Нейморівні історії до Дня учителя

Ці історії від учителів, які працюють в різних школах та областях України. Вони були героями наших публікацій про різні освітні рішення, які пропонує компанія EdPro. У переддень свята Дня учителя хочеться якомога більше тепла, позитиву й натхнення подарувати нашим читачам. Тож ми розпиталися про ті історії, які залишилися у пам'яті спомином, що зігріває незвичністю й чимось особливим.
Щиро вдячні усім, хто поділився. Кожному учителеві бажаємо найкращих подій, які подарують неймовірні відчуття, радість, те, чого вам так хочеться й прагнеться! І нехай ваше професійне свято буде сповнене найкращих звершень!

Історія від Пауля Пшенічки, викладача фізики й астрономії Чернівецького міського ліцею №1 математичного та економічного профілів, у 2004 р. визнаний найкращим учителем фізики світу, за версією Intel, заслужений учитель України, почесний член Лондонського інституту фізики, президент Чернівецького молодіжного наукового товариства "Квазар", один із засновників методу проєктно-орієнтованого навчання у школах."У 2010 році ми з командою учнів брали участь в Міжнародній конференції на острові Балі. Після закінчення конференції не змогли вилетіти з острова, тому що в Європі вибухнув вулкан в Ісландії й усі аеропорти закрилися. Авіакомпанія Сінгапур Ерлайн, яка забезпечувала наш переліт, поселила нас в одному з кращих готелів острова, де ми протягом 4 днів пожили життям мільйонерів, купаючись в Індійському океані. Нам неймовірно пощастило, тому що команди, які відправилися на день раніше, ночували в переповнених приміщеннях аеропортів."

Цікавить інтерв'ю "Майбутнє освіти — у різноманітності: Пауль Пшенічка"? Відкривайте на блозі EdPro.
Історія від Ольги Івашури, переможця конкурсу "Онлайн-урок з mozaBook, учитель зарубіжної літератури НВО "СЗНЗ І ст. "Гармонія"-гімназія ім.Т.Шевченка-ЦПВ "Контакт".

"Ми перемогли у відборі Global Summit "I can" й за два місяці до карантину встигли з учнями відвідати Рим, де зібралися діти з 44 країн світу. Ми представляли не тільки Кропивницький, а всю Україну:)Це був величезний дитячий саміт, де усі проєкти були створені відповідно до цілей сталого розвитку ООН. Ми спільно з Ганною Дудіч проводили проєкт у тематиці урбанізації. Розповідали про допомогу ветеринарно-реабілітаційного центру для тварин БІМ. Ми проводили благодійні марафони, відвідували притулок, збирали кошти. Цього року навчилися крутити екоручки з макулатурного паперу. Представляли свій проєкт і розповідали, звідки беруться тварини на вулиці. І хто у цьому винен: тварини чи людина. Ми співпрацювали з іншими дітьми на базі шкіл Риму.А ще у нас було чимало бонусів. Ми побували в Капітолійських музеях, біля дивовижного фонтана Треві та Пантеону, сподобався замок Святого Янгола, також були приголомшені тим, як Базиліка Святого Петра виглядає вночі. Учні й вчителі нашої гімназії у складі української делегації зустрілися з Папою Франциском у Ватикані. Чіткий месидж від Папи: «У нас немає іншої планети. Ми маємо підтримати дітей, які прагнуть змінити цей світ на краще».Часточка української культури назавжди залишиться у Ватикані. Учасники міжнародного дитячого саміту #ICANSummit привезли фрагменти зі зразками національної вишивки своїх країн і з вишитою фразою «I Can» - «Я можу» рідною мовою. Ці фрагменти зшили разом у ковдру, яку подарували Папі Франциску.Останній день наших «Римських пригод» ми присвятили візиту в музеї Ватикану, де зберігаються художні колекції, зібрані протягом століть Римськими Папами й де можна побачити Сикстинську капелу, прикрашену фресками роботи Боттічеллі та Мікеланджело. Це були незабутні 4 дні для дітей та вчителів!"

Цікавить стаття-розмова з Ганною Дудіч та Ольгою Івашурою "Подарунок для школи вартістю 35 тис. грн"? Переглядайте на блозі EdPro.
Історія від Анатолія Василюка, директора центру ОРТ Сімха, куди входить НВК "Щастя" і СШ 325 "Щастя", учителя фізики

"Інколи відбуваються події, які так чи інакше стають доленосними в житті людини. Одна з таких історій трапилася зі мною, коли я навчався в 11 класі.За давньою традицією, на День Вчителя 11-класники проводять уроки для учнів інших класів. Так було й у нашій школі. Я обрав собі «вакансію» вчителя німецької мови. Одразу чомусь вирішив, що хочу провести повноцінні уроки, а не просто просидіти заняття з дітьми в класі. Після консультації з учителем німецької мови довго готувався до уроків і в день, який випав на відзначення Дня Вчителя їх усі провів. Чи вразила мене ця історія саме того дня? Ні! Але цей день дав мені поштовх до того, щоб свідомо обрати професію учителя. І вже після закінчення 11 класу я вступив до найкращого, на мій погляд, педагогічного ВНЗ України — НПУ ім. М.П. Драгоманова на природничо-географічний факультет. Уже 16 років я працюю учителем. І кожного року я згадую той доленосний День Вчителя, який своїми подіями сформував мій майбутній професійний вектор."

Цікавлять статті "EdPro Amperia в дії" чи "Мейкерський курс на базі Snapmaker", запрошуємо на наш блог :) Анатолій Василюк полився цікавими професійними напрацюваннями.

Історія від Ілони Івахів, учительки української мови та літератури ліцею №51 Львівської міської ради, переможця конкурсу #SuperUrok2019 з командою "Дикий Захід".

"Складно сказати, яка подія за час учителювання була найособливішою. Згадуються просто окремі моменти. Одна учениця дякувала, що нарешті зрозуміла, як визначати художні засоби. На коридорах чула, що я дуже сувора, але класна. Але все ж таки є один моментик. Коли мені вперше дали викладати літературу в 10-А класі, була трохи шокована, бо там було аж 36 дітей. У своїх уроках намагалась дати якомога більше життєвих порад і хотіла стали радше другом, ніж вчителем. Згодом ми спрацювались, налагодили дружні стосунки, а в березні пішли на карантин.У травні склались певні обставини, через які я не змогла більше викладати в цьому класі, і я про це повідомила дітям. Мені було дуже-дуже сумно, адже надто полюбила їх. Їхня реакція мене дуже вразила, бо вони висловлювали свою подяку та не хотіли, щоб їх вчив хтось інший. Цей момент мене найбільше розчулив, але я сказала, що ми все одно будемо бачитися на коридорах, вони в будь-який час можуть звертатися до мене зі своїми проблемами чи за порадою. Це і є мій найцінніший спогад за час, коли стала вчителем. Після цього зрозуміла, що я на правильно шляху у своєму житті."
Цікавить стаття "Яку роль зіграла Ліна Костенко у конкурсі #SuperUrok 2019"? та "#SuperUrok2019 — даруємо враження на все життя!" Відкривайте на нашому блозі :)