергероїв немає контрольних, тематичних робіт, у нас будь-які форми оцінювання зняті. Дитина дає фідбек щодо того, що ви пройшли. Плюс у нас є традиційний сторітелінг, тобто ми можемо описувати житло, одяг, будівлі. У молодших класах дуже популярні археологічні детективи, коли ми себе уявляємо археологами та намагаємося відгадати якесь історичне джерело. У п'ятому й шостому класі вивчаємо джерела про стародавній світ, наприклад, ті ж мізинські кості, перші ударні інструменти, намагаємося відгадати, для чого їх людина використовувала.Звичайно, дуже багато нам дають технології, ми забезпечені й планшетами, й ноутбуками, це велика дяка нашим спонсорам, особливо Фундації Олени Зеленської, тому що в цьому плані дуже зручно, якщо ти працюєш в середовищі, де дитина фізично не має змоги писати, не може вести конспекти. Тому ми працюємо і з Canva, і з Learning Apps, з безліччю таких ресурсів, які допомагають дітям навчатися, особливо це стосується історичних карт, бо знову ж таки контурні карти не завжди є змога намалювати дітям. А так вони хоча б уявляють територію, розуміють картографічну компетентність.
Завжди намагаюся підлаштовуватися під потреби дитини, особливо це стосується 11 класу, який має складати екзамени. У нас є такий вид позакласної роботи, я його проводжу окремо. Колись на Prometeus були дуже класні курси з когнітивістики — як працює пам'ять, як покращувати навички запам'ятовування. Ми з дітьми це теж пропрацьовуємо: асоціативна пам'ять, причинно-наслідкові зв'язки, розуміння матеріалу, аналіз історичних текстів. Плюс в мене є ще така для них типу шпаргалка — зібрання файлів, яке їм знадобиться для НМТ. Обов'язково надсилаю всім 11 класам, з яким ми там працюємо. Вони потім зможуть готуватися вже окремо і без мене. Адже у кардіології, опіковому відділенні, де ми працюємо, чи нейрохірургії, дитина може перебувати кілька тижнів, і тут дуже важливо якось показати, що історія важлива, класна, цікава і надолужити оті освітні втрати, які є в дитини. Якщо вдається, то проводимо дебати. У мене є сертифікат дебатного тренера. Якщо збирається команда, і я бачу, що вони можуть грати, ми освоюємо правила гри, беремо якусь проблему, що присвячена певній темі з історії, учасники готують аргументи. В цьому форматі дуже класно працювати на групових заняттях. До нас на дебати часто підсідають батьки, слухачі. 
Під час зустрічі з високопосадовцями на Премії я говорив, що hospital teachers підвищують статус вчителя. Батьки дуже часто не бачать уроків у школі, і вони не розуміють цієї роботи. У такому середовищі як Школа Супергероїв ти покращуєш свій статус, і плюс ще підвищуєш образ вчителя в очах дитини, тому що дитина розуміє, що не потрібно боятися вчителя чи оцінок. Як говорить директор держустанови «Школа супергероїв» Наталія Жилінська, тут працює державний репетитор, який оцінок не ставить, який, у першу чергу, розуміє нашу реальність і поділяє цінності нашої Школи - перетворити лікарняні стіни на територію можливостей для дитини. Нам вдається доволі якісно перемкнути на інше сприйняття вчителя.

Global Teacher Prize Ukraine 2024, блог Едпро, блог EdPro, EdPro Amperia, фізика, навчання дітей

Все навколо цієї премії — увага, спілкування, обмін досвідом — це дуже гарно. Беззаперечно Премія Global Teacher Prize Ukraine — важлива, як ті ж вчителі важливі, і не тільки десятка кращих, а вся ця професія.

Євген КравченкоНомінація «Вибір серцем» Національної премії премію Global Teacher Prize Ukraine 2024

З огляду на ваш досвід, чим найбільш корисною є Премія Global Teacher Prize Ukraine для освітян? Що сподобалося саме вам? Скільки в освіті працюю, це вже сім років, я від цих всіх конкурсів відмежовувався, мав певний скептицизм. На Global Teacher Prize Ukraine я побачив, як це все організовується, як все опрацьовується, як люди взаємодіють, яке ти ставлення бачиш та зворотний зв'язок. Це надзвичайно позитивно, що професію вчителя так підкреслюють та виділяють. Звичайно, хтось скаже, що мало виділяють, треба цілий рік про це говорити, ну але це все-таки професія. І порівняно з тим, що роблять наші захисники, це доволі звичайний внесок в суспільство. Як вчитель вже можу сказати, ні в якому разі себе там не прирівнюю до них. 
Показувати на всю країну, виділяти цих вчителів, знімати такі ролики мотиваційні про те, що вони роблять, про те, яка їхня професія важлива — це дуже класна справа. Оскільки я ще і географії викладаю, скажу що саме на Премії в мене "літосферні плити зрушили", певний такий землетрус в моїй свідомості стався. Це дуже важливі речі, і те, що тебе так виділяють, те, що бачиш колег в ТОП 50, ТОП 10. Кожен предмет — це таке маленьке село, і всі одне одного знають. Звичайно я істориків знаю всіх відомих, і тут ти зустрічаєшся з ними, ти бачишся, спілкуєшся. Те що ця професія виділяється, і в плані комунікації всередині цієї професії, це дуже важливо. Ти бачиш людей, люди бачать тебе, ти обмінюєшся знаннями, тому що мені здається, досвід кожного вчителя — унікальний та індивідуальний. Можуть бути методи однакові чи дидактичні прийоми, але оцей досвід спілкування і контакту з дітьми, він у кожного свій. І коли ти в такому вулику опиняєшся, це дуже класно, і я дуже люблю такі події.
Офіційна частина дуже класна для мене завжди, як науковець я на багатьох конференціях бував, виробив таки таке правило, що конференція — це класно, але те, що поза конференцією це ще краще. Все навколо цієї премії — увага, спілкування, обмін досвідом — це дуже гарно. Беззаперечно Премія Global Teacher Prize Ukraine — важлива, як ті ж вчителі важливі, і не тільки десятка кращих, а вся ця професія. Спілкуючись з оцією десяткою, яка пройшла багато інших відборів, ніж проходив я, дійсно бачив тих людей, перед якими я можу схилити голову і сказати, що це дійсно аси цієї професії. Вони можуть це все примножувати. А ті фінанси, які дають їм на освітні проєкти, надзвичайно важливі, тому з усіх боків це дуже прекрасна річ. 

Ще хочу почути вашу думку, що може мотивувати молодих вчителів приходити у школи?Важке питання. У мене вже матеріалу, мабуть, на цілу книгу є про мій перший досвід роботи. Мені й моїм колегам молодим дуже непросто було в школі. По-перше, мабуть, це зарплата, це банально, але це треба. Краще грошей в нашому капіталістичному суспільстві нічого людину не мотивує. Ми хочемо, щоб діти навчалися, отримували бали, оцінки й так далі, це теж робота, яка має бути гідно оплачена. Я завжди дітям говорив, коли вони часто дякували, мені має дякувати мій роботодавець, ви отримуєте знання, я даю певну якість цих знань. Особливо старші класи так привчаю — їм ще вдається краще зрозуміти — що між нами ділові стосунки.
Головні мотиватори для молоді — це дохід та престижність професії. Знаю, що багато людей сприймає доволі якісно цю професію, і доволі багато людей поважає вчителів. Коли ж я починав працювати, я про це взагалі не думав, особливо за мірками однолітків вчитель десь там нижче, коли орієнтир на великі гроші. Ти пішов на вчителя, тебе багато хто не розуміє. А потім, як знайомий говорив, коли у тебе з'являються свої діти, ти розумієш, наскільки той вчитель потрібний. Тим паче, що зараз така певна криза освіти спостерігається не тільки в Україні, це загалом у світі. Кризові моменти фіксуються у вищій освіті та в середній. Відчувається, що потрібно підвищувати престиж цієї професії.Мені дуже подобається проєкт "Навчай для України", дуже він класний. Погоджуюся, що потрібно збільшувати кількість молодих людей в освіті, багато батьків вже починають бити на сполох, в нас в тих же ж палатах трапляється батьки збираються і говорять про велику кризу в освіті. Тут не тільки державі, а й суспільству треба усвідомлювати й підтримувати проєкти, ініціативи, які подають руку молодим. Третя річ — це бюрократія, папірці, папірці… Міністерство зробило комітет по дебюрократизації середньої освіти, я чув якусь таку ініціативу, вона доволі позитивна. Пригадую, як мене лякали планами конспектів на кожне заняття, які мали бути чи не від руки написані.
Знаю, що в деяких школах існувала школа молодого вчителя чи щось таке, коли досвідченіший педагог тебе брав під свою опіку й все пояснював. У нас діє певна автономія освітніх закладів. Тут звичайно можливо звернення до старших колег сприяти молоді, вказувати шляхи для розвитку. Я дуже багато боків різних в освіті бачив, і в державній, і в приватній, що там, що там тобі може бути за те, що ти вільно думаєш чи за те, що тебе просто діти люблять. Але це не стосується Школи супергероїв. Як на мене, важливо, щоб старші колеги в певних речах подавали руку молодим. Тому що дуже часто на початках ти розгублений, не знаєш, що робити. А ті всі речі, які ти проходив в університеті, уже інакші ніж під час викладання. Багато з чим ти сам впораєшся, але потрібні якісь поради, підтримка. Я себе не бачив, мабуть, до кінця університету вчителем, тому коли дітей запитують, чи хочуть вони бути вчителями... Я дуже рідко зустрічав дитину, яка хоче бути вчителем. Тому то теж такі цікаві речі, як молодих людей виносить на цю професію, ну але мене винесло, я дуже щасливий, що я обрав цей шлях і так гарно ним йду.
Пане Євгене, яке ваше побажання на цей рік всім, батькам, дітям, українцям.Тримаймося, і попри всі ті виклики, які у нас є внутрішні та зовнішні, попри те, що ми переживаємо, пам'ятаймо, хто ми є, для чого ми є і що ми з усім впораємося. Головне — це бути в єдності! Дуже часто історичний урок, який ми виносимо з різних українських тем історії, це те, що втрата єдності загрожує дуже-дуже поганими речами для народу в історії, тому треба брататися.Треба бачити, як наші військові кажуть, побратимів і посестер і розуміти, що спільність, оця сродна справа, як Сковорода радив, щоб кожен робив свою справу з серцем, тим паче коли в нас така велика відповідальність і велика мета.

Школа Супергероїв, фіналісти Global Teacher Prize Ukraine 2024, блог Едпро, блог EdPro

Директор та вчителька української мови та літератури Олексіївського ліцею Покровської сільської ради Катерина Корзун надихнула своїм бажанням забезпечити максимально різносторонньо розвиток дітей у прифронтових громадах, віддано працювати зараз й розуміти, у яке майбутнє вкладається кожен із нас зараз.

фіналісти Global Teacher Prize Ukraine 2024, блог Едпро, блог EdPro

Переконана, що всі наші мрії можуть здійснитися, якщо ми насмілимося йти за ними!

Катерина Корзунфіналістка Global Teacher Prize Ukraine 2024

Пані Катерино, ваша школа розташована зовсім поруч із зоною активних бойових дій. З якими викликами справляєтеся ви й учні? Розпочну з того, що наша школа — найбільший заклад освіти Покровської сільської громади Нікопольського району. З першого дня повномасштабного вторгнення наша школа працює онлайн. Попри те, що ми маємо облаштоване укриття, можливості вийти на змішане навчання не маємо через складну безпекову ситуацію — щоденні атаки дронів та артилерійські обстріли.
Тривале дистанційне навчання дуже негативно впливає на психологічний стан наших учнів. Діти не мають можливості спілкуватися наживо, вони втрачають соціалізацію, знижується якість знань, зростає психологічна напруга. У школі є учні, які ще жодного разу не були в закладі освіти й не бачилися зі своїми однокласниками та вчителями. 
У жовтні в укритті нашого закладу за підтримки відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Покровської сільської ради, а також Благодійного фонду “За майбутнє України” було відкрито безпечний освітній простір. Завдяки цій співпраці у нас з'явився осередок, у якому діти отримали змогу відволіктися від тривог, отримати індивідуальні консультації, психологічну підтримку. Адже важлива задача для педагогів у наш час — разом із тим, щоб навчити, ще й підтримати дітей, продемонструвати нашу емоційну стабільність і впевненість.

фіналісти Global Teacher Prize Ukraine 2024, блог Едпро, блог EdPro

Підкажіть, яка ситуація із результативністю навчання у дітей? Попри те, що працюємо дистанційно, залучаємо школярів до участі в різних заходах. Наші діти є переможцям та призерами обласних олімпіад та конкурсів різних напрямків. За підтримки КЗВО “Дніпровська академія неперервної освіти” є учасниками дослідно-експериментальної роботи за темою “Розроблення та впровадження навчально-методичного забезпечення STEM-освіти в умовах реформування освітньої галузі. І це велика спільна робота дітей, працівників закладу освіти та батьків. Цього року здобули відзнаку ДНУ “Інститут модернізації змісту освіти” "Ми розвиваємо STEM" за вагомі досягнення у розвитку напрямів STEM-освіти в Україні, а також відзнаку обласного інноваційного проєкту “STEM на Дніпрі” за особливий внесок у розвиток освітніх інновацій.
Наші учні — переможці обласних STEM-конкурсів «Techno-Girls Dnipro», «Brand book STEM», «Промисловість надихає». Для нас STEM — це про науковий підхід та навчання через дію. Це про критичне мислення та пошук нестандартних рішень. Це про можливість для самореалізації дітей із особливими освітніми потребами. Дослідження проблем, розрахунки та експерименти, висновки та презентація власних проєктів, робота в команді, творчий підхід. Який би життєвий шлях не обрали діти, це ті навички, які стануть у пригоді кожному/кожній. У 2022 році наша школа стала частинкою Україно-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я». У межах проєкту разом з учителем фізичної культури Валентиною Кописовою взяли участь в обласному форумі «Здорова школа — здорова громада», тренінгу "Як розвинути стресостійкість та впоратись з емоційною напругою". Докладаємо максимум зусиль, щоб попри дистанційне навчання зберегти фізичну активність наших дітей, вчити розвивати здорові навички. Пишаємось, що наш учитель фізичної культури, Павлючик Євген, цього року став чемпіоном світу з гирьового спорту та має своїх юних послідовників.
У червні цього року наш заклад пройшов відбір та став учасником тренінгу з базових навичок фасилітації діалогу в рамках проєкту «Спільна ініціатива України та Румунії для соціального відновлення, інклюзії та згуртованості українських громад», який відбувся в Києві. Це навчання – початок нашої співпраці з ГО «Інститут миру та порозуміння», що передбачає проведення ініціативними групами фасилітованих діалогів з жителями громади з метою вирішення конфліктів на місцях. Разом з учасниками проєкту зупинились на темі «Безпечне освітнє середовище», над якою зараз активно працюємо разом із в.о. начальника відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Покровської сільської ради Анною Бізуглою.
Велика увага в закладі освіти приділяється екологічному напрямку вчителем біології та екології Тетяною Макаренко. Так у межах Всеукраїнського фестивалю “STEM-весна 2024”, проєктної школи "TECHNO-GIRLS DNIPRO" у квітні минулого року учениця 10 класу Демниченко Анна стала учасницею обласної учнівської науково-практичної конференції-презентації винахідницьких проєктів «Україна — STEM-країна майбутнього» для дівчат STEM. Під час конференції Анна поділилась із присутніми досвідом створення та реалізації в нашій громаді проєкту зі створення "готелів" для комах. Марафон з української мови, Забіг заради Миру, участь у проєкті «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність, Патріотична руханка, акції з сортування сміття та виготовлення патріотичної символіки для благодійних ярмарків. Все це і це далеко не все, що розкриває потенціал кожного й кожної в нашому закладі освіти. 

Такі хатинки з написом "Save Nikipol" виготовляли учні з учителькою трудового навчання, вироби були представлені на німецькому благодійному аукціоні. Кошти за все, що продали, відправили на допомогу ЗСУ. 

Ваш запал, пані Катерино, просто вражає!Коли ведеш за собою, варто не зупинятись. Тренінги, вебінари, конференції — велика частина педагогічного життя. Два роки тому здобула ступінь вищої освіти магістр галузі знань «Управління та адміністрування». Не зупиняюсь на досягнутому, намагаюсь кожен свій день сповнити змістом та бути корисною тим, хто цього потребує. Активно співпрацюю з ДСЯО у Дніпропетровській області, є експертом із сертифікації та інституційного аудиту. Глибоко переконана, що сертифікація — це можливість не просто спостерігати за змінами в освітній галузі, а й бути рушійною силою цих змін. Радію за колег, які попри виклики сьогодення стали учасниками сертифікації, прагнуть до самовдосконалення та підкорення нових професійних вершин.
Робота кожного вчителя зараз — це цеглинки, які створюють цілісне уявлення про заклад освіти, формують його бренд. Це ті причини, чому наші діти продовжують навчатися в нас, перебуваючи у різних куточках світу. Сьогодні ми повинні відповідати досить високим стандартам та бути конкурентноспроможними. «Хочеш іти далеко – іди разом із кимось». І ми йдемо, впевнено крокуємо, долаючи перешкоди на своєму шляху, іноді втомлюємось, але ніколи не зневірюємось. 

фіналісти Global Teacher Prize Ukraine 2024, блог Едпро, блог EdPro, Катерина Корзун

Пані Катерино, які ваші враження про премію Global Teacher Prize Ukraine? Запам'ятався так цей момент з 2018-го року, бо саме щось на кухні робила, коли по телевізору оголошували переможців Премії. Я ще подумала: "Чому я про неї не знаю?" І вже у 2019-му заповнила анкету. Тоді ТОП 50 оголошували під час онлайн-трансляція в месенджері. Я в цей час у кабінеті мила вікно, ввімкнула цю трансляцію, а потім пішла на автобус додому й мене вітали з перемогою незнайомі люди. Я зрозуміла, що це дійсно такий момент, коли ти отримуєш ресурс, щоб бути почутою, більш переконливою. У 2021-му році знову взяла участь у Премії, також потрапила до ТОП 50. Анкета у 2024-му році дуже відрізнялася від попередніх, тому що це були вже виклики воєнного стану, дистанційного навчання, і це вже була зовсім інша історія.
Моя участь у премії — це можливість привернути увагу до сільської школи. Сільські школи — це не просто заклади освіти далеко за містом. Сільські школи — це талановиті педагоги, цілеспрямовані учні й учениці, активні й небайдужі батьки. Ми невеликі й тому дуже вразливі. Та попри все ми міцні й згуртовані, ми маємо сильний дух та щедру душу, ми невпинно шукаємо можливості та ресурси, долучаємо й залучаємо, невтомно і впевнено крокуємо до спільної мети.  

Illustration

Ваші враження від навчальної програми mozaBook та як використовуєте (плануєте використовувати) на уроках. Наскільки корисними в сучасних умовах є такі освітні програми? Не можу зараз працювати з цією програмою, адже немає матеріалів для вчителя українською мови та літератури. Якби ми працювали у школі, цей код би було можна активувати на ноутбуці, щоб вчителі різних предметів ним користувалися. Але у нас кожен працює зі свого комп'ютера.
Про mozaBook я чула ще декілька років тому. Коли у нас була можливість відвідувати освітні виставки, то найбільше часу ми проводили на стендах від EdPro. Пристрої й програми настільки сучасні, що це, безумовно, має величезний потенціал. 

Пані Катерино, ваші побажання на цей рік для українців, учнів, малих, дорослих, для всіх…Усім відомо, що ієрогліф «криза» має ще один варіант прочитання — «можливість». І якщо кожен на своєму місці робитиме все, від нього залежне, не перекладаючи відповідальність на чиїсь плечі, не шукаючи винних, ми обов’язково подолаємо всі виклики гідно. Ми повинні щодня робити все, що від нас залежить на своєму місці. Переконана, що всі наші мрії можуть здійснитися, якщо ми насмілимося йти за ними!

Про враження нашої команди від цьогорічної церемонії нагородження фіналістів Премії читайте на блозі EdPro:"Компанія EdPro привітала фіналістів та переможців Global Teacher Prize Ukraine 2024","Леся Павлюк: “Школа насамперед для тих людей, які за покликом серця сюди прийшли”,"Перша розмова з фіналістами Global Teacher Prize Ukraine 2024";"Друга розмова з фіналістами Global Teacher Prize Ukraine 2024".